Війна страшна річ. З початку Антитерористичної операції на сході України загинуло уже кілька десятків вінниччан. Наші батьки, брати, сини поклали свою душу і тіло за Незалежність України, за те, щоб на нашій рідній Вінниччині ніколи не було чутно пострілів російських посіпак.
Наш обов'язок зберегти пам'ять про кожного. Публікуємо список загиблих вінничан у зоні АТО.
Наш обов'язок зберегти пам'ять про кожного. Публікуємо список загиблих вінничан у зоні АТО.
Петро Коваленко
(2 травня 2014)
(2 травня 2014)
1
20 років, родом із села Рахнівка Гайсинського району. Служив за контрактом, механік-водій Житомирської 95-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 2 травня у районі поблизу Слов'янська від вибуху гранати з підствольного гранатомета під час нападу групи озброєних екстремістів, які прикривалися місцевими мешканцями. Своїм тілом солдат прикрив семеро побратимів, які стояли позаду нього. Похований у рідному селі. У вбитого солдата залишилися батько, мати, молодша сестра.
Віктор Долінський
(5 травня 2014)
2
34 роки, народився у селі Нижчий Ольчедаїв Могилів-Подільського району. 34 роки, народився у селі Нижчий Ольчедаїв Могилів-Подільського району. Прапорщик, інструктор-гранатометник взводу вогневої підтримки 4-ї роти спецпідрозділу «Ягуар» Калинівського полку Національної гвардії України (військова частина 3028 Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ). Загинув 5 травня від вибуху гранати (постріл з гранатомету або куля влучила в гранату на поясі і стався вибух; Віктор у цей час сидів на броні) під час проведення антитерористичної операції під Слов'янськом. Колона спецпризначенців була атакована озброєними терористами з метою прориву з оточеного нашими військами Слов'янська. 7 травня похований на цвинтарі рідного села. Залишились дружина та 12-річний син.
Біда Євген
(22 травня 2014)
(22 травня 2014)
3
На фото Євген Біда справа
Старший солдат, 22 роки, село Кантелина Іллінецького району. Працював в охоронній службі «Фортеця Гарант». Пішов добровольцем. Служив гранатометником 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України. 22 травня у бою під Волновахою Донецької області отримав важке поранення. Приблизно о 6-й ранку бойовики підступно напали на загін українських військових. Приїхали на двох інкасаторських автомашинах та двох позашляховиках, відкрили вогонь. Під час обстрілу один із зарядів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту. Загинули 17 військових. На середину дня 22 травня у списках загиблих та поранених під Волновахою доля військовослужбовця була ще невідома. Він знаходився у лікарні. За життя Євгена лікарі боролися добу, але отримані рани були несумісні з життям. Євгена поховали 27 травня в рідному селі.
Валентин Білошкурський
(29 травня 2014)
(29 травня 2014)
4
35 років, вінничанин, прапорщик, інструктор − старший кулеметник 2-ї роти спецпідрозділу «Ягуар» Калинівського полку Національної гвардії України (військова частина 3028 Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ). Загинув 29 травня поблизу Слов'янська. Гелікоптер Мі-8МТ Національної гвардії України, в якому перебував наш земляк, збили терористи у небі біля гори Карачун. Після розвантаження продуктів харчування та проведення ротації особового складу на п'ятому блокпосту, машина піднялася у повітря і була піддана обстрілу бойовиків. Серед загиблих 12 військовослужбовців і членів екіпажу. Був серед них і генерал, якого особливо поважали гвардійці, Сергій Кульчицький зі Львова. Поховали Валентина 31 травня на Алеї Слави Центрального міського кладовища Вінниці. Залишились батьки, дружина та донька.
Ліпський Віктор
(29 травня 2014)
(29 травня 2014)
5
29 років, родом із села Малі Кутища, прапорщик, інструктор − старший кулеметник 2-ї роти спецпідрозділу «Ягуар» Калинівського полку Національної гвардії України (військова частина 3028 Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ). Загинув 29 травня поблизу Слов'янська після збиття бойовиками гелікоптера Мі-8МТ Національної гвардії України разом із земляком Валентином Білошкурським. Поховали Віктора 31 травня на кладовищі рідного села. Залишились батьки, брат, дружина та 10-річний син.
Могилко Костянтин
(6 червня 2014)
(6 червня 2014)
6
36 років, родом з Вінниці, командир ескадрильї «Блакитна стежа» Бориспільської транспортної бригади, льотчик першого класу, у небі провів майже чотири тисячі годин, освоїв всі типи літаків сімейства Ан, брав участь у миротворчих операціях. Загинув 6 червня під час виконання завдання з фотографування об’єктів у зоні бойових дій. Коли літак підбили бойовики, машина падала на місто Слов'янськ. Ціною власного життя командиру Могилку вдалося відвести його за межі населеного пункту. З восьми членів екіпажу врятували двоє. Вінничанину присвоїли звання “Герой України”, посмертно.
Сергій Камінський
(6 червня 2014)
(6 червня 2014)
7
39 років, з Ямполя. Загинув 6 червня разом з Могилком у збитому над Слов'янськом транспортному літаку АН-30Б. Його поховали 10 червня на Книшовому меморіалі у Борисполі.
Віталій Вінніченко
(14 червня 2014)
8
40 років. Народився у Жмеринці. Майор, викладач Черкаського навчального центру Держприкордонслужби. Закінчив Академію прикордонних військ. 14 червня в Маріуполі в районі заводу "Азовсталь" бойовики із засідки обстріляли колону автомобілів Державної прикордонної служби. Похований у селі Носківці Жмеринського району, поруч з могилою батька, який родом з цього села. Залишилася мати, дружина та 11-річний син Назар.
Леонід Ординський
(27 червня 2014)
9
40 років. Народився у Барському районі село Чемериси-Барські, за фахом електрик, працював у Барському комбінаті комунальних підприємств. Призваний на службу у зв’язку з мобілізацією. Служив у Житомирській 95-й аеромобільній бригаді. З 27 березня брав участь в АТО. Про перебування у зоні бойових дій не казав ні дружині, ні батькам, знав лише один знайомий. Загинув 27 червня під час бою на блокпості у селі Семенівка біля Слов’янська. Залишилися батьки, дружина і 15-річний син.
Андрій Коган
(27 червня 2014)
(27 червня 2014)
10
30 років. Народився у Калинівці, в родині військовослужбовця, після строкової служби у Житомирській 95-й аеромобільній бригаді залишився контрактником, був командиром відділення мінометного взводу. Загинув у ніч з 26 на 27 червня під Слов’янськом. Похований у Житомирі на Алеї Слави на Смолянському кладовищі (проживав у селі Висока Піч біля Житомира). Залишилася дружина і дитина 1,5 року.
Андрій Бровінський
(2 липня 2014)
11
40 років. Родом з міста з Могилів-Подільський, загинув у ніч з першого на друге липня під Новоазовськом на Донеччині, коли блокпост обстріляли бойовики з мінометів. Захищати Україну пішов добровольцем Вінницького батальйону територіальної оборони. У батальйон записався разом з братом-близнюком Олександром, який отримав поранення. Залишилися дружина, двоє дітей, молодшому синові чотири роки.
Віктор Саванчук
(10 липня 2014)
12
20 років. Військовослужбовець Хмельницького полку спецпризначення, з Яланець, Томашпільского району. Закінчив Одеський ліцей морського транспорту, у 2013 році пішов на службу, загинув 10 липня. Під Сєвєродонецьком на Донеччині підрозділ Віктора потрапив у засідку бойовиків, у нашого бійця влучили п’ять куль. Залишився молодший брат, батьки. Похований у рідному селі.
Олег Глущак
(11 липня 2014)
(11 липня 2014)
13
31 рік. Родом з Могилів-Подільського, військовослужбовець місцевого прикордонного загону, один з кращих зв’язківців підрозділу. У зоні бойових дій провів тільки тиждень. Загинув 11 липня після 4-ї ранку під час обстрілу пункту пропуску «Довжанський» на кордоні з Росією. Бойовики вели обстріл з установки «Град». Разом з Олегом загинули ще троє прикордонників. Похований у Могилеві-Подільському. Залишилася мати, дружина та донька Даша, якій тільки 4,5 років.
Сергій Муравський
(13 липня 2014)
14
20 років. Народився у місті Хмільник , служив у Хмельницькому полку спецпризначення. Загинув 13 липня під час військової операції, коли бійці підрозділу здійснювали прорив кордону бойовиків на підступах до аеропорту Луганська. Похований у рідному місті. Був єдиною дитиною у матері.
Дмитро Шкарбун
(14 липня 2014 року)
(14 липня 2014 року)
15
Гвардії майор, 456-а окрема бригада транспортної авіації. 14 липня 2014 року військово-транспортний літак Ан-26 було збито терористами на висоті 6500 м над Луганщиною, упав поблизу села Давидо-Нікольське. З 8 осіб, котрі були на борту, 2 загинуло — Дмитро Шкарбун та майор Дмитро Майборода, один з екіпажу потрапив у полон.
31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Дмитро Майборода
(14 липня 2014 року)
(14 липня 2014 року)
16
Командир екіпажу літака АН-26 Дмитро Майборода з травня по липень 2014 року виконав 35 бойових вильотів для перевезення військових, озброєння, матеріально-технічних засобів в зону АТО на Донбасі, проводив евакуацію поранених та хворих. Загинув 14 липня 2014 року у Краснодонському районі Луганської області, коли його літак був підбитий. Він разом з помічником командира екіпажу майором Дмитром Шкарбуном до останнього керував літаком, що дозволило іншим членам екіпажу евакуюватися.
Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Вінниці.
Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Вінниці.
Юрій Коваленко
(15 липня 2014)
(15 липня 2014)
17
37 років. Підполковник родом з Бершаді, загинув 15 липня в Луганській області. Залишилися дружина і двоє доньок – 4 і 14 років. Поховали у Бершаді.
Володимир Чорноус
(19 липня 2014)
(19 липня 2014)
18
26 років. З села Панасівка, Козятинського району Вінницької області. Загинув 19 липня поблизу аеропорту Луганська під обстрілом артилерії бойовиків. Старший лейтенант, командир зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки 15-го окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону 128-ї механізованої бригади. Вчився у у Харківському університеті Повітряних сил. З 2009 року проходив службу у військовій частині в Ужгороді. Залишилися дружина та однорічний син.
Володимир Муха
(22 липня 2014)
(22 липня 2014)
19
З Гайсина. У батальйон «Айдар» записався добровольцем. Загинув від кулі снайпера під час контратаки терористів під Георгієвкою. Помер о 8-мій ранку 22 липня. Був кулеметником. Хлопцеві всього 20 років.
Олександр Савченко
(22 липня 2014)
(22 липня 2014)
20
Старший лейтинант, загинув 22 липня на кордоні біля КПП «Довжанський», служив у 24-й механізованій бригаді. Родом з Крижополя. Поховали у Крижополі.
Володимир Черкасов
(24 липня 2014 року)
(24 липня 2014 року)
21
25 років. Службу Володимир проходив у Хмельницькому полку спеціального призначення, звідти і направили воювати до Східних областей України. Родина хлопця проживає у Вінницькому районі: мати – Майя Олександрівна в с.Гуменне, тітка – Наталія Олександрівна в с.Гавришівка. Поховають героя у Теплицькому районі Вінницької області.
Сергій Коврига
(27 липня 2014)
(27 липня 2014)
22
52 роки. Народився у Вінниці в родині медиків. Закінчив Камянець-Подільське вище військово-інженерне командне училище імені маршала інженерних військ Харченко В.К., за спеціальністю інженер. В березні 2014 року присвоєно звання підполковника, а з квітня - вступив до ш батальйону «Айдар» та з перших днів брав участь в АТО.
Станіслав Менюк
(27 липня 2014)
23
23 роки. Народився в м. Гайсин. Навчався в СЗШ І-ІІІ ст. № 1 м. Гайсин, в 2007 році закінчив 9 класів і поступив до Гайсинського медичного училища, яке в 2011 році успішно закінчив, отримав спеціальність фельдшера. Активний учасник Майдану, в липні 2014 року добровольцем пішов служити в добровольчий батальйон «Айдар» санінструктором. Виніс з поля бою багатьох поранених.
Віктор Соколовський
(27 липня 2014)
24
28 років. Старший сержант. Народився в с. Озаринці Могилів-Подільського р-ну Вінницької області. За спеціальністю фельдшер. В 2006 році закінчив Могилів – Подільський медичний коледж. Неодружений. Батьки проживають в с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області.
Володимир Блажко
(27 липня 2014)
(27 липня 2014)
25
32 роки. Родом з м. Могилів-Подільського. Одружений. Дружина – Наталія Миколаївна, 1983 р.н., донька – Єлізавета, 2008 р.н.
Ігор Римар
(27 липня 2014)
(27 липня 2014)
26
52 роки. Родом з Могилів-Подільського, служив у батальйоні «Айдар», мав позивний Сірко. Загинув 27 липня. Рідних загиблого побратими розшукали через соціальні мережі.
Павло Дмитренко
(27 липня 2014)
(27 липня 2014)
27
44 роки. Cтарший солдат. Народився в с. Джурин Шаргородського району Вінницької області. Закінчив Мазурівське СПТУ № 38 в 1988 році. Одружений. Дружина – Руслана Михайлівна, 1972 р.н., син – Олексій, 1993 р.н. Родина проживає у м.Могилів-Подільський.
Олександр Дзюбелюк
(27 липня 2014 року)
(27 липня 2014 року)
28
Загинув 27 липня внаслідок масованого артилерійського обстрілу прикордонного пункту «Довжанський» на кордоні з Російською Федерацією. Старший лейтенант Дзюбелюк Олександр Миколайович народився 23 липня 1990 року у Новій Ушиці. Навчався в Національній академії Державної прикордонної служби за фахом офіцер управління основними підрозділами охорони державного кордону.Неодружений. Батьки проживають в с.Озаринці Могилів-Подільського району.
Тарас Шпіганевич
(4 серпня 2014)
(4 серпня 2014)
29
20 років. Народився у селі Чернятині Жмеринського району. Проходив службу у складі 95-ї бригади житомирської аеромобільної бригади Сухопутних військ Збройних сил України. 27 липня Тарас отримав важкі поранення у бою під Торезом. Лікарі ампутувати ліву ногу десантника вище коліна, намагалися врятувати пришиту ліву руку. Тарас втратив дуже багато крові, організм не дуже добре сприйняв перелиту кров, з'явились ускладнення з нирками. 4 серпня Тарас Шпіганевич помер на лікарняному ліжку у Києві.
Ігор Присяжнюк
(7 серпня 2014)
(7 серпня 2014)
30
37 років. Провідний вінницький каноїст, багаторазовий чемпіон України з веслування (на 1000 і 5000 метрів), майстер спорту. Загинув у Луганській області, на кордоні з РФ. Родина Присяжнюків (син і дружина) залишилися без годувальника, а спортивна спільнота Вінниччини – без одного з найкращих веслувальників і марафонців.
Бойко Сергій
(7 серпня 2014)
(7 серпня 2014)
31
18 років. Родом з Крижополя. Загинув 7 під час організованого прориву з оточення у "Довжанському котлі" (сектор "Д") на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Сергій Майборода
(12 серпня 2014)
(12 серпня 2014)
32
26 років. Родом з Ладижина. Служив контрактником в одній з військових частин у Новограді-Волинському на Житомирщині. Входив у загін миротворців. Нещодавно повернувся з Ліберії. Бійця, який вже побував у «гарячих» точках, відправили на Схід. Загинув вночі 12 серпня під час обстрілу позицій військових. О четвертій ранку його тіло знайшли побратими. Сергія і ще одного військового накрила бетонна плита, зруйнована під час артилерійського обстрілу.
Олександр Притика
(12 серпня 2014)
(12 серпня 2014)
33
49 років. Народився 04.06.1965 року у Тростянецькому районі, був бійцем Вінницького загону територіальної оборони. За інформацією військового комісаріату, помер у шпиталі від отриманих ран 12 серпня.
Максим Мушта
(17 серпня 2014)
(17 серпня 2014)
34
25 років. Служив у Калинівці старшим інструктором-кулеметником роти оперативного призначення спецпідрозділу «Ягуар» Національної гвардії. Брав участь в АТО на Донеччині. Під час звільнення міста Ясинувата їхній підрозділ потрапив під ракетно-артилерійський обстріл бойовиків. Снаряд пробив броню БТРа. Максим отримав важкі поранення, несумісні з життям. У молодого солдата залишилася дружина і півторарічний син.
Антон Москаленко
(21 серпня)
35
(21 серпня)
35
Студент Вінницького соціально-економічного інституту Університету «Україна» спеціальності «Правознавство». Антон був мобілізований до лав Збройних сил України. 21 серпня 2014 року героїчно загинув у ході воєнних дій у зоні АТО захищаючи мир та незалежність нашої країни. Поховали Антона 24 серпня у рідному місті Жмеринка.
Андрій Корабльов
(22 липня 2014 року)
36
(22 липня 2014 року)
36
Молодший сержант, стрілець помічник гранатометника Корабльов Андрей служив у батальйоні "Айдар". Загинув під час обстрілу в смт. Смолянінове Новоайдарського району Луганської області. Похований у смт. Вороновиця. Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Сергій Шевчук
(25 серпня 2014 року)
(25 серпня 2014 року)
37
37-річний Сергій Шевчук із Росоші Липовецького району — боєць 93-ї бригади — із рідними востаннє спілкувався 25 серпня, коли був поблизу Іловайська. Загинув під час виходу з оточення. У кінці грудня, в результаті збігу аналізів ДНК, вдалося з‘ясувати, що Сергій Шевчук загинув і похований як невідомий захисник на одному з кладовищ Дніпропетровська. Його перепоховали у Новомосковську, де мешкають дружина та діти.
