16 червня у Вінниці відома українська публіцист та письменниця Оксана Забужко презентувала одразу дві збірки творів. Розповідаючи про публіцистичні публікації, авторка акцентувала увагу на пропаганді та вплив інформаційних технологій на сучасні українські реалії.
Не зважаючи на відчутну спеку, яка не полишала місто навіть надвечір, на авторський виступ Оксани Забужко у Садибі Львовича прийшло чимало шанувальників її творчості. Впродовж двох днів авторка вже з'являлася на публіці в рамках фестивалю “Острів Європа” на різних міських локаціях. Цього разу вона презентувала дві своїх книги. Зокрема, більшу частину часу письменниця присвятила розмові про збірку актуальної публіцистики "Я знов влізаю в танк" за яку отримала Шевченківську премію та майже третину часу залишила на розповідь про іншу збірку малої прози - "Після третього дзвінка вхід до зали забороняється".
“За ці два дні я одомашнилась у Вінниці, звикла до ваших облич, які я бачу під час зустрічей. Я поїду з міста з ілюзією того, що Вінниця - це маленьке місто, де люди дуже люблять літературу і відвідують літературні фестивалі. Я розумію, що тут не вся Вінниця, але я рада, що приходить багато, не боячись цієї шаленої спеки. Сьогодні я пообіцяла презентувати дві свої книжки. Бо всій Україні я їх вже представила, а Вінниці - ні", - сказала Оксана Забужко.
Під час своєї розмови з аудиторією вона не раз зверталася до теми ролі сучасного письменника в епоху інформаційних війн, маніпулятивних технологій та ЗМІ у конструюванні картини світу. Оксана Забужко переконана, що в добу соціальних мереж люди дедалі менше читають. За її словами, подолати дві сторінки тексту не напружуючись, а тільки стежачи за ходом думки і ще від того отримуючи задоволення, стає рідкісним вмінням, таким як розбиратися у класичній музиці чи в античній скульптурі.
“Заміна епохи книжки на візуальну, епоху інстаграму, спілкування картинкою несе загрози нового тоталітаризму, якого людство ще сповна не усвідомлювало. Це гібридна війна, вибори Трампа, Брексіт. Люди дивляться та не бачать, як формується картина нашої свідомості, якою мірою вона викривляє реальність”, - стверджує письменниця.
Тоді Оксани Забужко нагадала образ дзеркала з книги “Снігова королева” Ганса Крістіана Андерсена, у якому все добре і прекрасне здається гидким, а все негідне й погане виглядає прекрасним. На її думку так відомий автор передбачив появу телебачення.
Письменник має здатність відрізняти постановочні історії та відчувати загрози
Оксана Забужко запевняє, що письменники бачить світ текстами і від них не сховати маніпулятивні зміни з мовою та дискурсом.
“Як письменник ти можеш відрізнити події життєві, які відбуваються самі собою від тих, які розгортаються за написаним кимось сценарієм. Ти відчуваєш руку “колеги”. Ти можеш відрізнити Майдан штучний від Майдану стихійно виниклого. Оця здатність відрізняти постановочні історії - можливість мобілізувати письменників на гібридну війну”.
Авторка згадала книгу про історію тварин на війні Хорватського письменника Міленко Єрговича, який виріс у Сараєво. За сюжетом твору, пес рив схрон, ще до того, як люди побачили трагедію. Проте, коли в місці почалися бомбардування, було зрозуміло, що тварина передчувала те, що має трапитися.
“В Міленко Єрговича є прекрасна фраза "Те, що сталося потім могли передбачити або дуже лихі люди, або дуже добрі пси". Тому письменник має бути для суспільства добрим псом. Він має “рити лапами”, терплячи камені, крики інших. Треба його інтуїція. Це визначає вартість літератури в епоху гібридних воєн”, - зауважила авторка.
У своїй книзі “Я знов влізаю в танк” вмістила статті, есеї, колонки, інтерв’ю та спогади, написані й опубліковані в 2012-2016 роках. Деякі з них вийшли українською мовою вперше.
За словами Оксани Забужко, починаючи з 2012 року, вона писала матеріали для західних видань, розповідаючи про ситуацію в Україні. Таким чином, жінка відчувала необхідність проінформувати європейського читача, стати голосом своєї країни та добровольцем українського фронту. Письменниці було зрозуміло, події 2008 року в Грузії повторяться в Україні. Збірка її публікацій здебільшого присвячена пропаганді та впливу інформаційних технологій на військові конфлікти.
“Те що відбувається на Донбасі - крихітний вершечок айсберга. Війни ХХІ століття виграватимуть не бомбардуванням міст, а бомбардуванням мізків”, - каже Оксана Забужко.
Про збірку малої прози "Після третього дзвінка вхід до зали забороняється", яку письменниця творила три десятиліття, Оксана Забужка розповіла найменше. Як каже сама авторка, вона не хоче “спойлерити” твори, але обумовлюється, що книжка про стосунки між матір'ю та дочкою й показує історію цілого покоління - «покоління відкладеної війни». До збірки увійшли такі відомі оповідання, як «Інопланетянка», «Дівчатка», «Казка про калинову сопілку» тощо.