Євген Пікус
(25 серпня 2014)
(25 серпня 2014)
38
35 років. Вінничанин. Підполковник. Був керівником відділу прикордонної служби. Загинув 25 серпня від снайперської кулі в голову біля пункту пропуску "Красна Талівка" Луганської області – потрапив із бійцями у засідку російських диверсантів. Бій тривав близько трьох годин.
Олександр Лобжин
(25 серпня 2014 року)
39
(25 серпня 2014 року)
39
24-річний Олександр Лобжин родом із села Перемоги на Козятинщині. Він був зв'язківцем у 51-їй механізованій бригаді. Зв'язок із бійцем обірвався ще 25 серпня. Побратими Олександра кажуть, що військового бачили пораненого на полі бою. 29 березня стало відомо, що він загинув у бою під Іловайськом.
Весь цей час чоловіка вважали зниклим безвісти. Його тіло вдалося ідентифіковати за допомогою тесту ДНК. Він був вивезений з району Іловайського котла разом з тілами інших шести загиблих бійців 51-ї окремої механізованої бригади. Олександра поховали, як невідомий солдат під номером 7655 на Алеї тимчасово не ідентифікованих захисників України Краснопільському кладовищі м. Дніпропетровська.
Перепоховали захисника 2 квітня 2016 року у п
Весь цей час чоловіка вважали зниклим безвісти. Його тіло вдалося ідентифіковати за допомогою тесту ДНК. Він був вивезений з району Іловайського котла разом з тілами інших шести загиблих бійців 51-ї окремої механізованої бригади. Олександра поховали, як невідомий солдат під номером 7655 на Алеї тимчасово не ідентифікованих захисників України Краснопільському кладовищі м. Дніпропетровська.
Перепоховали захисника 2 квітня 2016 року у п
Школьний Олег
(28 серпня 2014 року)
(28 серпня 2014 року)
40
24 роки. Народився в Старостинці Вінницька область. Проживав в м. Київ. Розвідник 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Навчався у Київському будівельному училищі на столяра. Два роки відслужив за контрактом в прикордонних військах на кордоні з Молдовою. Працював на авіаційному заводі в Києві. Коли на Сході розпочалися бойові дії, був мобілізований. Залишились батьки та сестра. Двоюрідний брат Олега з того ж батальйону, був разом із ним в день його смерті. 28 серпня 2014 Біля Комісарівки (Луганська область) військові зробили коридор для вивезення поранених бійців Нацгвардії. Все йшло за планом, але в останню мить почався обстріл з гранатометів. Олег йшов останнім, прикриваючи групу, і був смертельно поранений осколком у голову. Про загибель сина батькам повідомили російські бойовики з його телефону в цинічній формі.
В’ячеслав Катрич
(29 серпня 2014)
41
(29 серпня 2014)
41
Катрич В'ячеслав Степанович (11 березня 1979, Калинівка, УРСР — 29 серпня 2014, Іловайськ, Донецька область) боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області.
Навчався у Калинівській загальноосвітній школі № 1, потім у Калинівському професійно-технічному училищі № 21. Проходив строкову військову службу в полку Внутрішніх військ «Ягуар», пізніше деякий час проходив службу в цій частині за контрактом.
З липня 2014 року служив у добровольчому батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області, у складі якого брав участь у бойових діях проти російських терористів на Сході України. Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
У В'ячеслава залишилась дружина та 10-річний син.
Навчався у Калинівській загальноосвітній школі № 1, потім у Калинівському професійно-технічному училищі № 21. Проходив строкову військову службу в полку Внутрішніх військ «Ягуар», пізніше деякий час проходив службу в цій частині за контрактом.
З липня 2014 року служив у добровольчому батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області, у складі якого брав участь у бойових діях проти російських терористів на Сході України. Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
У В'ячеслава залишилась дружина та 10-річний син.
Сергій Ар'янов
(29 серпня 2014)
(29 серпня 2014)
42
28 років, Вінниця. Був добровольцем, в зоні АТО перебував півтора місяця. Батько Сергія помер, коли йому було десять років. Сергій - єдина дитина у матері. Лише рік тому одружився. Разом із мамою та дружиною займався сімейним бізнесом, працювали на весіллі музикантами, фотографами та звукооператорами. Подружжя брало участь у програмі «4 весілля» на телеканалі «1+1», тоді вони перемогли й виграли путівку до Франції. Відомо, що Сергій загинув від вогнепального поранення. Імовірно, загинув під Іловайськом (Донецька область).
Дремлюх В’ячеслав
(29 серпня 2014)
(29 серпня 2014)
43
23 вересня 1991, Бершадь Вінницька область. Військовослужбовець 7-го полку армійської авіації (Сухопутні війська Збройних Сил України). Мобілізований 19 червня. Залишилась мати, сестра та наречена. Загинув під Іловайськом (Донецька область). Зв'язок з військовим перервався у четвер 28 серпня. Поховали В'ячеслава 6 вересня у Бершаді.
Борис Кифоренко
(29 серпня 2014 року)
(29 серпня 2014 року)
44
40 років. Борис Борисович Кифоренко народився в селі Демівка (Чечельницький район) Вінницької області. Закінчив Київське вище військове інженерне училище зв’язку ім. Калініна, Одеський національний університет ім.. Мечникова та Національний університет оборони України ім. Черняхівського. 29 серпня загинув смертю хоробрих під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
45
У Чечельнику поховали 37-річного капітана спецбатальйону «Миротворець» Руслана Халуса. Ще у школі він мріяв стати військовим, весь час готувався до вступу до Київського інституту сухопутних військ. Тоді служив у Котовську, мав звання капітана. Але частина розформувалась, й Руслан працював на інших роботах. Коли почались події на Сході, чоловік без вагань записався до батальйону «Миротворець».
Загинув 29 серпня 2014 р. у боях під Іловайськом (Донецька область). Військовим терористи дали так званий «зелений коридор». Тільки-от через 300 метрів почали підло обстрілювати…
Тіло Руслана Халуса було в одному зі столичних моргів. Рідні здавали кров на ДНК. Впізнала мама сина лише по кількох залізних зубах, зняли бойовики із шиї навіть ланцюжок із хрестиком…
Загинув 29 серпня 2014 р. у боях під Іловайськом (Донецька область). Військовим терористи дали так званий «зелений коридор». Тільки-от через 300 метрів почали підло обстрілювати…
Тіло Руслана Халуса було в одному зі столичних моргів. Рідні здавали кров на ДНК. Впізнала мама сина лише по кількох залізних зубах, зняли бойовики із шиї навіть ланцюжок із хрестиком…
(29 серпня 2014 року)
46
46
Вважався зникли безвісти під Іловайськом. У 2016 році його тіло вдалося ідентифікувати за допомогою ДНК-тесту. Весь це й час був похований у могилі невідомого солдата в Дніпрі.
Олександру було 27 років. родом з села Біла Ямпільського району. Після школи Сашко служив у морському флоті. Через те, що вдома не було роботи, хлопець їздив на заробітки. На зароблені кошти викопав криницю, купив свиней та омріяну машину.
Коли почались бойові дії на Донбасі, Олександр записався на контрактну службу. Вже й вивчився на полігоні, але у останній момент відмовився від спеціальності танкіста. Повернувся до Білої й допомагав родині по господарству. Та невдовзі Сашко знову зібрався у дорогу. На війну.
Наприкінці серпня бійців 51-ї бригади командування відправило в дорогу смерті — до Іловайська. Тоді полягли тисячі, а волинську бригаду з часом розформували.
Востаннє Олександр спілкувався із кумом Русланом 29 серпня.
Василь Івкун
(30 серпня 2014)
47
Ямпіль (місто) Вінницька область. Оператор навідник БТР. Військовослужбовець ЗСУ. Виріс в сім’ї селян-хліборобів, навчався в сільськогосподарській школі, де набув фаху комбайнера і тракториста. Відслужив армію, повернувся до рідного міста, працював спочатку в колишньому совгоспі, так як і батьки, потім на приладобудівному заводі і в товаристві «Спектр». На весні був призваний за мобілізацією. Загинув в боях під Іловайськом (Донецька область)
Віктор Ковальчук
(31 серпня 2014)
48
21 рік. Народився в Козятині. Всього два місяці тому Віктор закінчив навчання в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (факультет аеромобільних військ та розвідки), після чого поїхав у зону проведенні АТО. Там воював у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади, будучи командиром взводу. Пробув у Слов'янську півтора місяця. Поїхав в зону АТО 1 серпня, охороняв луганський аеропорт. Загинув від смертельного поранення під час бою з російськими військовими формуваннями біля Георгіївки під Луганськом. Батько Віктора після смерті сина покинув роботу вчителем фізкультури й пішов служити до Нацгвардії.
Олександр Скиба народився 5 січня 1974 року в смт. Сутиски Тиврівського району. Член громадського формування з охорони громадського порядку «Патріоти Тиврівщини».
Загинув 5 вересня 2014 року поблизу міста Щастя Луганської області, коли автомашина, в якій бійці батальйону поверталися з бойового завдання, потрапила в підступно сплановану засідку терористів.
Був похований в м. Старобільськ Луганської області та ідентифікований за результатами аналізу ДНК. Перепоховання проведене за підтримки патріотичної громадськості району, райдержадміністрації, Сутисківської селищної ради.
Володимир Сльота
(5 вересня 2014 року)
(5 вересня 2014 року)
50
Чоловік загинув 5 вересня 2014 року біля Щастя, поблизу села Весела Гора. Йому було 47 років. Разом з товаришами Володя виїхав на підкріплення, проте там на них чекала засідка. В екіпаж вистрілили з гранатомета… 11 бійців просто розірвало, вижити вдалося лише одному, якого під час вибуху відкинуло з машини в траву… Терористи підійшли перевірити, чи дійсно всі мертві, і … підпалили тіла… Тому опізнати Володимира було практично неможливо. Ідентифікували тіло завдяки тесту ДНКа.
18 квітня 2016 року його ексгумували. Останки були поховані на кладовищі в Старобільську під табличкою "невідомий солдат".
Поховали чоловіка у рідному селі Кожухівка, Теплицького району, Вінницьокої області.
18 квітня 2016 року його ексгумували. Останки були поховані на кладовищі в Старобільську під табличкою "невідомий солдат".
Поховали чоловіка у рідному селі Кожухівка, Теплицького району, Вінницьокої області.
Юрій Пилипчук
(5 вересня 2014 року)
51
(5 вересня 2014 року)
51
Юрій Пилипчук народився 13 травня 1991 року у с. Корделівка Калинівського району. Після закінчення місцевої школи вступив до Львівської академії сухопутних військ, по закінченню якої, проходив службу в 95 аеромобільній бригаді м. Житомир та 80 аеромобільній бригаді м. Львів. Трагічно загинув 5 вересня 2014 року біля с. Цвітні Піски Луганської області.
Будучи командиром взводу старший лейтенант Ю. Пилипчук потрапив в засідку. В той день у бою разом із Юрієм загинуло 23 бійця. Воїни були поховані, як невідомі. Тяжкі 2 роки рідні шукали свого сина, чоловіка. Лише у 2016 році за допомогою тесту ДНКа вдалося встановити особу бійця. Похованив селі 23 вересня у с. Корделівка Калинівського району.
Олександр Багнюк
(12 вересня 2014)
52
Майор Олександр Багнюк з Іллінців загинув у бою під Волновахою від пострілу у голову. Снайпер влучив 37-річному офіцеру у ліву скроню. Головним завданням Олександра Багнюка, який служив заступником командира батальйону з озброєння 72-ї окремої механізованої бригади, був ремонт пошкодженої техніки.
Мати вірила, що син, хоч і на фронті, але не там, де стріляють. Їй також хотілося вірити у перемир’я, оголошене у ті дні. Саме під час нього загинув офіцер-танкіст. Майор разом зі своїми підлеглими брав безпосередню участь у боях. В одному з них, під Волновахою на Донеччині, у нього влучила куля снайпера. Постріл прийшовся у ліву скроню. Сталося це 12 вересня.
Поховали Олександра Багнюка в Іллінцях на міському кладовищі. Провести Героя в останню путь зібралися сотні мешканців райцентру. Залишилася дружина.
Мати вірила, що син, хоч і на фронті, але не там, де стріляють. Їй також хотілося вірити у перемир’я, оголошене у ті дні. Саме під час нього загинув офіцер-танкіст. Майор разом зі своїми підлеглими брав безпосередню участь у боях. В одному з них, під Волновахою на Донеччині, у нього влучила куля снайпера. Постріл прийшовся у ліву скроню. Сталося це 12 вересня.
Поховали Олександра Багнюка в Іллінцях на міському кладовищі. Провести Героя в останню путь зібралися сотні мешканців райцентру. Залишилася дружина.
Михайло Коваль
(21 вересня 2014)
53
(21 вересня 2014)
53
Загинув 21 вересня 2014 р. близько 6-ї ранку під час нападу російських бойовиків на блокпост 25-го БТО неподалік Дебальцеве (Донецька область), блок-пост був обстріляний з мінометів і стрілецької зброї. Служив у 25-му батальйоні територіальної оборони "Київська Русь".
Сергій Дерен
(21 вересня 2014 року)
54
20 років. Військовослужбовець народився на Вінниччині, після закінчення професійно-технічного закладу був призваний на військову службу. Хлопець ще не встиг створити власної сім`ї, мріяв продовжити військову кар’єру, навчатися у виші. Життя молодого героя увірвалося під час так званого перемир’я, терористи цинічно обстріляли блокпост поблизу Маріуполя, де знаходилися, як військовослужбовці Національної гвардії України, так і цивільні люди. Уламок міни влучив під шолом хлопця, врятувати життя героя не вдалося.
Андрій Долейко
(22 вересня 2014 року)
55
Родом із Крижопільського району. Андрій Долейко загинув у вересні 2014 року. За своєю спиною мав досвід миротворця у війні в Косово в 2011-2012 роках. Під час АТО пішов у 30-ту Новоград-Волинську окрему механізовану бригаду. В її рядах старший стрілець загинув, коли повертався до військової частини із зони бойових дій.
Камзінов Шайдула Хайрулович
(2 жовтня 2014 р)
56
(2 жовтня 2014 р)
56
Загинув 2 жовтня 2014 р. під мінометним обстрілом в районі Донецького аеропорту поблизу селища Піски (Ясинуватський район), рятуючи поранених з-під вогню. Шайдулла отримав осколкові поранення шиї та грудної клітки, які були несумісні із життям. Залишились мати, вітчим, брат, дружина та двоє дітей, 17-річний син і 10-річна донька. Чоловік був родом із села Зозулинці Козятинського району.
Віктор Кулібаба-Бухов
(7 жовтня 2014 року)
57
(7 жовтня 2014 року)
57
7 жовтня близько 15 години в зоні проведення АТО поблизу Дебальцевого в результаті мінометного обстрілу загинув стрілець-гранатометник гранатометного взводу, батальйону оперативного призначення військової частини, що дислокується на Вінниччині, солдат Віктор Кулібаба-Бухов.
35-річний загиблий військовослужбовець родом з Вінницької області (Сутиски). Був мобілізований 29 серпня в військову частину Національної гвардії України. 1 жовтня його підрозділ відбув у зону АТО, в місто Слов'янськ. Кулібаба-Бухов ніс службу на блокпостах навколо міста.
35-річний загиблий військовослужбовець родом з Вінницької області (Сутиски). Був мобілізований 29 серпня в військову частину Національної гвардії України. 1 жовтня його підрозділ відбув у зону АТО, в місто Слов'янськ. Кулібаба-Бухов ніс службу на блокпостах навколо міста.
Олександр Васильович Москалюк
(зник 14 жовтня 2014 року, визнаний загиблим під час мінометного обстрілу 32 блокпосту м.Сміла)
(зник 14 жовтня 2014 року, визнаний загиблим під час мінометного обстрілу 32 блокпосту м.Сміла)
58
Олександр Васильович Москалюк - боєць військової частини 3008 Національної гвардії України.
Загинув під час висування колони для надання допомоги 32 блокпосту. Справжній захисник Батьківщини, який прийшов на допомогу товаришам ціною власного життя родом з Козятинського району. Українському герою 25 лютого виповнився 51 рік.
Загинув під час висування колони для надання допомоги 32 блокпосту. Справжній захисник Батьківщини, який прийшов на допомогу товаришам ціною власного життя родом з Козятинського району. Українському герою 25 лютого виповнився 51 рік.
Володимир Андріяш
(24 жовтня 2014 року)
59
(24 жовтня 2014 року)
59
Народився 18 липня 1994 року в с. Леонівка Крижопільського району. Закінчив Дахталійську школу-сад І-ІІІ ступенів. Навчався у Вінницькому технологічно-програмовому коледжі на факультеті правознавства.
У 2012 році був призваний до лав Української армії. З 21 жовтня 2014 року служив за контрактом. Приймав участь в антитерористичній операції на сході України.
Загинув 24 жовтня 2014 року.
У 2012 році був призваний до лав Української армії. З 21 жовтня 2014 року служив за контрактом. Приймав участь в антитерористичній операції на сході України.
Загинув 24 жовтня 2014 року.
60
При виконанні обов'язків військової служби 29 жовтня 2014 року, смертельно поранений осколками міни, під час мінометного обстрілу позицій сил АТО поблизу с. Гранітне Тельманівського району Донецької області загинув оператор протитанкового взводу 9-го (Вінницького) батальону територіальної оборони, солдат БОГДАНОВ Олег Миколайович, який проживав у с. Очеретня Погребищенського району Вінницької області.
61
31 жовтня, близько 16-ї години, на блокпосту неподалік від населеного пункту Донецьке, що на Луганщині, в наслідок мінометного обстрілу блокпосту загинув помічник гранатометника молодший сержант за контрактом Олександр Колівошко. Олександр проходив свою службу у Вінницькому з’єднанні Національної гвардії. Родом він був також з Вінниччини. На військову службу до Нацгвардії був призваний по мобілізації у серпні цього року. 5 листопада Олександру повинно було виповнитися 22 роки, але життя обірвалося так трагічно...
У результаті вибуху на блокпосту поблизу Маріуполя, який кваліфіковано як терористичний акт, загинули двоє військовослужбовців Збройних Сил України, серед них – майор Геннадій Хитрик.
Майор в.ч. 3012 м.Одеса, служив в «Національній гвардії». Проживав в смт.Стрижавка Вінницького району. Від першого шлюбу залишився син, одружений вдруге, залишилось двоє дітей та батьки. Народився Генадій 26 липня 1976 року. На військовій службі з 1993 року. За час служби зарекомендував себе високопідготовленним та професійним офіцером.
Товариші по службі пригадують його, як життєрадісну людину та надійного офіцера, який завжди бу готовий надати допомогу.
Майор в.ч. 3012 м.Одеса, служив в «Національній гвардії». Проживав в смт.Стрижавка Вінницького району. Від першого шлюбу залишився син, одружений вдруге, залишилось двоє дітей та батьки. Народився Генадій 26 липня 1976 року. На військовій службі з 1993 року. За час служби зарекомендував себе високопідготовленним та професійним офіцером.
Товариші по службі пригадують його, як життєрадісну людину та надійного офіцера, який завжди бу готовий надати допомогу.
4 листопада цього року, під час виконання службових обов’язків біля міста Дебальцеве, загинув молодший сержант, зятківчанин, проживаючий у м.Гайсин, – Пронін Вадим Олександрович.
1 серпня 2014 року Вадима Проніна призвали на військову службу по мобілізації. Два тижні проходив підготовку у місті Мукачево, що на Закарпатті. З 31 серпня 2014 року Вадим Олександрович – учасник антитерористичних дій в Україні. Вадим Пронін знаходився у спецвідділі (снайпери) та займав посаду зав. відділенням. 30 серпня він телефонував дружині: „На даний час весь наш підрозділ знаходиться у дорозі. Вже три дні їдемо у невідомому напрямку, але точно знаємо, що на „Війну”.
1 серпня 2014 року Вадима Проніна призвали на військову службу по мобілізації. Два тижні проходив підготовку у місті Мукачево, що на Закарпатті. З 31 серпня 2014 року Вадим Олександрович – учасник антитерористичних дій в Україні. Вадим Пронін знаходився у спецвідділі (снайпери) та займав посаду зав. відділенням. 30 серпня він телефонував дружині: „На даний час весь наш підрозділ знаходиться у дорозі. Вже три дні їдемо у невідомому напрямку, але точно знаємо, що на „Війну”.
Олександр Каплінський
(16 листопада 2014 року)
64
(16 листопада 2014 року)
64
Старший офіцер групи бойової та спеціальної підготовки вінницької військової частини Нацгвардії майор Олександр Каплінський помер у міській лікарні Лисичанська від осколкового поранення в голову. Лікарі боролися за життя офіцера до останнього.
16 листопада близько 10 години ранку терористи здійснили гранатометний обстріл блокпоста сил АТО, що розташований поблизу населеного пункту Золоте на Луганщині.
16 листопада близько 10 години ранку терористи здійснили гранатометний обстріл блокпоста сил АТО, що розташований поблизу населеного пункту Золоте на Луганщині.
65
Уродженець села Миток Барського району, 33-річний майор медичної служби, начмед.
16 листопада Віталій на машині швидкої допомоги разом із трьома товаришами виїхав із Дебальцево за пораненим. Цілу добу телефони лікарів не відповідали. 19 листопада надійшла звістка про те, що автомобіль підірвався на фугасі.
16 листопада Віталій на машині швидкої допомоги разом із трьома товаришами виїхав із Дебальцево за пораненим. Цілу добу телефони лікарів не відповідали. 19 листопада надійшла звістка про те, що автомобіль підірвався на фугасі.
Микола Яжук
(16 листопада 2014 року)
(16 листопада 2014 року)
66
Майор Микола Яжук 1980 року народження загинув поблизу міста Артемівськ Донецької області 16 вересня. За повідомленням бойових товаришів Микола Яжук разом з медиками виїхав із Дебальцево за пораненими. В дорозі автомобіль підірвався на фугасі.
16 листопада 2014 року поблизу Дебальцевого на блок-посту «Гостра Могила» — курган біля села Орлово-Іванівка — на фугасі підірвалась військова вантажівка «Урал»; від розриву міни загинули два офіцери зі 169-го центру «Десна», загинули Яжук Микола та майор Віталій Вашеняк (родом із Барського району).
16 листопада 2014 року поблизу Дебальцевого на блок-посту «Гостра Могила» — курган біля села Орлово-Іванівка — на фугасі підірвалась військова вантажівка «Урал»; від розриву міни загинули два офіцери зі 169-го центру «Десна», загинули Яжук Микола та майор Віталій Вашеняк (родом із Барського району).
Похований в Мартинівці.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (27.11.2014) та орденом Богдана Хмельницького III ступеня, посмертно (15.05.2015).
Іван Бенера
(2 грудня 2014 року)
67
(2 грудня 2014 року)
67
Старший лейтенант військової частини А4515 Бенера Іван Іванович загинув 2 грудня, потрапивши під мінометний обстріл. Іван Бенера родом із Немирівського району, Вінницької областію. Чоловік був одним із тих, хто захищав аеродром Бельбек 22 березня, коли його захоплювали російські військові та самооборона Криму.
(2 грудня 2014 року)
68
У ніч на 2 грудня наш земляк, волонтер Олександр Захарчук із вінницької Самооборони Майдану загинув під обстрілами “Градів” під час патрулювання біля міста Щастя.
Щотижня протягом трьох місяців він їздив у зону АТО, а нещодавно поїхав на передову вже не як волонтер, а як боєць у батальйон “Айдар”.
(3 грудня 2014 року)
69
69
Молодший сержант Білоус Віталій Григорович, мобілізований 28 серпня 2014 року до військової частини В4264, помер 3 грудня від розриву аорти під час сну у військовій частині в зоні АТО. Протягом трьох місяців воював з терористами.
Родом із Вінниці. У місті залишилася мати. Розведяний. Йому було 43 роки.
Родом із Вінниці. У місті залишилася мати. Розведяний. Йому було 43 роки.
Василь Кіріс
(10 грудня 2014)
70
(10 грудня 2014)
70
Виконуючи бойове завдання в зоні проведення антитерористичної операції, був важко поранений під час обстрілу у зіткненні з групою противника. Загинув від одержаних травм 10 грудня 2014 року. Похований у рідному селі Радянське Літинського району 12 грудня 2014 року. Василю було 48-років. Служив розвідником-далекомірником першого розвідувального відділення 54 окремого розвідувального батальйону.
(тіло ідентифіковано 22 грудня 2014 року)
71
Вадим Олександрович Наумов 1992 р. н., солдат, снайпер. Проходив військову слубжу у складі 1-ї бригади оперативного призначення, Північне ОТО НГУ.
Загинув 1 вересня 2014р під час нападу бойовиків на блокпост НГУ, що охороняв міст у селі Василівка Старобешівського району Донецької області. Зайнявши вигідну спостережну позицію на висотці, Вадим здалеку помітив колону під білими прапорами та надписами «Діти», яка рухалася в напрямку позицій українських військових. Було схоже на евакуацію мирного населення з Іловайська. Але коли з машин стали виходити озброєні бойовики та російські найманці, стало зрозуміло, що ворог підступно обминувши блокпости, готовий зненацька напасти на позиції українських військових. Вадим попередив своїх товаришів про наступ бойовиків, завдяки чому наші військові мали час приготуватися до бою і попросити підкріплення. У другому повідомленні Вадим повідомив, що прийняв бій і його поранено. До пізнього вечора тривав бій. І наші бійці протягом кількох днів не змогли підійти до висотки, щоб обстежити місце бою, з якого не повернувся лише Вадим.
Коли бійці отримали змогу піднятися на висотку, тіла товариша вони не знайшли, тому вважалося, що він потрапив у полон.
Вадим отримав важке поранення – ураження стегнової артерії. Його привезли до калінінської лікарні м. Донецька, але було пізно. Це розповідали пошуковці, які в ході місії «Евакуація 200» повернули додому близько 300 наших бійців.
На виправлення технічних помилок і встановлення правильного перебігу подій пішло 4 місяці. Результат експертизи ДНК підтвердив страшне припущення. Прощалися з Вадимом 23 грудня 2014 року у рідному Козятині.
Пантелеймон Рожанський
(5 січня 2015 року)
(5 січня 2015 року)
72
21-річний старший солдат резерву Пантелеймон Рожанський з м.Літин. Він служив старшим стрільцем-навідником в батальйоні спеціального призначення ім. С. Кульчицького військової частини №3066 Національної гвардії України.
Занув у автокатастрофі, коли їхав на ротацію. Біля села Міньківка Донецької області автобус «Богдан», в якому знаходились військовослужбовці зіткнувся з вантажівкою КРАЗ. Як повідомляє прес-служба Національної Гвардії, причина аварії – погані погодні умови. Всього у ДТП обірвалося життя 12 бійців.
Занув у автокатастрофі, коли їхав на ротацію. Біля села Міньківка Донецької області автобус «Богдан», в якому знаходились військовослужбовці зіткнувся з вантажівкою КРАЗ. Як повідомляє прес-служба Національної Гвардії, причина аварії – погані погодні умови. Всього у ДТП обірвалося життя 12 бійців.
Юрій Мельник
(7 січня 2015 року)
(7 січня 2015 року)
73
Юрію Вікторовичу Мельнику нещодавно минуло 43 роки. Народився на Черкащині, але з 1999 року жив і працював у селі Вербка Крижопільського району. Трудився у місцевому господарстві на різних посадах, а перед мобілізацією - у ПАТ "Механізоване зерносховище" "ПК "Поділля". Трудящий, відповідальний порядний, разом із дружиною Валентиною Василівною, виховував донечку Інну.
Мобілізований в 19 червні 2014 року до 51-й ОМБр. Старший сержант, водій 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Побував від літа у страшних боях, пережив справжнє пекло під Іловайськом і Дебальцевим, лікувався у госпіталі. Але знову продовжував виконувати свій військовий обов'язок.
Мобілізований в 19 червні 2014 року до 51-й ОМБр. Старший сержант, водій 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Побував від літа у страшних боях, пережив справжнє пекло під Іловайськом і Дебальцевим, лікувався у госпіталі. Але знову продовжував виконувати свій військовий обов'язок.
Загинув під Артемівськом на Донеччині 7 січня 2015 року.
(20 січня 2015)
74
Десантник 95 окремої аеромобільної бригади. Загинув 20 січня, коли поїхав забирати із Донецького аеропорту поранених і вбитих. Автомобіль в якому вони здійснював штурм з іншими військовослужбовцями врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув. Леонід народився в 1985 р. Рідні до останнього сподівалися, що хлопець знаходиться в полоні, тому що жодної інформації не мали. Тіло бійця опізнали в морзі Дніпропетровської лікарні.
Загинув 20 січня, коли на трьох БТРах намагалися прорватися на допомогу бійцяв, які захищали Донецький аеропорт. Удома залишилася дружина та маленька донечка Злата. Чоловік був з 1987 р.
Дмитро Франішин
(20 січня 2015)
(20 січня 2015)
76
Один із трьох вінничан, який загинув під час спроби прориву бронетехніки, що йшла на допомогу "кіборгам" до Донецького аеропорту. БТР вибухнув разом із командою. Чоловік був з 1982 р.
Анатолій Буйлук
(20 січня 2015 року)
77
(20 січня 2015 року)
77
Загинув 20 січня захищаючи підступи Донецького аеродрому. Боєць родом із с. Кацмазова Жмеринського району. Служив навідником аеромобільно-десантної роти. Неодружений. У дома залишилися батьки, дві сестри та брат. Йому було 33 роки.
Дмитро Скляров
(20 січня 2015 року)
78
Загинув 20 січня 2015 року від артобстрілу ворога при виконанні чергового бойового завдання з оборони терміналу Донецького аеропорту. Чоловік був родом із російського Волгограда та ще в дитячому віці переїхав із сім’єю на Літинщину. Тут, Дмитро пішов до Журавненської загальноосітньої школи. Згодом вступив до Ладижинського технікуму механізації, де здобув спеціальність механіка-техніка. Після проходження строкової військової служби у Львівській 80-й десантній бригаді Дмитро Скляров у 2004 році брав участь в миротворчій місії в Іраку. Йому було всього 31-рік.
Юрій Осаулко
(20 січня 2015 року)
79
Загинув 20 січня під обломками бетонного перекриття, яке підірвали терористи в Донецькому аеропорту. Служив у складі 81 аеромобільної бригади 90-го батальону взводним. Родом із села Самгородок, Козятинського району, Вінницької області. Залишилася дружина та двоє доньок 3 та 7 років.
Осаулко Юрій Леонідович народився 17 лютого 1981 року в с.Самгородок Вінницької області. З 1987 по 1998 р. навчався у Самгородецькій загальноосвітній школі.
Події, що відбувались в нашій країні в 2014 р., не залишили байдужим Юрія Осаулка. З серпня 2014 року виконував військовий обов’язок в зоні проведення АТО – в Донецькому аеропорту в новому терміналі, в складі 81 бригади 90 батальйону аеромобільних військ.
Осаулко Юрій Леонідович народився 17 лютого 1981 року в с.Самгородок Вінницької області. З 1987 по 1998 р. навчався у Самгородецькій загальноосвітній школі.
Події, що відбувались в нашій країні в 2014 р., не залишили байдужим Юрія Осаулка. З серпня 2014 року виконував військовий обов’язок в зоні проведення АТО – в Донецькому аеропорту в новому терміналі, в складі 81 бригади 90 батальйону аеромобільних військ.
У зоні АТО загинув прапорщик 95 аеромобільної бригади з міста Житомир – Михайло Рачок. Військовий контрактної служби, 1984 року народження 26 січня потрапив під обстріл артилерії під час транспортування поранених з Донецького аеропорту.
Поховаюли бійця 30 січня у його рідному селі Лозова Хмільницького району Вінницької області.
Поховаюли бійця 30 січня у його рідному селі Лозова Хмільницького району Вінницької області.
Уродженця с.Новофастів Погребищенського району Вінницької області.
Башняк Роман Васильович був командиром взводу 3 роти танкового батальйону 30 мехбригади. Брав участь у боях під Волновахою, Донецьким аеропортом. При спробі 30 січня 2015 року зайти групи військ з технікою у "Дебальцевський мішок" пропав безвісті.
Пошуки тривали до 2 червня 2015 року. Через відеоматеріали волонтери встановили, що він помилково був похований у м.Тячів замість бійця 128-ї гірсько-піхотної бригади Романа Козичко, загиблого 17 лютого 2015 року під Дебальцеве.
26 червня 2015 року експертиза ДНК підтвердила результати роботи волонтерів. 23 липня 2015 року тіло захисника перепоховали на батьківщині.
Башняк Роман Васильович був командиром взводу 3 роти танкового батальйону 30 мехбригади. Брав участь у боях під Волновахою, Донецьким аеропортом. При спробі 30 січня 2015 року зайти групи військ з технікою у "Дебальцевський мішок" пропав безвісті.
Пошуки тривали до 2 червня 2015 року. Через відеоматеріали волонтери встановили, що він помилково був похований у м.Тячів замість бійця 128-ї гірсько-піхотної бригади Романа Козичко, загиблого 17 лютого 2015 року під Дебальцеве.
26 червня 2015 року експертиза ДНК підтвердила результати роботи волонтерів. 23 липня 2015 року тіло захисника перепоховали на батьківщині.
Олександр Черепаха
(31 січня 2015 року)
82
(31 січня 2015 року)
82
31 січня 2015 року під Чернухіно Луганської області (Дебальцівська операція) загинув Черепаха Олександр Іванович, який із серпня 2014 року був призваний в зону АТО.
Черепаха Олександр Іванович народився в селі Скибинці Тростянецького району 25 березня 1970 року. З 1977 року по 1986 рік навчався в Глибочанській школі. Після закінчення школи вступив до навчання в Ольгопільське ПТУ, отримав професію електрика. Відслужив армію. Після армії працював у місцевому господарстві спочатку електриком, а потім трактористом. Наш Герой виріс у добропорядній родині, цінував працю, був оптимістом по життю, людяним та справедливим. Був єдиним сином у родині.
Поховали Героя 28 лютого 2015 року у рідному селі Скибинці.
Захищаючи свободу та незалежність держави, героїчно пішов із життя справжній патріот, наш земляк Андрій Добрань. Серце 20-річного старшого солдата, командира відділення БТР, родом із села Гонорівки Піщанського району, до останнього билося за рідну землю та свій народ.
У 2010 року закінчив Гонорівську загальньоосвітню школу та вступив до Заболотнянського вищого професійно - технічного училища, яке закінчив у 2013 році. Проходив строкову службу у військовій частині А-0139 м.Київ.
В жовтні 2014 року Андрій Добрань був мобілізований в зону проведення антитерористичної операції. Загинув 7 лютого від осколка снаряду під час обстрілу позицій Дебальцево Донецької області.
У 2010 року закінчив Гонорівську загальньоосвітню школу та вступив до Заболотнянського вищого професійно - технічного училища, яке закінчив у 2013 році. Проходив строкову службу у військовій частині А-0139 м.Київ.
В жовтні 2014 року Андрій Добрань був мобілізований в зону проведення антитерористичної операції. Загинув 7 лютого від осколка снаряду під час обстрілу позицій Дебальцево Донецької області.
Володимир Полупанов
(9 лютого 2015 року)
84
(9 лютого 2015 року)
84
У боях на Сході України загинув липівчанин – командир-розвідник Володимир Полупанов. Похований 11 лютого. Прощання і поховальний обряд відбувся у Липовці.
Солдат резерву Сергій Кацібін мав посаду фармацевта відділення медичного постачання медичної роти Північного територіального управління (в/ч 3001). Узятий на службу 31 грудня 2014 року. Родом чоловік із Козятина.
Загинув Сергій, потрапивши у засідку ДРГ, 9 лютого 2015 року біля с. Логвинове, Артемівський район, Донецька область евакуйовуючи тяжко поранених. Загинув разом з екіпажем санітарної машини Анатолієм Сулімою та Михайлом Балюком та пораненим молодшим сержантом Олександром Кравченко. Сергій Кацабін рахувався безвісти зниклим. 21 грудня 2015 р. рішенням Козятинського міськрайонного суду оголошений загиблим 9 лютого 2015 р. 5 квітня 2016 року його тіло ідентифікували за допомогою ДНКа тесту. Весь цей час він був похований у Дніпропетровську на алеї тимчасово невстановлених бійців АТО.
Під час артобстрілу бойовиками Краматорська внаслідок прямого влучання снаряду на територію дислокації зведеного загону вінницької міліції загинув майор міліції Денис Жембровський.
Старший інспектор з особливих доручень відділу дільничних інспекторів міліції Денис Жембровський після місяця ризикованого відрядження через декілька днів мав повернутися додому. Це була його друга поїздка в зону бойових дій.
Денису Жембровському було всього 33 років.
Старший інспектор з особливих доручень відділу дільничних інспекторів міліції Денис Жембровський після місяця ризикованого відрядження через декілька днів мав повернутися додому. Це була його друга поїздка в зону бойових дій.
Денису Жембровському було всього 33 років.
Валерій Мельник
(10 лютого 2015 року)
87
(10 лютого 2015 року)
87
10 лютого у Київському шпиталі помер 45-річний вінничанин Валерій Мельник. Сапер 30-ї окремої механізованої бригади перебував у столиці на лікуванні після отриманих в АТО поранень.
Валерія Мельника поховали у с. Сутиски Тиврівського району, де останнім часом проживав герой.
Валерія Мельника поховали у с. Сутиски Тиврівського району, де останнім часом проживав герой.
11 лютого трагічно обірвалося життя ще одного захисника Батьківщини, рядового Миколи Мельника. Захищаючи свободу та незалежність держави боєць підірвався на міні в районі м. Дебальцеве Донецької області. Рядовий Микола Мельник 1982 року народження був мобілізований у серпні 2014 року. Поховають справжнього героя та патріота, серце якого до останнього билося за рідну землю та свій народ у рідному селі Цибулівка Тростянецького району.
Роман Грушко
(11 лютого 2015 року)
89
(11 лютого 2015 року)
89
Під час виконання бойового завдання 11 лютого 2015 року загинув старший солдат, оператор-навідник БМП ГРУШКО Роман Миколайович 18.05.1985р.н.
Роман одружений, прцював на залізниці. Був призваний за мобілізацією Липовецько-Погребищенським ОРВК і ніс службу у військовій частини А 0409. Під час виконання бойового завдання героїчно загинув.
Вдома залишились мати, батько, молодший брат (1991 р.н.), дружина і донька (2012 р.н).
Поховання Романа відбудеться 20 лютого об 10.30 на міському кладовищі міста Липовець.
Роман одружений, прцював на залізниці. Був призваний за мобілізацією Липовецько-Погребищенським ОРВК і ніс службу у військовій частини А 0409. Під час виконання бойового завдання героїчно загинув.
Вдома залишились мати, батько, молодший брат (1991 р.н.), дружина і донька (2012 р.н).
Поховання Романа відбудеться 20 лютого об 10.30 на міському кладовищі міста Липовець.
Роман Мельничук
(12 лютого 2015 року)
(12 лютого 2015 року)
90
Загинув у бою під населиним пунктом Логвіно ще 12 лютого. Тіло чоловіка настільки обгоріло, що не підлягало упізнанню, тому рідні чекали на підтвердження аналізу ДНКа. поховали Романа 9 квітня у Вінниці на кладовищі с. Пирогова поряд із батьком.
Тарас Сич
(13 лютого 2015 року)
91
Тарас Сич народився 30 березня 1966 року у Вінниці. Навчався в школі №11, закінчив політехнічний інститут. Деякий час працював бібліотекарем. Під час Революції Гідності стояв на київському Майдані. Після Майдану пішов на передову добровольцем. Загинув 13 лютого 2015 року у Дебальцеве. Поховали бійця на Алеї Слави вінницького міського кладовища. В загиблого залишилась дочка з онучкою.
17 лютого російські найманці в черговий раз атакували українських військовослужбовців у районі н.п. Фащівка. Обстріл вівся по контрольному блокпосту, на якому несли службу прикордонники та військовослужбовці ЗСУ. Бойовики упродовж дня штурмували блокпост, задіюючи артилерію та важку техніку, зокрема танки. Українським військовим вдалося відбити напад противника. На жаль, у результаті бою прикордонники зазнали втрат: загинув старший лейтенант Семенов В’ячеслав Анатолійович.
….Старший лейтетанант В’ячеслав Семенов народився 26 червня 1969 року у м. Жмеринка. З 1987 по 1989 роки проходив строкову службу у лавах ЗСУ. Згодом, у 2005-му, закінчив Вінницький політехнічний інститут. Тривалий час працював на Жмеринському заводі «Сектор» наладчиком. До лав Державної прикордонної служби України був призваний у ході мобілізації в серпні 2014 року. Службу проходив у складі оперативно-бойової прикордонної комендатури на сході України. Займав посаду заступника начальника ОБПК. У зоні бойових дій проявив себе як мужній та відважний воїн, умілий керівник та вірний товариш.
….Старший лейтетанант В’ячеслав Семенов народився 26 червня 1969 року у м. Жмеринка. З 1987 по 1989 роки проходив строкову службу у лавах ЗСУ. Згодом, у 2005-му, закінчив Вінницький політехнічний інститут. Тривалий час працював на Жмеринському заводі «Сектор» наладчиком. До лав Державної прикордонної служби України був призваний у ході мобілізації в серпні 2014 року. Службу проходив у складі оперативно-бойової прикордонної комендатури на сході України. Займав посаду заступника начальника ОБПК. У зоні бойових дій проявив себе як мужній та відважний воїн, умілий керівник та вірний товариш.
18 лютого 2015 року загинув мол. лейтенант ГАВРИЛЮК Ігор Володимирович 15.09.1984р.н. Призваний Ямпільсько-Томашпільським ОРВК 01.08.2014р. Ігор ніс службу за контрактом у 30 військовій частині окремої мотопіхотної бригади м.Новоград-Волинський Житомирської області.
Ігор був неодружений, а вдома на нього чекали батько та мати.
Поховання відбудеться у смт Томашпіль (час і дата уточнюється).
Ігор був неодружений, а вдома на нього чекали батько та мати.
Поховання відбудеться у смт Томашпіль (час і дата уточнюється).
Неоминула загибель і ГРУБОГО Анатолія Васильовича, 1971 р.н. Він служив у 128 гірсько-піхотній аеромобільній бригаді. Помер 18 лютого 2015р. по дорозі в шпиталь через поранення, отримане в бою біля м.Дебальцево.
Анатолій Васильович одружений, має двох синів (1996 та 1999 р.н) батька. Родина проживає у с. Торків, Тульчинського району, тут відбудеться і поховання бійця (дата і час уточнюється).
Анатолій Васильович одружений, має двох синів (1996 та 1999 р.н) батька. Родина проживає у с. Торків, Тульчинського району, тут відбудеться і поховання бійця (дата і час уточнюється).
Петро Шептицький
(18 лютого 2015 року)
95
(18 лютого 2015 року)
95
При зміні вогневої позиції, під мінометним обстрілом 18 лютого 2015 року в с.Кам’янка Дебальцевського району Донецької області близько одинадцятої години вечора загинув Шептицький Петро Миколайович, який народився 14 серпня 1975 року в с.Могилівка Жмеринського району. Призваний Жмеринським ОМВК 21.08.2014 року проходив службу у складі військової частини А 2731 м. Новоград – Волинський. До проходження військової служби працював майстром трамвайно – тролейбусного депо у м. Вінниця.
Військовослужбовець Олег Щепанський загинув 18 лютого 2015 року під час виходу українських військових з міста Дебальцево Донецької області в результаті артобстрілу колони.
На фронті Олег воював майже півроку, побувавши у наягарячіших точках, приймаючи участь в найзапекліших боях. Був призваний Барсько-Мурованокуриловецьким об’єднаним районним військкоматом за частковою мобілізацією 21 серпня 2014 року. До цього працював робітником у ТОВ “Чернечина” в селі Комарівці, де й проживав з дружиною та батьками.
На фронті Олег воював майже півроку, побувавши у наягарячіших точках, приймаючи участь в найзапекліших боях. Був призваний Барсько-Мурованокуриловецьким об’єднаним районним військкоматом за частковою мобілізацією 21 серпня 2014 року. До цього працював робітником у ТОВ “Чернечина” в селі Комарівці, де й проживав з дружиною та батьками.
Віталій Химич
(17 лютого 2015 року)
97
(17 лютого 2015 року)
97
Віталій Химич проходив службу у 128 бригаді частини 1556 взводу розвідки, яка обороняла Дебальцеве.
Востаннє дружина говорила з ним о дев'ятій ранку 17 лютого 2015 року. Цього ж дня він та його колеги, під час виконання завдань, потрапили в засідку в районі приватного сектору поблизу міської дебальцівської лікарні. Востаннє побратими бачили його 17 лютого о 22:30 на полі бою.Тривалий час він вважався зниклим безвісти, але тіло все ж знайшли. Поховали захисника 8 березня у Ладижині звідки боєць родом.
Востаннє дружина говорила з ним о дев'ятій ранку 17 лютого 2015 року. Цього ж дня він та його колеги, під час виконання завдань, потрапили в засідку в районі приватного сектору поблизу міської дебальцівської лікарні. Востаннє побратими бачили його 17 лютого о 22:30 на полі бою.Тривалий час він вважався зниклим безвісти, але тіло все ж знайшли. Поховали захисника 8 березня у Ладижині звідки боєць родом.
98
Розвіднику Євгенію Герасевичу не раз доводилося виконувати завдання на передовій, але цього разу його не вберіг ангел-охоронець. Він міг би врятуватися разом з іншими, однак визвавсявся піти на допопомогу пораненому побратиму. До бійця так і не дійшов, вся група була обстріляна, полягли усі семеро. Один - єдиний боєць, що вижив, розповідав, що бачив як Женя впав. Це була остання інформація про Герасевича. Після виходу з Дебальцевого його побратими шукали друга серед усіх, хто вийшов живим чи пораненим. Обійшли лікарні та госпіталі, прискіпливо опитали колег з інших підрозділів. Жені не було ніде: ні в списках загиблих, ні серед поранених. Пошуки не припинялися, думали, що, може, десь в полоні. Сподівалися на те, лише був би живим. Женю знайшли по татуюванні серед 200-х , переданих пошуковою місією. На тілі бійця були помічені сліди поранень осколками, а ще........ в скроні кривава рана від прицільного вистрілу кулі.
Євгеній служив у 128 бригаді частини 1556 взводу розвідки, яка стояла на обороні Дебальцево. Чоловік загинув разом із Віталієм Хімічим. Поховали захисника 8 березня у рідному Могилів-Подільському.
Євгеній служив у 128 бригаді частини 1556 взводу розвідки, яка стояла на обороні Дебальцево. Чоловік загинув разом із Віталієм Хімічим. Поховали захисника 8 березня у рідному Могилів-Подільському.
Василь Саїнчук
(11 березня 2015 року)
(11 березня 2015 року)
99
Військовослужбовець загинув 11 березня у Краматорську. Це було четверте службове відрядження старшого сержанта Саїнчука у зону проведення АТО. Останнім часом разом з дружиною та 13-річною донькою жив у Вінниці. Служив у штабі Повітряних сил. Працював водієм начальника штабу. Він із двома солдатами з його частини будував бліндаж. Бетонна плита вагою десь три тонни впала на хлопців. Двоє встигли відскочити, а плита накрила Василя.
Загинув 5 квітня внаслідок мінометного обстрілу під Курахово. Цього дня чоловіку мало виповнитися 48 років. Служив розвідником 28-ї механізованої бригади, родом із села Куна Гайсинського району.
Борис Мар’янович
(7 квітня 2015 року)
101
(7 квітня 2015 року)
101
7 квітня на бойовому завданні в районі селища Піски, підірвався на міні Борис Мар'янович. Патріот був родом з с. Качківки Ямпільського району у січня 2015 року записався добровольцем до Збройних Сил України. Бойовий вишкіл проходив у навчальному центрі смт.Десни. В зоні проведення АТО служив механіком-водієм БТР-а 2-го взводу п’ятої роти 93-ї окремої механізованої бригади.
Олег Пугачов
(20 квітня 2015 року)
102
Під час запеклого бою вночі з 20 на 21 квітня на передовій в Пісках загинув боєць Добровольчого Батальйону ОУН, Олег Пугачов, друг Слід. 50 річний чоловік не просто боронив Україну від окупантів, але й був ліквідатором на ЧАЕС. Навчався у ЗОШ №2 (нині школа-ліцей), працював на залізничному підприємстві. Без чоловіка і батька залишились син і дружина.
Руслан Заєць
(19 травня 2015 року)
(19 травня 2015 року)
103
Загинув у бою поблизу села Катеринівка Попаснянського району Луганської області. Група розвідників потрапила у засідку. Їм на допомогу рушило 6 бійців. В результаті бою українським військовим вдалося дати відсіч та відійти забравши поранених. Під час відходу терористи почали обстрілювати групу з мінометів. Від вибуху бойової розвідувальної-дозорної машина, яка наїхала на фугас, рядовий Руслан Заєць отримав травми несумісні з життям. Мобілізований, служив у частиніпольова пошта В2260.
Родом із села Теклинівка Липовецького району.
Владислав Дюсов
(31 травня 2015 року)
104
(31 травня 2015 року)
104
Був поранений 30 травня у бою в селі Широкіно. Помер від отриманих ран 31 травня. Хлопець служив у полку "Азов", до цього був бійцем батальйону ОУН.
Йому було 21 рік. Родом із Могилів-Подільського.
Похований у рідному місті 7 червня.
Йому було 21 рік. Родом із Могилів-Подільського.
Похований у рідному місті 7 червня.
Сергій Керніцький
(8 червня 2015)
105
(8 червня 2015)
105
Сергій Керніцький з села Бронниця Могилів-Подільського району загинув під Мар'янкою 8 червня. Служив сапером інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини ПП В0095.
Загинув під час наступу бойовиків на Мар'янку. Чоловік служив сапером інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини ПП В0095. 25-річний Максим Чорнокнижний родом із села Карпівка Молилів-Подільського району.
Хлопець загинув 11 червня від кулі снайпера. Був родом із села Залізничне, що в Козятинському районі. Боєць служив алтилеристом, навідником гармат. Загинув від пострілу ворожого снайпера в голову. Хлопець був неодружений. Вдома зилишився лише батько. Миколу призвали до війська 30 січня цього року у військову частину В 1060.
Боєць родом з Гайсинського району село Михайлівка. Служив у 93 механізованій бригаді. Під час несення служби поблизу Донецька (шахта "Бутівка") Олександр отримав поранення, від якого 12 червня 2015 року помер у військовому госпіталі м. Дніпропетровськ.
Олександр народився 21 вересня 1985 року у с.Гранів у багатодітній родині, там же закінчив загальноосвітню школу; згодом сім’я переїхала до сусіднього села Михайлівка. Після одруження проживав у Івано-Франківській області село Хом'яківка. Проходив військову підготовку у роті територіальної охорони м.Гайсин, а 9 березня 2015 року був призваний по мобілізації до військової частини А4152 с.Мала Любаша Костопільського району Рівненскьої області.
(10 липня 2015 року)
109
109
10 липня поблизу села Кременівка, що недалеко від Маріуполя, був застрелений співслуживцем Ігор Наумов. Від смертельного поранення в голову загинув. Чоловік родом із Літинського району село Теси. Похований на місцевому кладовищі 15 липня. Служив кулеметником 3-го відділення, 3-го взводу, мотопіхотної роти 28 бригади. Чоловіка мобілізували 9 березня 2015 року.
1966 року народження. Вдома залишилася 70-річна мати, дві сестри та брат, був неодружений. У мирному житі займався домогосподарством.
1966 року народження. Вдома залишилася 70-річна мати, дві сестри та брат, був неодружений. У мирному житі займався домогосподарством.
Сергій Павлюк
(12 липня 2015 року)
(12 липня 2015 року)
110
Старший солдат Національної гвардії України вінницької частини №3008 Сергій Павлюк загинув у аварії поблизу Пирятина Полтавської області, повертаючись додому із зони АТО. Коли колона із понад двадцяти автомобілів проходила перехрестя водій на «Volkswagen Jetta» порушив правила та врізався у автобус, що перевозив 29 нацгвардійців. Машину відкинуло і вона врізалася в припарковану вантажівку. Унаслідок ДТП загинув лише Сергій, шестеро отримали поранення.
Чоловік майже рік воював на сході україни, отримав поранення під Дебальцево, але вижив та продовжив боротьбу. У Вінниці в чоловіка залишилася дружина, малолітній син та батьки. Співслуживці згадують його найкращими словами.
(14 липня 2015 року)
111
111
14 липня у зоні АТО (біля с.Линдівське, Артемівського р-ну, Донецької обл.) загинув вінничанин Юрій Гринчук. Трагедія сталася близько 22:00. Військовий потрапив під артобстріл і від отриманих травм загинув. Служив у 54 розвідувальному батальйоні. Чоловік 1971 року народження. Родом із села Грушківці Калинівського району. У дома залишилася дружина та дві дочки 19-річна Юлія та 10-річна Олена.
Був мобілізований 13 серпня 2014 року. Лише місяць не дослужив до демобілізації. Проходив службу у званні старшини.
Був мобілізований 13 серпня 2014 року. Лише місяць не дослужив до демобілізації. Проходив службу у званні старшини.
Юрій Бабко
(14 липня 2015 року)
112
(14 липня 2015 року)
112
14 липня в районі Станиці Луганської від підриву на міні загинуло 5 військових. Серед них і старший солдат Юрій Бабко із Калинівського району. О 12:00 поблизу села Болотяне Станичнолуганського району під час виконання службового завдання з розмінування місцевості підірвалися на невстановленому вибуховому пристрої та загинули на місці події п'ятеро військовослужбовців збройних сил України.
Хлопець служив у 128-ма ОГПБр. Родом із села Павлівка Калинівського району. Йому було всього 26 років.
Хлопець служив у 128-ма ОГПБр. Родом із села Павлівка Калинівського району. Йому було всього 26 років.
Костянтин Довгий
(17 липня 2015 року)
113
Костянтин мав звання капітана міліції. Був командиров розвідувально диверсійної групи. На війну пішов добровольцем. Загинув Юрист (позивний - ред Vinbazar) у ніч з 17 на 18 липня. Під час розвідки група потрапила під мінометний обстріл. Прикриваючи відхід бійців чоловік і загинув.
Родом із села Ялтушків Барського району Вінницької області. Свого часу він воював у складі 7 окремого батальйону ДУК Правого Сектору. Смертельне поранення боєць отримав у районі смт. Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області.
Залишився батько. Має сина. З дружиною - розвівся.
Родом із села Ялтушків Барського району Вінницької області. Свого часу він воював у складі 7 окремого батальйону ДУК Правого Сектору. Смертельне поранення боєць отримав у районі смт. Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області.
Залишився батько. Має сина. З дружиною - розвівся.
Валерій Трофимчук
(4 серпня 2015 року)
114
(4 серпня 2015 року)
114
Боєць із Вінниці Валерій Трофимчук загинув 4 сепрня у зоні АТО. Солдат потрапив під мінометний обстріл і від отриманих ран помер. Це сталося біля населеного пункту Ленінське Катеринівського району Донецької області.
Служив у 54 окремому розвідувальному батальйоні. Мобілізований із серпня 2014 року.
Одружений. Залишилася 2-річна дочка.
Служив у 54 окремому розвідувальному батальйоні. Мобілізований із серпня 2014 року.
Одружений. Залишилася 2-річна дочка.
Валерій Вітківський
(12 серпня 2015 року)
115
Стрілець 93-ї окремої гвардійської Харківської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 20 квітня 1975 року в селі Комсомольське (нині - Махнівка) Козятинського району Вінницької області. У 1990 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №17 міста Бердичів, потім – професійно-технічне училище №33 (нині – Державний навчальний заклад «Бердичівське вище професійне училище»; село Великі Низгірці Бердичівського району).
Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
У лютому 2015 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 93-ій окремій гвардійській Харківській механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302; селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).
З квітня 2015 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України.
12 серпня 2015 року солдат Вітківський загинув під час обстрілу бойовиками з РСЗВ «Град» позицій українських військових в районі селища Опитне Ясинуватського району Донецької області.
18 серпня 2015 року похований на кладовищі селища міського типу Бродецьке Козятинського району Вінницької області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.12.2015; посмертно).
18 серпня 2015 року під час 69-ї сесії Бердичівської міської ради, було прийнято рішення про перейменування вулиці Іллічівська на вулицю Валерія Вітківського.
13 жовтня 2015 року у Бердичеві на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №17 (вулиця Парижської Комуни, 47), де навчався Валерій Вітківський, йому встановлено меморіальну дошку.
Залишились дружина та донька.
19 серпня близько 11:00 біля Попасної Луганської області загинув 47-річний мешканць Чернівецького району Галяса Василя Григоровича. Родом чоловік із села Саїнка.
Боєць служив у 54 окремій механізованій бригаді. Мав звання сержанта. Мобілізований 29 січня 2015 року. Загинув через те, що підірвався на міні.
Чоловік пішов на війну добровольцем. Він також пройшов війну в Афганістані. Останнє місце служби - Артемівськ. До АТО був водієм у сільськогосподарському підприємстві. Із дружиною розлучений, але жив із жінкою у громадянському шлюбі.
Боєць служив у 54 окремій механізованій бригаді. Мав звання сержанта. Мобілізований 29 січня 2015 року. Загинув через те, що підірвався на міні.
Чоловік пішов на війну добровольцем. Він також пройшов війну в Афганістані. Останнє місце служби - Артемівськ. До АТО був водієм у сільськогосподарському підприємстві. Із дружиною розлучений, але жив із жінкою у громадянському шлюбі.
24 серпня біля с.Невельське Донецької області загинув 32-річний барчанин, сапер 93-ї окремої механізованої бригади Андрій Володимирович Водзяновський, який у січні цього року добровольцем пішов боронити незалежність і територіальну цілісність України.
Автомобіль УАЗ, на якому він повертався з групою саперів з розмінування, підірвався на протитанковій міні поблизу села Невельське Донецької області. Від отриманих поранень наш земляк помер на місці.
Автомобіль УАЗ, на якому він повертався з групою саперів з розмінування, підірвався на протитанковій міні поблизу села Невельське Донецької області. Від отриманих поранень наш земляк помер на місці.
У День Незалежності України помер Микола Іванович Янюк. Чолоівк 23 серпня підірвався на "розтяжці" біля населеного пункту Золоте Попаснянського району Луганської області, а наступного дня від отриманих травм помер у лікарні.
Родом чоловік Рахова Закарпатської області, але останні роки із другою дружиною проживав у Немирові. Мобілізований 9 березня 2015 року. Раніше його вже було пораненно, але після лікування повернувся на передову.
Поховали чоловіка на міському кладовищі.
Родом чоловік Рахова Закарпатської області, але останні роки із другою дружиною проживав у Немирові. Мобілізований 9 березня 2015 року. Раніше його вже було пораненно, але після лікування повернувся на передову.
Поховали чоловіка на міському кладовищі.
25 серпня 2015 року перестало битись серце Вознюка Сергія Івановича 1960 р.н. з села Козлів, Могилів-Подільського району. Чоловіка мобілізували 10 березня. Проходив службу у пп В 3948, був командиром відділення теплових робіт 1-го ремвзводу авто техніки 1-ї ремонтної роти відновлювального батальйону автотехніки. Помер від серцевого нападу біля Новомосковська. Залишився син та дружина.
(7 вересня 2015 року)
120
Бурлака Сергій Іванович був мобілізований до війська 25.04.15. Служив у військовій частині 0124. 7 вересня 2015 року під час несення служби здійснив самогубство на очах у співслуживця. Це сталося біля селища Біловодська, що на Луганщині.
Родом чоловік із села Купчинці Іллінецького району. У дома залишилася дружина та двоє дітей 9 та 7 років. До війни працював у сільському господарстві.
Дата народження 19.06.75.
Родом чоловік із села Купчинці Іллінецького району. У дома залишилася дружина та двоє дітей 9 та 7 років. До війни працював у сільському господарстві.
Дата народження 19.06.75.
17 вересня під час виконання бойового завдання в зоні АТО, в районі села Старогнатівка Волноваського району Донецької області, загинув уродженець Гнівані Вапняр Олександр Васильович.
Олександр навчався у Гніванській загальноосвітній школі № 2, після її закінчення був студентом Вінницького будівельного технікуму та згодом - студентом Київського українського транспортного університету за спеціальністю «містобудування».
Проживав у Гнівані, потім – у с.Марківці, Бобровицького району, Чернігівської області, звідки 29 січня цього року і був призваний до Збройних Сил України. Остання цивільна посада та місце роботи – провідний інженер «Київавтодору». Від мобілізації Олександр не ухилявся: отримавши повістку, зразу ж з’явився до військкомату та пішов захищати від ворогів рідну землю, свою сім’ю, свою малу батьківщину. Служив командиром інженерно-саперного взводу 3-го механізованого батальйону.
Олександр Вапняр народився 8 грудня 1977 року. Мати Ольга Леонідівна – пенсіонер, батько Василь Дмитрович незабаром відзначить 60-річний ювілей. Крім батьків, у Олександром залишилася дружина Вікторія Петрівна з донькою, син Євгеній (десятикласник Вінницької ЗОШ), родичі, друзі, земляки.
Поховали захисника 21 вересня на гніванському міському кладовищі.
Олександр навчався у Гніванській загальноосвітній школі № 2, після її закінчення був студентом Вінницького будівельного технікуму та згодом - студентом Київського українського транспортного університету за спеціальністю «містобудування».
Проживав у Гнівані, потім – у с.Марківці, Бобровицького району, Чернігівської області, звідки 29 січня цього року і був призваний до Збройних Сил України. Остання цивільна посада та місце роботи – провідний інженер «Київавтодору». Від мобілізації Олександр не ухилявся: отримавши повістку, зразу ж з’явився до військкомату та пішов захищати від ворогів рідну землю, свою сім’ю, свою малу батьківщину. Служив командиром інженерно-саперного взводу 3-го механізованого батальйону.
Олександр Вапняр народився 8 грудня 1977 року. Мати Ольга Леонідівна – пенсіонер, батько Василь Дмитрович незабаром відзначить 60-річний ювілей. Крім батьків, у Олександром залишилася дружина Вікторія Петрівна з донькою, син Євгеній (десятикласник Вінницької ЗОШ), родичі, друзі, земляки.
Поховали захисника 21 вересня на гніванському міському кладовищі.
Станіслав Осадчук
(13 листопада 2015 року)
122
(13 листопада 2015 року)
122
13 листопада у зоні АТО загинув вінничанин Станіслав Осадчук. Боєць отримав вогнепальне поранення несумісне з життям.
Чоловік мешкав у селі Бондурівка Немирівського району. На Схід 50-річного воїна призвали під час шостої хвилі мобілізації - 8 липня.
боєць отримав поранення у Мар’їнці, коли у складі розвідувальної групи вийшов на завдання. Захисники потрапили під розстріл диверсійної групи.
Станіслав Осадчук все життя працював трактористом, а знедавна – охоронцем на тракторному стані.
Вінничанин був багатодітним батьком – мав три доньки.
Чоловік мешкав у селі Бондурівка Немирівського району. На Схід 50-річного воїна призвали під час шостої хвилі мобілізації - 8 липня.
боєць отримав поранення у Мар’їнці, коли у складі розвідувальної групи вийшов на завдання. Захисники потрапили під розстріл диверсійної групи.
Станіслав Осадчук все життя працював трактористом, а знедавна – охоронцем на тракторному стані.
Вінничанин був багатодітним батьком – мав три доньки.
Володимир Шишков
(19 листопада 2015 року)
123
(19 листопада 2015 року)
123
19 листопада загинув 37-річний Володимир Шишков. 14 листопада чоловік отримав важкі осколкові поранення у голову під час обстрілу в смт Зайцево Донецької області.
Боєць п’ять днів перебував у стані коми. На жаль, медикам не вдалося врятувати його життя. Володимир родом з села Тягун Іллінецького району. Мобілізували вінничанина у липні цього року.
В чоловіка залишилася 4-річна донечка.
Боєць п’ять днів перебував у стані коми. На жаль, медикам не вдалося врятувати його життя. Володимир родом з села Тягун Іллінецького району. Мобілізували вінничанина у липні цього року.
В чоловіка залишилася 4-річна донечка.
Віктор Крючков
(22 листопада 2015 року)
124
(22 листопада 2015 року)
124
22 листопада у зоні проведення антитерористичної операції загинув 24-річний Віктор Крючков. В районі Бахмутської траси хлопець підірвався на міні. Боєць родом з села Верболози Козятинського району. 23-річний боєць служив у батальйоні "Донбас".
На Сході був вже більше року. Спочатку пішов як доброволець, а потім підписав контракт на службу.
До АТО Віктор працював у колишньому спецпідрозділі «Ягуар». Після реорганізації підрозділу, переїхав до Козятина. Там, разом з мамою, винаймав квартиру. Чоловік мав наречену та готувався одружитися.
В Козятині у загиблого проживає матір, три сестри і брат.
На Сході був вже більше року. Спочатку пішов як доброволець, а потім підписав контракт на службу.
До АТО Віктор працював у колишньому спецпідрозділі «Ягуар». Після реорганізації підрозділу, переїхав до Козятина. Там, разом з мамою, винаймав квартиру. Чоловік мав наречену та готувався одружитися.
В Козятині у загиблого проживає матір, три сестри і брат.
Сергій Корнецький
(22 листопада 2015 року)
125
(22 листопада 2015 року)
125
В Опіковому центрі м. Київ на 35 році життя зупинилося серце Сергія Григоровича Корнецького – бійця 55-ї артилерійської бригади, який, несучи службу на Донеччині, отримав опіки 70 % тіла та більше місяця відчайдушно боровся за можливість зустрічати кожен світанок. 22 листопада о 10.35 чоловік помер.
Корнецький Сергій Григорович народився 01.06.1980 в м.Новодністровськ, Чернівецької області, разом з сім’єю проживав у с.Виноградне, Муровано-Куриловецького р-ну, був неодруженим.
Сергій Корнецький та його товариші заснули при увімкненій буржуйці. Від цього приладу загорівся намет. Два товариші Сергія отримали незначні ушкодження, оскільки встигли вибратися з палаючого намету, буковинець же отримав серйозні тілесні ушкодження - важкі опіки 70% тіла, уражені також дихальні шляхи. Чоловіков помер у віці 35 років.
Корнецький Сергій Григорович народився 01.06.1980 в м.Новодністровськ, Чернівецької області, разом з сім’єю проживав у с.Виноградне, Муровано-Куриловецького р-ну, був неодруженим.
Сергій Корнецький та його товариші заснули при увімкненій буржуйці. Від цього приладу загорівся намет. Два товариші Сергія отримали незначні ушкодження, оскільки встигли вибратися з палаючого намету, буковинець же отримав серйозні тілесні ушкодження - важкі опіки 70% тіла, уражені також дихальні шляхи. Чоловіков помер у віці 35 років.
Солдат Ліневський Станіслав Якович загинув 25 листопада 2015 року у ДТП біля м. Дзержинськ Донецької області. Служив у 17 батальйоні 57 окремої мотопіхотної бригади. Був призваний до війська у липні 2014 року.
Чоловіку було 28-років. Неодружений, із багатодітної сім'ї. Родом з Шаргородського району село Мурафа. Похований 28 листопада.
Чоловіку було 28-років. Неодружений, із багатодітної сім'ї. Родом з Шаргородського району село Мурафа. Похований 28 листопада.
(7 грудня 2015 року)
127
127
Життя мобілізованого жителя села Чернятки Бершадського району Юрія Тарасенка обірвалося 7 грудня 2015 року біля с. Побєда Новоайдарського району Луганської області.
Як повідомили у облвійськоматі редакції сайту Vinbazar.com, чоловік загинув від вогнипального пострілу в грудни. За обставинами смерті розпочата прокурорська перевірка. У військкоматі зазначають, що поранення вінничанин отримав не під час бою. Він служив артилеристом у 44 бригаді. Мав звання лейтинанта.
Тарасенко Юрій Олександрович народився 16 квітня 1987 року у селищі Садове Шахтарського району Донецької області. З 2011 року разом із дружиною Тарасенко Вікторією Вікторівною, 1983 р.н. проживав у с. Чернятка Бершадського району. Виховували двох доньок - Папірняк Лауру Сергіївну 2004 р.н. та Тарасенко Анастасію Юріївну 2012 р.н. Призваний на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України 22 липня 2015 року. Мати та брат загиблого проживають у Донецькій області.
Як повідомили у облвійськоматі редакції сайту Vinbazar.com, чоловік загинув від вогнипального пострілу в грудни. За обставинами смерті розпочата прокурорська перевірка. У військкоматі зазначають, що поранення вінничанин отримав не під час бою. Він служив артилеристом у 44 бригаді. Мав звання лейтинанта.
Тарасенко Юрій Олександрович народився 16 квітня 1987 року у селищі Садове Шахтарського району Донецької області. З 2011 року разом із дружиною Тарасенко Вікторією Вікторівною, 1983 р.н. проживав у с. Чернятка Бершадського району. Виховували двох доньок - Папірняк Лауру Сергіївну 2004 р.н. та Тарасенко Анастасію Юріївну 2012 р.н. Призваний на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України 22 липня 2015 року. Мати та брат загиблого проживають у Донецькій області.
2 січня у військовій частині помер мобілізований із Крижопля Микола Запухляк. Чоловік просто не прокинувся уранці. Причина смерті - серцевий напад.
Микола служив снайпером. Його мобілізовали до війська 25 квітня 2015 року. Чоловік виконував завдання у зоні АТО, але помер далеко від бойових дій у Мукачево, де місці дислокувалася військова частина.
Прощались з військовослужбовцем Миколою Запухляком 5 січня в Заболотному. Захисник помер у пункті постійної дислокації військової частини польова пошта В0124 (м. Мукачево) 2 січня 2016 року. Повідомляють у Крижопільській райдержадміністрації.
Народився Микола Запухляк 6 серпня 1989 року в с. Новогригорівка Великоолександрівського району Херсонської області. У 1990 році сім’я переїхала до с.Заболотне. Тут Микола закінчив школу І-ІІ ст., працював різноробочим на фермі місцевого сільгосппідприємства.
У квітні 2015 року під час п’ятої хвилі часткової мобілізації призваний до Збройних сил України на захист територіальної цілісності держави. Був снайпером І мотопіхотного відділення І мотопіхотного взводу І мотопіхотної роти військової частини польова пошта В0124 (м.Мукачево).
Володимир Карась
(15 січня 2016 року)
129
(15 січня 2016 року)
129
У зоні АТО помер 44-річний боєць Володимир Карась. Чоловік родом із Тютьків. Причиною смерті стала пневмонія.
Помер чоловік 15 січня у госпіталі Слов'янська. До українського війська його призвали у січні минулого року. Ніс службу в військовій частині В 2749 у званні солдат.
До війни постійного місця роботи не мав. Був неодружений, із рідних залишилося 5 сестер та брат, розповіли редакції у сільсікій раді. Поховали бійця 21 січня.
Помер чоловік 15 січня у госпіталі Слов'янська. До українського війська його призвали у січні минулого року. Ніс службу в військовій частині В 2749 у званні солдат.
До війни постійного місця роботи не мав. Був неодружений, із рідних залишилося 5 сестер та брат, розповіли редакції у сільсікій раді. Поховали бійця 21 січня.
Іван Чаплій
(14 лютого 2016 року)
130
(14 лютого 2016 року)
130
Іван Чаплій помер 14 лютого у військовій частині Миколаєва. Згідно з офіційним висновком медиків, у 26-річного військовослужбовця зупинилося серце. Такий діагноз озвучили у Вінницькому обласному військовому комісаріаті.
Хлопець – родом з села Рахни-Лісові Шаргородського району. На службу Івана призвали в березні 2015 року. І сільській раді також підтвердили, що юнак помер через серцево-судинну недостатність. Перед Новим роком Чаплій отримав важке поранення. Він підлікувався у шпиталі і знову вирушив на Схід у зону АТО. Іван довгий час жив у громадянському шлюбі, мав 3-річну дитину. Сам хлопець – з багатодітної сім’ї: у нього є ще 4 сестри.
Поховали бійця 16 лютого у смт. Рахнів-Лісових Шаргородського району.
Хлопець – родом з села Рахни-Лісові Шаргородського району. На службу Івана призвали в березні 2015 року. І сільській раді також підтвердили, що юнак помер через серцево-судинну недостатність. Перед Новим роком Чаплій отримав важке поранення. Він підлікувався у шпиталі і знову вирушив на Схід у зону АТО. Іван довгий час жив у громадянському шлюбі, мав 3-річну дитину. Сам хлопець – з багатодітної сім’ї: у нього є ще 4 сестри.
Поховали бійця 16 лютого у смт. Рахнів-Лісових Шаргородського району.
Віктор Шиленга
(22 лютого 2016 року)
131
(22 лютого 2016 року)
131
30-річний боєць помер у військовій частині Володимир-Волинського 22 лютого внаслідок ішемічної хвороби серця. 6 березня 2015 року Віктора мобілізували та прикріпили до 14-ї бригади. Родом рядовий із Котюжинців Калинівського району. У дома залишилися батько та мати.
Поховали бійця 26 лютого у рідному селі.
Поховали бійця 26 лютого у рідному селі.
Анатолій Скрипник
(10 березня 2016 року)
132
(10 березня 2016 року)
132
Анатолій Скрипник народився 5 грудня 1966 року в селі Огіївці Гайсинського району у звичайній родині колгоспників. У сім’ї їх було п’ятеро. Закінчив кіблицьку школу. У пам’яті однокласників він назавжди залишиться кмітливим і дотепним, який із будь-якої ситуації умів вийти із жартом. Після школи Анатолій пішов служити до війська, військову службу проходив у Чехословаччині. Прийшов додому, одружився на дівчині із сусіднього села. Сім’я проживала у Гайсині.
Анатолій Скрипник був мобілізований рік тому. Від призову не ховався. Служив у 128 гірничо-піхотній бригаді із весни минулого року. Побратими характеризують його, як відповідального, надійного і порядного воїна. Як командир відділення завжди сумлінно ставився до виконання поставлених завдань.
Серце воїна зупинилося 10 березня 2016 року. Після виконання бойових завдань він помер уві сні на чужій далекій донецькій землі. Поховали бійця 13 березня у рідному селі.
Анатолій Скрипник був мобілізований рік тому. Від призову не ховався. Служив у 128 гірничо-піхотній бригаді із весни минулого року. Побратими характеризують його, як відповідального, надійного і порядного воїна. Як командир відділення завжди сумлінно ставився до виконання поставлених завдань.
Серце воїна зупинилося 10 березня 2016 року. Після виконання бойових завдань він помер уві сні на чужій далекій донецькій землі. Поховали бійця 13 березня у рідному селі.
Поблизу Станиці Луганської загинув Осіпчук Василь. Чоловіку було 53 роки. Служив командиром інженерно-саперного взводу 1-го механізованого батальйону 28-ї механізованої бригади. Загинув Василь Осіпчук 24 березня від вогнепального поранення в груди під час виконання службових обов’язків. До війська його мобілізували у липні минулого року. Він мав демобілізуватися 28 березня.
Поховали 53-річного старшого лейтенанта в його рідному селі Іванківці, що в Козятинському районі. У дома залишилася дружина, дочка, внуки. Син загиблого 34-річний Микола служить у столиці нацгвардійцем.
26-річний боєць батальйону “Київська Русь” Олександр Рибаченко підірвався на міні неподалік Троїцького 16 квітня. Він стік кров'ю у реанімобілі волонтерів, які везли його в лікарню за 67 кілометрів.
Народився Олександр Рибаченко 9 жовтня 1989 року в м.Гайсин. Закінчив Гайсинську СЗШ І-ІІІ ступенів № 2. Був одружений, сину 4 роки. Останнім часом проживав у м.Бровари. У вересні 2015 року записався добровольцем до 25 окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь", з Броварського військкомату був направлений на службу у зону проведення антитерористичної операції.
Поховали Олександра Рибаченка 19 квітня 2016 року в м.Гайсин.
Народився Олександр Рибаченко 9 жовтня 1989 року в м.Гайсин. Закінчив Гайсинську СЗШ І-ІІІ ступенів № 2. Був одружений, сину 4 роки. Останнім часом проживав у м.Бровари. У вересні 2015 року записався добровольцем до 25 окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь", з Броварського військкомату був направлений на службу у зону проведення антитерористичної операції.
Поховали Олександра Рибаченка 19 квітня 2016 року в м.Гайсин.
19 квітня приблизно о 22.30 біля нп. Зайцево (Горлівка) Донецької обл. внаслідок артилерійського обстрілу 122 калібру загинув старший навідник гранатометного відділення гранатометного взводу військової частини п.п. В0829 Матвєєв Анатолій Володимирович. (1975 р.н.), який проживав у м. Вінниця. Був неодружений. Із рідних залишився лише брат. Мобілізували чоловіка до війська у липні 2015 року.
Поховали захисника 22 квітня на кладовищі у Стадниці.
Сергій Завал
(29 квітня 2016 року)
135
(29 квітня 2016 року)
135
29 квітня у зоні АТО загинув вінничанин Сергій Завал. Він отримав смертельне поранення під час мінометного обстрілу позицій українських військових. Життя воїна забрала 80-мм міна. Родом чоловік із Вінницьких Хуторів. Боєць народився 13 серпня 1983 року. Мобілізований до війська 8 серпня 2015 року. Чоловік був неодружений, у дома залишилася мати.
Євген Костюк
(1 червня 2016 року)
136
(1 червня 2016 року)
136
У ніч з 1 на 2 червня у Дніпропетровській обласній клінічні лікарні ім. Мечникова помер 19-річний боєць Євген Костюк. Хлопець отримав поранення на передовій під час бою. Родом захисник із Вінниці.
Євген близько півроку воював у складі 1-шої окремої штурмової роти ДУК "Правий сектор". Його позивний друг "Шльоцик". Боєць отримав осколочне поранення голови в районі Донецького аеропорту 31 травня. Осколок пробив череп, пролетів через всю голову, вдарився об протилежну стінку і відскочив назад. Вертольотом його доставили до лікарні.
Лікарі зробили все можливе, але шанси на одужання відразу були мінімальні.
Євген близько півроку воював у складі 1-шої окремої штурмової роти ДУК "Правий сектор". Його позивний друг "Шльоцик". Боєць отримав осколочне поранення голови в районі Донецького аеропорту 31 травня. Осколок пробив череп, пролетів через всю голову, вдарився об протилежну стінку і відскочив назад. Вертольотом його доставили до лікарні.
Лікарі зробили все можливе, але шанси на одужання відразу були мінімальні.
Володимиром Тимчишином
(7 червня 2016 року)
(7 червня 2016 року)
137
Нaродився Володимир Тимчишин 10 лютого 1972 року у Вінниці. Зaкінчив школу № 10. Більше 10 років прaцювaв водієм тролейбусу. Був призвaний нa військову службу в квітні 2015 року. Солдaт служив у другому бaтaльйоні 72 бригaди.
Зaгинув 44-річний вінничaнин 7 червня в зоні проведення aнтитерористичної оперaції під чaс виконaння своїх службових обов’язків в нaселеному пункті Новотроїцьке Донецької облaсті. У чоловіка залишилося двоє дітей 12-річнa донькa, 20-річний син тa кохaнa дружинa.
Поховaють захисника нa «Aлеї Героїв» центрaльного клaдовища містa 10 червня .
Роман Коваль
(30 червня 2016 року)
139
(30 червня 2016 року)
139
Молодший сержант Роман Борисович Коваль підірвався на міні зранку 30 червня. Виконував завдання у Волновахському районі на Донеччині, тягнув телефонну лінію і, повертаючись із завдання, натрапив на розтяжку. Роман загинув, напарник поранений в ногу. У Романа Коваля залишились дружина Галина та двоє неповнолітніх синів - 2006 та 2013 р.н.
Чоловіку було 33 роки. Похований 3 липня у рідному селі Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району.
140
5 липня 2016 року під час огляду взводного опорного пункту в м. Попасна Луганської області підірвався на міні МОН військовослужбовець Воловенко Ігор Іванович. Був старшим солдатом, старшим оператором відділення взводу спостереження та технічних засобів розвідки розвідувальної роти. Призваний на військову службу по мобілізації 13.07.2015 р. відповідно Указу Президента України від 14.01.2015 р. № 15/2015.
Воловенко Ігор народився 21.01.1975 р. в с. Новоселівка Гайсинського району. Здобув загальну середню освіту в Бубнівській школі. Відслужив армію, одружився. Дружина Воловенко Олена Володимирівна 1970 року народження тимчасово не працює. У загиблого залишилося двоє дітей: дочка Вікторія 2003 р.н. та син Олександр 2005 р.н. З 1994 р. працював на Ладижинській тепловій електростанції складачем поїздів. Батьки загиблого Іван Петрович та Марія Феодосівна - пенсіонери, проживають в с . Новоселівка.
8 липня під час артобстрілу біля села Новотроїцьке Луганської області загинув 38-річний кулеметник батальйону "Київська Русь" Руслан Чеботар.
Чеботаря призвали на військову службу під час 5-ї хвилі мобілізації у квітні 2015 року. Горює його 59-річна мати, яка живе у селі Селище Літинського району. Поховали загиблого 13 липня, у селі Копайгород Барського району.
Сергій Дунаєвський
(14 липня 2016 року)
(14 липня 2016 року)
142
14 липня під час артилерійського обстрілу супротивником позицій смуги оборони в/ч пп В2612 загинув солдат Дунаєвський Сергій Михайлович. 36-річний чоловік родом із Піщанського району служив у добровольчому батальйоні "Донбас".
Загиблий був призваний на військову службу під час мобілізації 23.08.2014 року Крижопільсько-Піщанським ОРВК і ніс службу в окремому батальйоні спеціального призначення Збройних Сил України «Донбас Україна» в/ч п/п В2612. Служив солдатом зенітно-артилерійського взводу. Мав позивний Дуда. Загинув під час артобстрілу під Мар'янкою. Проживав Сергій з батьком, матір’ю та братом у с. Студена, Піщанського району. Розведений, мав сина. 16 липня бійця провели в останню путь.
Загиблий був призваний на військову службу під час мобілізації 23.08.2014 року Крижопільсько-Піщанським ОРВК і ніс службу в окремому батальйоні спеціального призначення Збройних Сил України «Донбас Україна» в/ч п/п В2612. Служив солдатом зенітно-артилерійського взводу. Мав позивний Дуда. Загинув під час артобстрілу під Мар'янкою. Проживав Сергій з батьком, матір’ю та братом у с. Студена, Піщанського району. Розведений, мав сина. 16 липня бійця провели в останню путь.
Леонід Леонтюк
(15 липня 2016 року)
(15 липня 2016 року)
143
13 липня 45-річний Леонід Леонтюк із Козятинського району підірвався на міні. 15 липня у харківському шпиталі від отриманих поранень помер. Поховали воїна 17 липня у рідному селі Махнівка.
Молодший сержант Леонід Леонтюк під час третьої хвилі мобілізації пішов на фронт. Після демобілізації не зміг залишитися удома та 15 березня 2016 року пішов до війська на контрактну службу. Служив в частині В2830 смт.Черкаське, яка дислокувалася у Сєвєродонецьку.
У Леоніда залишилася дружина, син та донька.
Молодший сержант Леонід Леонтюк під час третьої хвилі мобілізації пішов на фронт. Після демобілізації не зміг залишитися удома та 15 березня 2016 року пішов до війська на контрактну службу. Служив в частині В2830 смт.Черкаське, яка дислокувалася у Сєвєродонецьку.
У Леоніда залишилася дружина, син та донька.
144
18 липня під час обстрілу терористами українських позицій у районі Зайцево на Донеччнині загинув боєць із Вінниччини. 27-річний Олег Грабчак служив у 53-бригаді.
18 липня під час виконання бойового завдання поблизу с.Зайцево Луганської області отримав поранення несумісні з життям старший солдат Грабчак Олег Вікторович (20.10.1988 р.н). Загиблий був призваний на військову службу 15.07.2015 року Липовецьким РВК і ніс службу у 53 ОМпБр Збройних Сил України. Проживав Олег Вікторович з батьками у м.Липовець.
145
Костянтин Миколайович Бессараб народився 01.04.1990 року в селі Красне Тиврівського району. Проживав із батьками в м.Одесі. 14 серпня 2015 р. був призваний до лав української армії за мобілізацією Малиновським РВК м.Одеси.
Служив радіотелефоністом 54-го окремого розвідувального відділення спостереження в/ч пп В2803 (Новоград-Волинський). Загинув військовослужбовець під час виконання бойового завдання 23 липня 2016 року о 05:30 поблизу с. Гнутове Маріупольського району Донецької області під час артилерійського обстрілу прямим попаданням в бліндаж.
Поховали героя 26 липня на кладовищі рідного села Красного.
3 серпня 2016 року обірвалося життя бершадчанина, учасника антитерористичних дій на сході України, капітана Барашенка Юрія Петровича. Народився Юрій 2 травня 1966 року у с. Шумилово Бершадського району. Разом із сім’єю проживав у селі Маньківка, працював вчителем військової підготовки Красносільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. У квітні 2015 року був мобілізований Бершадським районним військовим комісаріатом. Барашенко Ю.П. був командиром мотопіхотної роти. Отримавши поранення в голову на посту. Помер у лікарні м.Попасна Луганської області.
У нього залишилася дружина Барашенко Тетяна Вікторівна та двоє дітей – син Денис (2000 р.н.) та дочка Вікторія (1989 р.н.). Батьки Петро Феодосійович та Марія Григорівна проживають у с.Шумилово Бершадського району.
Поховання Юрія Барашенка відбулося у селі Маньківка.
У нього залишилася дружина Барашенко Тетяна Вікторівна та двоє дітей – син Денис (2000 р.н.) та дочка Вікторія (1989 р.н.). Батьки Петро Феодосійович та Марія Григорівна проживають у с.Шумилово Бершадського району.
Поховання Юрія Барашенка відбулося у селі Маньківка.
147
8 серпня внаслідок підриву на вибуховому пристрої поблизу м.Волновахи, (м.Рябцеве), від множинних вогнепальних осколкових поранень загинув іллінчанин Небожак Сергій Дмитрович.
Сергій Небожак, народився 4 вересня 1965 року в с.Павлівка. У цьому селі проживав разом з родиною. 4 лютого 2015 року Сергій був призваний до лав Збройних Сил України Іллінецьким об'єднаним районним військовим комісаріатом, а з 15 липня 2016 року проходив військову службу за контрактом у в/ч п/п В 96397.
У Героя залишились - мати Катерина Йосипівна, дружина Оксана та троє синів – Руслан, Дмитро і Максим.
Похорон відбудеться 11.08.2016 о 10 годині в с.Павлівка Іллінецького району.
Шелепун Олександр Миколайович народився 8 березня 1971 року в с.Богатир Морозівської територіальної громади.
З 1978 року навчався в Морозівській восьмирічній школі яку закінчив в 1986 році. Після школи навчався в Погребищенському ПТУ-42 , яке закінчив в 1989 році.
З 1989 по 1992 рік служив в військово-морському флоті. Після армії працював в м. Києві в Органах Внутрішніх Справ, потім у Вищому професійному училищі -42 м. Погребище майстром з водіння.
Після одруження доля закинула Олександра Миколайовича у м.Бар.
Останніми роками проживав у м. Іллінці.
Із 31 травня 2016 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині „В” 4050 в зоні бойових дій «Рудник» (СП «Сопка») водієм протитанкового відділення протитанково-кулеметного взводу. Загинув внаслідок мінометного обстрілу.
Поховали бійця 13 серпня 2016 року в селі Морозіка, що в Погребищенському районі.
З 1978 року навчався в Морозівській восьмирічній школі яку закінчив в 1986 році. Після школи навчався в Погребищенському ПТУ-42 , яке закінчив в 1989 році.
З 1989 по 1992 рік служив в військово-морському флоті. Після армії працював в м. Києві в Органах Внутрішніх Справ, потім у Вищому професійному училищі -42 м. Погребище майстром з водіння.
Після одруження доля закинула Олександра Миколайовича у м.Бар.
Останніми роками проживав у м. Іллінці.
Із 31 травня 2016 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині „В” 4050 в зоні бойових дій «Рудник» (СП «Сопка») водієм протитанкового відділення протитанково-кулеметного взводу. Загинув внаслідок мінометного обстрілу.
Поховали бійця 13 серпня 2016 року в селі Морозіка, що в Погребищенському районі.
Микола Жулинський
(30 серпня 2016 року)
149
(30 серпня 2016 року)
149
30 серпня під час виконання бойового завдання на території Попаснянського району Луганської області загинув механік-водій розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти, старший солдат, 25-ти річний житель села Тягун Жулинський Микола Володимирович.
Микола Жулинський народився 9 липня 1991 року в с.Тягун. Навесні цього року підписав контракт зі Збройними Силами України. Проходив військову службу у військовій частині В1109.
Неодружений. Сирота. У Героя залишилась сестра Катерина, яка проживає у м.Іллінці.
Поховали захисника 3 вересня 2016 в с.Тягун Іллінецького району.
Микола Заболотний
(3 вересня 2016 року)
(3 вересня 2016 року)
150
Народився Микола Петрович 28 січня 1972 р. в с.Мовчани в родині колгоспників. Навчався в Мовчанській восьмирічній школі, яку закінчив в 1988 році.
Навчався в Барському СПТУ, де здобув спеціальність столяра. З 1990 про 1993 роки – відбував строкову військову службу на Чорноморському військовому флоті в м.Севастополь. Демобілізувався у звані старшини.
Працював механізатором в колгоспі. Після його розпаду заробляв на прожиття де прийдеться.
В серпні 2015 року був мобілізований для підготовки в зону АТО. З 1 квітня 2016 року був відправлений до військової частини В 0927. Брав участь у бойових діях в Луганській та Донецькій областях, неодноразово був поранений.
До Харківського військового шпиталю потрапив із запаленням легень, де й помер 3 вересня 2016 року. Смерть наступила внаслідок серцево-легеневої недостатності.
Від громадянського шлюбу має доньку Наталю, яка за лічені години до його смерті подарувала йому онука.
До мобілізації проживав в с.Мовчани з матір’ю Заболотною Зоєю Григорівною.
Поховано Заболотного Миколу Петровича 6 вересня 2016 року в с.Мовчани на місцевому кладовищі.
Ілля Жабицький
(23 вересня 2016 року)
(23 вересня 2016 року)
151
Старший солдат Ілля Жабіцький був стрільцем снайперського взводу. Він проходив службу за контрактом у в/ч пп В0927.
Загинув боєць 23 вересня поблизу населеного пункту Зайцеве Донецької області в результаті мінно-вибухової травми.. Йому у квітні виповнилось 25 років і хлопець був єдиною дитиною в сім'ї. Поховали Героя АТО на Алеї Героїв Вінницького міського кладовища. Похоронна процесія пройшла вулицями міста.
Дмитро Неумивакін
(27 вересня 2016 року)
152
(27 вересня 2016 року)
152
Родом з Вінниці. Служив командиром відділення у 53-й окремій механізованій бригаді у званні молодший сержант. Чоловіку було 39 років.
27 вересня 2016 р. троє бійців вийшли на бойове завдання з розвідки в районі міста Горлівка, що на Донеччині, і потрапили під обстріл. Одного бійця вдалося одразу евакуювати, другий вийшов до своїх через півтори доби. Вони розповіли, що бачили Дмитра із пораненням, з лівого боку у нього йшла кров, він лише встиг сказати: «Виходьте звідси». Через два місяці в морг м. Дніпро було доставлене тіло. Точна дата смерті невідома, загинув у полоні.
Похований 23 грудня 2016 року в м.Вінниця на Алеї слави.
Кравченко Сергій Вікторович народився 28 травня 1984 року у м. Гайсин. Навчався в середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3 м. Гайсин, закінчив Теплицьке професійно технічне училище, здобув спеціальність машиніст-комбайнер. У 2016 році вступив до добровольчого українського корпусу першої окремої штурмової роти «Правий Сектор».
Вночі, 3 жовтня, 32-річний боєць загинув у районі промзони м. Авдіївка, прослуживши у добровольчому батальйоні всього кілька місяців. Смертельне поранення в бою Сергій Кравченко отримав в результаті прориву ворожої диверсійно-розвідувальної групи.
Поховали Сергія Кравченка на гайсинському міському кладовищі 5 жовтня.
(7 жовтня 2016 року)
154
154
1975 року народження. Андрій Валерійович Долгов працював в УСБУ з 1995 року. Дослужився до офіцера спецпідрозділу "Альфа". У 2013 році був одним із тих, хто охороняв посольство України у Республіці Ірак. Родом з Вінниці. 41-річний підполковник центру спеціальних операцій "А" СБУ загинув 7 жовтня 2017 року у зоні АТО під час виконання службових обов'язків. Залишилася дружина та 17 річний син.
Олександр Оцабера
(11 листопада 2016 року)
155
(11 листопада 2016 року)
155
Олександр Оцебера родом із села Гурівеці, що в Козятинському районі. Чоловіку було всього 27 років. Захисник відслужив рік по мобілізації у 128 гірсько-піхотної бригаді. 11 грудня 2015 року знову пішов служити, але уже за контрактом в Житомирську 95-ту бригаду. Чоловік отримав поранення під час виходу з Дебальцево, але після лікування повернувся на фронт.
Загинув воїн поблизу Троїцького під час атаки диверсійно-розвідувальної група терористів. У бою він отримав смертельне поранення.
Вдома залишилася дружина та двоє малолітніх синів. Поховали захисника 13 листопада на кладовищі у рідному селі.
Загинув воїн поблизу Троїцького під час атаки диверсійно-розвідувальної група терористів. У бою він отримав смертельне поранення.
Вдома залишилася дружина та двоє малолітніх синів. Поховали захисника 13 листопада на кладовищі у рідному селі.
Олександр Вінярський
(20 грудня 2016 року)
(20 грудня 2016 року)
156
В зоні проведення антитерористичної операції на Сході України загинув командир-навідник, солдат, уродженець міста Хмільник ВІНЯРСЬКИЙ Олександр Анатолійович, 1994 року народження. 20 грудня, під час обстрілу Олександр Вінярський отримав поранення несумісне з життям (вогнепальне кульове поранення в голову).
Поховали бійця 24 грудня в м. Хмільник Вінницької області.
Поховали бійця 24 грудня в м. Хмільник Вінницької області.
157
15 лютого 2017 року, поблизу селища Кримського Луганської області, під час артилерійського обстрілу, загинув мешканець села Шепіївки Калинівського району Фарісей Анатолій Олександрович.
У березні А.Фарісею мало виповнитися сорок три роки - він народився у Шепіївці 24 березня 1974 року.
До війська Анатолій Фарісей був мобілізований під час третьої хвилі мобілізації у серпні 2014 року, воював у складі 54 окремого розвідувального батальйону.
Після демобілізації Анатолій повернувся до мирного життя. Однак у березні 2016 року знову пішов на службу, тепер уже на контрактну, служив у складі 93-ї окремої механізованої бригади.
У березні А.Фарісею мало виповнитися сорок три роки - він народився у Шепіївці 24 березня 1974 року.
До війська Анатолій Фарісей був мобілізований під час третьої хвилі мобілізації у серпні 2014 року, воював у складі 54 окремого розвідувального батальйону.
Після демобілізації Анатолій повернувся до мирного життя. Однак у березні 2016 року знову пішов на службу, тепер уже на контрактну, служив у складі 93-ї окремої механізованої бригади.
Бондар Руслан народився 27 червня 1978 року. У 1993 році закінчив 9 класів Крижопільської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №2 імені воїна-інтернаціоналіста Сергія Гаврилюка.
Після одержання неповної середньої освіти Руслан навчався у Заболотненському вищому професійно-технічному училищі, яке закінчив у 1997 році.
У тому ж 1997 році Крижопільським райвійськкоматом був призваний за контрактом до Збройних сил України. З грудня 1998 року по червень 1999 року був курсантом 324 школи прапорщиків Деснянського гарнізону Чернігівської області (в/ч 44554).
Повторно на військову службу за контрактом призваний Бориспільсько-Баришивським об’єднаним військовим комісаріатом Київської області у січні 2013 року.
Службу у званні прапорщика проходив у військовій частині А-2215, м. Бориспіль, а з вересня 2016 року – у в/ч В-2731, м. Новоград-Волинський Житомирської області.
Загинув 20 березня 2017 року під час виконання службових обов’язків у селищі Новотроїцьке Донецької області. Загинув від кулі снайпера.
У бійця залишилися 64-річна мати та брат, з якими він проживав в смт. Крижопіль.
На похорон Руслана Бондара відбувся у рідному містечку Крижопіль.
Після одержання неповної середньої освіти Руслан навчався у Заболотненському вищому професійно-технічному училищі, яке закінчив у 1997 році.
У тому ж 1997 році Крижопільським райвійськкоматом був призваний за контрактом до Збройних сил України. З грудня 1998 року по червень 1999 року був курсантом 324 школи прапорщиків Деснянського гарнізону Чернігівської області (в/ч 44554).
Повторно на військову службу за контрактом призваний Бориспільсько-Баришивським об’єднаним військовим комісаріатом Київської області у січні 2013 року.
Службу у званні прапорщика проходив у військовій частині А-2215, м. Бориспіль, а з вересня 2016 року – у в/ч В-2731, м. Новоград-Волинський Житомирської області.
Загинув 20 березня 2017 року під час виконання службових обов’язків у селищі Новотроїцьке Донецької області. Загинув від кулі снайпера.
У бійця залишилися 64-річна мати та брат, з якими він проживав в смт. Крижопіль.
На похорон Руслана Бондара відбувся у рідному містечку Крижопіль.
В’ячеслав Чернецький
(20 березня 2017 року)
159
(20 березня 2017 року)
159
20 березня в селищі Водяне поблизу м. Маріуполь при бойовому зіткненні загинув 23-річний В’ячеслав Чернецький.
Загиблий був призваний на військову службу за контрактом у 2013 році. Служив у 36-й бригаді морської піхоти. Загинув в бою. Через щільний обстріл противника, тіло бійця побратими змогли забрати з поля боя лише за чотири доби.
У бійця залишилися мати та батько, з якими він проживав в с. Мурафа Шаргородського району.
На похорон В’ячеслава Чернецького прийшло кілька тисяч людей.
Загиблий був призваний на військову службу за контрактом у 2013 році. Служив у 36-й бригаді морської піхоти. Загинув в бою. Через щільний обстріл противника, тіло бійця побратими змогли забрати з поля боя лише за чотири доби.
У бійця залишилися мати та батько, з якими він проживав в с. Мурафа Шаргородського району.
На похорон В’ячеслава Чернецького прийшло кілька тисяч людей.
Олександр Штейко
(26 квітня 2017 року)
160
(26 квітня 2017 року)
160
Загинув 26 квітня поблизу населеного пункту Верхньоторецьке Донецької області. Отримав смертельне поранення в груди на бойовому посту, ще двох побратимів госпіталізували з важкими ураженнями.
Служив за контрактом у 72-й Гвардійській окремій механізованій бригаді. Мав звання старшини 1 статті, був командиром БМП. Позивний "Батарейка". Відповідно до Указу Президента України від 19 листопада 2016 року № 511/2016, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Бійцю було 46 років. Родом з села Чемериси-Барські, що в Барському районі. Поховали захисника 29 квітня.
Служив за контрактом у 72-й Гвардійській окремій механізованій бригаді. Мав звання старшини 1 статті, був командиром БМП. Позивний "Батарейка". Відповідно до Указу Президента України від 19 листопада 2016 року № 511/2016, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Бійцю було 46 років. Родом з села Чемериси-Барські, що в Барському районі. Поховали захисника 29 квітня.
Михайло Лисак
(29 квітня 2017 року)
161
Уночі з 28 на 29 квітня під час несення військової служби в районі Попасної Донецької області загинув Михайло Лисак. Родом чоловік з Гнівані Тиврівського райну. Михайлу було 29 років.
Михайло народився 20 листопада 1987 року. З 1995 по 2003 роки навчався у Гніванській альтернативній школі № 1 ім. А.С. Макаренка. Після закінчення 9-го класу навчався у Гніванському ПТУ-12.
З 2014 року – на контрактній службі у Збройних Силах України.
У військовослужбовця залишились батько та хвора матір.
Поховали бійця 2 квітня у рідному місті.
Михайло народився 20 листопада 1987 року. З 1995 по 2003 роки навчався у Гніванській альтернативній школі № 1 ім. А.С. Макаренка. Після закінчення 9-го класу навчався у Гніванському ПТУ-12.
З 2014 року – на контрактній службі у Збройних Силах України.
У військовослужбовця залишились батько та хвора матір.
Поховали бійця 2 квітня у рідному місті.
Загинув 15 червня під час бою між населеним пунктом Талаківка та Гнутово Маріпольського напрямку Донецької області. З 2014 року пішов добровольцем захищати Україну. У 2015 році підписав контракт з ЗСУ. Загинув від кульового поранення легенів.
Чоловік народився в 1977 році. Родом з міста Калинівка. Вдома залишилася дружина та неповнолітня дочка.
Поховали захисника 17 червня на кладовищі рідного міста.
Чоловік народився в 1977 році. Родом з міста Калинівка. Вдома залишилася дружина та неповнолітня дочка.
Поховали захисника 17 червня на кладовищі рідного міста.
29 червня у селищі Піски Донецької області загинув Максим Кирничний. Боєць був родом із Жмеринки. Служив у 456-й бригади транспортної авіації. Бліндаж, де він знаходився, розстріляв ворожий танк Т-72. Від поранень військовослужбовець загинув.
З 1996 року він знаходився на військовій службі, працював у Жмеринському міському об’єднаному військовому комісаріаті, служив у військовій частині Повітряних Сил (військова частина А1231 с.Гавришівка, що на Вінниччині), далі – в 72-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України в Білій Церкві.
Максим був 1978 р.н. Вдома залишилися дружина та син. Поховали захисника 2 липня у рідному місті.
З 1996 року він знаходився на військовій службі, працював у Жмеринському міському об’єднаному військовому комісаріаті, служив у військовій частині Повітряних Сил (військова частина А1231 с.Гавришівка, що на Вінниччині), далі – в 72-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України в Білій Церкві.
Максим був 1978 р.н. Вдома залишилися дружина та син. Поховали захисника 2 липня у рідному місті.
Олексій Тимущук
(9 липня 2017)
164
(9 липня 2017)
164
36-річний Олексій Васильович Тимощук служив навідником кулеметного відділення мотопіхотного взводу в/ч п/п В2248.
29 червня 2017 року близько 19:30 год. в напрямку міста Маріуполь Олексій Тимощук отримав вогнепальне поранення під час обстрілу, в результаті розриву гранати. Був транспортований для лікування до лікарні ім. Мечникова, де від отриманих поранень помер о 05.30 9 липня року.
Олексій Тимощук проживав в м.Вінниця, був одружений мав трьох дітей. Попрощалися з бійцем 11 липня.
Олексій Тимощук проживав в м.Вінниця, був одружений мав трьох дітей. Попрощалися з бійцем 11 липня.
Ярослав Бондар
(24 жовтня 2017 року)
165
(24 жовтня 2017 року)
165
Вранці, 24 жовтня на Світлодарській дузі загинув 30-річний боєць батальйону "Айдар" Ярослав Бондар.
Бондар Ярослав Володимирович народився 29 грудня 1986 року в селищі Літин Вінницької області. Навчався спочатку у літинській школі №2, потім у дев’ятирічці сусіднього села Селище.
Коли розпочалася війна, Ярослава мобілізували. Він відслужив, повернувся додому, а 21 вересня 2017 підписав контракт з ЗСУ і вдруге пішов на фронт.
Служив солдатом гранатометного відділення 1-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 24-го ОШБ «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади.
Поховали захисника 26 жовтня на центральному кладовищі Літина.
Анатолій Іванович Твердола народився 14 березня 1970 року в с.Лад.Хутори Гайсинського р-ну, в сім’ї колгоспників.
Навчався в Ладхутірській середній школі, а по її закінченні, продовжив освіту у Вінницькому професійному училищі. Строкову службу в Радянській армії проходив у десантно-штурмовій бригаді, яку закінчив у званні старшого сержанта. По закінченні строкової служби продовжував служити в Західній групі радянських військ в Німеччині. Після звільнення в запас повернувся додому і працював в органах міліції, пожежній частині, в службі охорони в м.Ладижин.
Одружений, разом з дружиною виховували двох синів.
Учасник Революції Гідності, з початку бойових дій на Сході України активно займався волонтерською діяльністю. Допомагав українським воїнам одягом, продуктами, обладнанням.
В січні 2017 року підписав контракт військової служби і служив в 9–му окремому батальйоні 59-ї окремої мотопіхотної бригади біля Маріуполя в зоні АТО.
Життя Твердоли Анатолія Івановича обірвалося зненацька в період так званого перемир’я. Він героїчно загинув 8.12.2017р. біля 5-ї год. ранку під населеним пунктом Водяне під час обстрілу військової позиції.
Поховали захисника на сільському кладовищі с. Ладижинські Хутори Гайсинського району.
Павло Корнелюк
13 грудня 2017 року
168
13 грудня 2017 року
168
Павло Корнелюк був 1988 року народження. Одружений. Дома залишилася дочка.
Корнелюк загинув під час виконання службових обов’язків. Виконуючи бойове завдання на спостережному пункті Павло отримав вогнепальне поранення голови від кулі снайпера. Помер в військовому шпиталі м. Авдіївка о 18.50 год.
Павло Корнелюк був зарахований на службу за контрактом з 14.07.2017 року Муровано-Куриловецьким РВК.
Поховали захисника 13 грудня на міському кладовищі у Вінниці.
Павло Корнелюк був зарахований на службу за контрактом з 14.07.2017 року Муровано-Куриловецьким РВК.
Поховали захисника 13 грудня на міському кладовищі у Вінниці.
Олександр Микитюк
(30 квітня 2018)
169
(30 квітня 2018)
169
Микитюк Олександр Станіславович народився 8 квітня 1999 року. Служив на контракті 95-й окремій аеромобільній бригаді. Знайшли із кульовим пораненням біля позиції полбизу Авдіївки 30 квітня 2018 року. Уроженець с.Білий Рукав, Хмільницького р-ну, Вінницької обл.
Похований на кладовищі у рідному селі 5 травня 2018 року.
Похований на кладовищі у рідному селі 5 травня 2018 року.
22 травня у зоні проведення Операції об'єднаних сил загинув боєць із Вінниччини Богдан Коломієць. Хлопець служив у 24-та окремій механізованій бригаді імені короля Данила.
Молодший сержант отримав осколкові поранення під час виконання бойового завдання. Навчався у Вінницькому національному технічному університеті. У 2016 підписав контракт із військом. Вдома залишилися батьки та сестра. Одружитися вінничанин не встиг.
Богдану виповнилося на фронтові 23 роки.
Поховали захисника у Луці-Мелешківській звідки він був родом.
27 травня, близько 17 год. у Харківському військовому медичному клінічному центрі Північного регіону помер солдат Дашкевич Ярослав Михайлович.
Військовослужбовець загинув внаслідок поранення (мінно-вибухової травми), отриманого 26 травня в результаті ураження БМП–2 з протитанкового ракетного комплексу (ПТРК) в районі проведення операції об’єднаних сил на території Донецької області.
Ярослава було призвано Іллінецьким РВК на військову службу 20 жовтня 2013 року. Проживав з батьками у с. Синарна Оратівського району Вінницької області, де він народився 5 жовтня 1995 року, виріс у багатодітній родині.
Ярослав захищав Батьківщину понад чотири роки. Був військовослужбовцем 24 ОМБ ім. короля Данила.
Поховали воїна-захисника у рідному селі Синарна 1 червня.
12 червня в зоні проведення операції Об'єднаних сил загинув 29-річний боєць Зінов'єв Олексій. Доброволець з "Правого сектора" загинув в зоні бойових дій в ДТП.
Олексій Зінов'єв народився у Вінниці. Строкову службу проходив у танкових військах. Пішов добровольцем у 2-у окрему тактичну групу ДУК "Правий сектор".
Загиблого поховали на Алеї почесних поховань на кладовищі Лука-Мелешківська. 15 червня у Вінниці оголосили День жалоби у зв'язку з похованням Олексія Зiнов'єва.
23 серпня, приблизно о 10:40-10:50 біля населеного пункту Кримське Луганської області, внаслідок артилерійського та мінометного обстрілу загинув військовослужбовець з Вінницької області - старший солдат Михайло Щербанюк 1989 року народження.
Загиблий герой був старшим стрільцем 3-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 2-ої штурмової роти. Призвано Михайла Щербанюка на військову службу за контрактом у жовтні 2017 року Калинівським РВК. Проживав військовий в с. Бережани Калинівського району разом із матір’ю Світланою Ковальчук.
Поховали героя на батьківщині у рідному селі Бережани 26 серпня.
(12 вересня 2018 року)
174
12 вересня у Київському військовому шпиталі помер боєць із Вінниччини. Сержант Рубанський Федір Сергійович служив у війську за контрактом. Лікарям не вдалося врятувати 23-річного захисника від поранень.
Військовий брав участь в бойових діях в Aвдіївці (в/ч А2167). Хлопець ще в липні отримaв вaжкі порaнення. Увесь цей чaс зa його життя боролися лікaрі нейрохірургічного відділення Головного військового клінічного госпіталю. Хлопець родом із селища Рудниця Піщaнського рaйону, де й був похований 15 вересня.
(16 жовтня 2018 року)
175
Білік Павло Пантелейович, народився 29 липня 1980 року в с. Костичани Новоселицького району Чернівецької області.
З 1986 по 1995 рік навчався в Драницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, де отримав неповну середню освіту.
З 1998 по 2000 рік проходив службу в Збройних Силах України.
З 2001 по 2004 рік працював в Державній службі охорони при УМВС Чернівецької області на посаді охоронника.
У вересні 2008 року переїхав на постійне місце проживання в смт Томашпіль Вінницької області.
З 2009 по 2017 рік працював в КП «Томашпільводоканал».
Павло ніс службу за контрактом у військовій частині А 0666, 28-ої окремої мотопіхотної бригади. 16 жовтня 2018 року від кулі снайпера трагічно загинув солдат Білік Павло Пантелейович біля міста Мар’їнка Донецької області.
Поховали чоловіка 19 жовтня у Томашполі.
(14 січня 2019 року)
176
Молодший сержант Микола Семенюк загинув біля Зайцевого на Донеччині. Ворожа куля обірвала життя бійця 14 січня.
Народився в селі Леляки Жмеринського району у 1973 році. Із сім'єю проживав у містечку Браїлів. На фротні з 2014 року, а в 2016 підписав контракт з ЗСУ. Служив у 72 окремій механізованій бригаді ім. Чорних Запорожців. Вдома у бійця залишилася дружина, а також двоє синів 12 та 14 років.
Поховали захисника на кладовищі у Барїлові.
(9 квітня 2019 року)
177
Народився Юрій Миколайович Фармагей 6 травня 1972 року в селі Огіївка Гайсинського району Вінницької області у сім’ї Миколи Трофимовича та Катерини Арсенівни Фармагей. Навчався в Кіблицькій середній школі. По закінченню 8 класу поступив в Теплицьке професійно-технічне училище № 13, де здобув спеціальність плодоовочівник.
Після закінчення училища був призваний в лави армії. Строкову службу проходив у м.Севастополь у морському флоті.
Після демобілізації повернувся до рідного села. Працював у городній бригаді в місцевому сільськогосподарському підприємстві. Одружився, разом з дружиною Вікторією Петрівною виховували двох дітей – сина Сергія, який також проходить службу в зоні ООС, та дочку Ірину, мав двох онуків.
У 2015 році Юрій Фармагей був призваний на військову службу по мобілізації. Відслуживши 1,5 року, двічі продовжував службу за контрактом.
Старший солдат Фармагей Ю.М. гідно дотримувався Присяги, даної українському народу, чітко виконував накази командування, сміливо боронив честь, незалежність і свободу України. 5 квітня 2019 року боєць Юрій Миколайович Фармагей отримав вогнепальне кульове проникаюче поранення грудної клітки, що стало причиною його загибелі.
Поховали захисника 9 квітня в с.Огіївка Гайсинського району.
(30 квітня 2019 року)
178
Народився Сергій 14.04.1966 року в селі Серебринець, Могилів-Подільського району в сім’ї колгоспників. Дитинство та навчання у школі пройшло в Серебринці. Після закінчення школи продовжив навчання у Мазурівському ПТУ.
У листопаді 1984 року був призваний на строкову військову службу до військово –морський сил. Служив на атомному підводному човні.
Після строкової служби одружився. Має дочку та двох онуків. Жив та працював у Могилеві-Подільському.
У січні 2015 року за власним бажанням був призваний на військову службу по мобілізації (4 хвиля). Служив у підрозділі спеціального призначення в зоні проведення АТО. У 2016 був звільнений.
У травні 2018 року за добровільно вирішив підписати контракт на проходження військової служби у високо-мобільних десантних військах та обрав 79 десантно-штурмову бригаду.
30 квітня в опіковому центрі Дніпра від поранень, яких зазнав 29 квітня на Маріупольському напрямку, помер від несумісних із життям травмами.
До Дніпра 53-річного Сергія Гвоздієвського напередодні евакуювали гелікоптером. Армієць був важко поранений під час доставки води на позиції Маріупольського напрямку. Автівка, на якій він їхав, підірвалась на міні. Сергій Гвоздієвський отримав понад 70 відсотків опіків усього тіла та поранення кінцівок. Дніпровським лікарям його врятувати не вдалося.
На фронті з березня 2015 року.
Залишилися дружина, донька і двоє онуків.
Поховали Сергія Гвоздієвського на кладовищі в с.Немія Могилів-Подільського району.
(7 червня 2019 року)
179
7 червня внаслідок прицільного артилерійського обстрілу позицій спецпідрозділу “Азов” поблизу населеного пункту Новолуганське на Світлодарській дузі загинув козятинчанин 23-річний Максим Олексюк.
23-річний Максим «Максон» Олексюк долучився до полку 2017-го, за півтора року служби проявив себе відданим військовій справі, відповідальним та щирим побратимом.
Поховали Максима Олексюка 9 червня на міському кладовищі.
(6 серпня 2019)
180
6 серпня героїчно загинув під час виконання бойового завдання наш земляк, старший стрілець 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти Шандра Сергій Іванович, 30.03.1995 року народження.
За словами речника Міністерства оборони України Дмитра Гуцуляка, вчора, 6 серпня, російсько-окупаційні війська здійснили два провокаційних обстріли наших позицій. О 00:45 протягом майже години ворог застосовував озброєння БМП, гранатомети, великокаліберні кулемети та стрілецьку зброю по наших захисниках села Богданівки Донецької області. О 10:20 російські окупанти розпочали обстріл поблизу Павлополя.
24-річний юнак проживав у селі Торчин Хмільницького району. У 2013 році закінчив професійний ліцей сфери послуг, що у Хмільнику. До призову в ЗСУ працював механізатором в фермерському господарстві по місцю проживання. 28 листопада 2018 року був призваний Хмільницьким ОРВК до лав Збройних Сил України. Служив за контрактом.
У хлопця залишилася мама та сестра, батько помер.
(2 вересня 2019 року)
181
2 вересня, військовослужбовець мав заступати до чергування на блокпост. Однак, близько п'ятої ранку в нього влучив ворожий снайпер. Хлопець помер дорогою до лікарні в Маріуполі.
Хлопець був неодружений. В нього залишилась батьки та молодша та сестра. Родом з Бохоників Вінницького району.
Похований на кладовищі рідного села.
(24 вересня 2019 року)
182
Старший солдат Андрій Сторожук, 1992 року народження, був родом з Хмільницького району. За офіційною інформацією, військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання від пострілу снайпера в районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області в зоні проведення ООС. Вогнепальне поранення несумісне з життям.
Бійця поховали в рідному селі Педоси Хмільницького району. У загиблого залишився син, 2017 р.н.
(10 березня 2020 року)
183
10 березня близько 9:30 в районі села Піски Донецької області загинув старший солдат Ведешин Андрій Олександрович. За попередньою інформацією, 35-річний чоловік помер при евакуації з поля бою у гелікоптері. В вантажівку, де їхали військові, бойовики влучили протитанковою ракетою.
34-річний боєць служив у 131 розвідувальному батальйоні. У 2017 році чоловік підписав контракт із Збройними силами України. Проживав разом з батьками у селі Кинашів Тульчинського району.
Поховали Андрія Ведешина на кладовищі рідного села з усім почестями. У загиблого залишилася мати, брат та донька 8-річна донька.
(30 березня 2020 року)
184
Володимир народився 11 серпня 1983 року. У 2015 році - мобілізований до лав Збройних Сил України.
Був бійцем 17 окремого мотопіхотного батальйону 57 окремої мотопіхотної бригади. Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Первомайське Ясинуватського району Донецької області. Куля снайпера обірвала життя бійця 30 березня 2020 року.
Похований 2 квітня у селі Андрушівці Погребищенського району.
Олександр Карпика
(13 травня 2020)
185
Олександр народився 25 березня 1996 року. До цього часу не одружувався. Навчався у Тростянецькій середньої загальноосвітньої школи I-III cт. № 2 (2012 р.) та Немирівському професійному ліцеї (2015 р.). У березні 2016 року підписав контракт з Збройними силами, служив старшим солдатом – військової частини А3814.
Боєць загинув за пять хвилин до закінчення інженерних робіт, які проводилися на позиції. Наступного дня Олександр мав іти на ротацію,.
Поховали Олександра Карпику з воїнськими почестями на сільському кладовищі.
Богдан Бродовський
(5 липня 2021 року)
5 липня у зоні проведення Операції об'єднаних сил загинув уродженець Гайсина. Під час перебування на позиції отримав смертельні поранення внаслідок обстрілу протитанковою керованою ракетою з боку ворога. Майор Богдан Бродовський - був кадровим військовим із великим досвідом, служив у 93-тій бригаді «Холодний Яр», обіймав посаду заступника начальника тилу логістики бригади. У загиблого залишилася дружина і четверо дітей.
Богдана Бродовський народився 17 квітня 1984 року в місті Гайсин на Вінниччині. У 2002 році вступив на строкову службу, потім підписав контракт зі Збройними Силами. А у 2005 році вступив до військового інституту в Одесі, який указом міністра оборони за рік в повному складі перевели до Львова.
У 2009 році здобув повну вищу освіту та офіцерське звання, а з 2014 року обіймав посаду начальника продовольчої служби окремої механізованої бригади “Холодний Яр”.
Із захисником попрощалися 8 липня в селищі Черкаське Дніпропетровської області. Похований на цвинтарі села Вільне.
Ми допускаємо, що під час підготовки матеріалу могли бути допущені певні неточності через брак інформації та розбіжності, які надають різні джерела. Редакція може внести корективи за бажанням рідних або близьких. Звертайтеся за телефоном - 0969061685 або пишіть на адресу: info@vinbazar.com.
Підписуйтесь на наші канали
Telegram
Viber
Джерело: Vinbazar.com
Читайте також:
07 жовтня, 15:17
5 жовтня одружилися срібна призерка Паралімпіади Марія Шпатківська та ветеран російсько-української війни Євген Букша. Вінчання провели у Спасо-Преображенському кафедральному соборі Вінниці.
Про це повідомляє Суспільне Вінниця.
Пара познайомилася під час реабілітації. Євген Букша служить в 81 бригаді десантно-штурмових військ та втратив ногу під час боїв на Луганщи...
04 жовтня, 14:04
Майже 2 тисячі людей загинули, а ще майже 21 тисяча травмувалася у дорожньо-транспортних пригодах від початку року в України. Найнебезпечнішими автодорогами за кількістю аварій наразі є M-06 Київ — Чоп та М-30 Стрий — Умань — Дніпро — Ізварине, яка перетинає Вінницьку область.
Про це повідомляє сервіс Опендатбот.
Від початку року кількість ДТП з постраждалими ...
07 жовтня, 16:33
8 громад Вінницької області отримали автобуси для перевезення школярів. Транспорт передали завдяки підтримці міжнародної шведської компанії «Keolis».
Про це повідомляють у Вінницькій обласній військовій адміністрації.
Кожен автобус розрахований на 46 місць. Транспорт використовуватимуть для підвезення учнів сільських шкіл. Область отримала додаткові шкільні автоб...
08 жовтня, 10:17
З жовтня учні початкових класів харчуватимуться безкоштовно. Майже 111 мільйонів гривень державної субвенції отримають на організацію харчування для учнів 1-4 класів громади Вінниччини.
Про це повідомила заступниця начальника Вінницької обласної військової адміністрації Наталя Заболотна.
"Загалом на 2024 рік виділено 2 мільярди гривень, які уряд передасть у формі субвенції місцев...
04 жовтня, 10:30
На Вінниччині стало складніше викликати швидку допомогу за номером 103. Мешканцям нагадують про альтернативний спосіб загальний номер 112.
Про це повідомляють у департаменті охорони здоров'я та реабілітації Вінницької обласної державної адміністрації.
"Останнім часом почастішали перебої в системі роботи Укртелеком, й мешканці області не можуть додзвонитися на лінію...
10 жовтня, 14:13
Віталій з позивний "Череп" родом з Вінниччини. Цьогоріч його мобілізували під час відпочинку з сім'єю на Закарпатті. Спочатку чоловік служив у місцевому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, але потім потрапив на передову, як пілот дронів. Чоловік зізнається, що служба та бойова робота на сході подобається більше, ніж тилова посада.
Про це повідом...
Завантажити ще
ТОП 10 новин Вінниці
07 жовтня, 15:17
3407
07 жовтня, 11:10
2527
