«Чого ти повернувся, чого тебе там не вбили»: день з працівниками ТЦК у Тульчинському районі (Відео)

Журналісти провели день з працівниками Територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Разом з військовими поїхали оповіщувати чоловіків у Тульчинському районі. Колишнім бійцям, які шукають тих, хто не з'явився за повісткою, доводиться стикатися з агресією, нерозумінням та ризиком для життя від людей, яких зустрічають. 

Про це йдеться у сюжеті Hromadske.

«Чоловіків — валом! Чого до мого сина вчепилися? Депутатів у Києві хай мобілізують!» — емоційно каже чоловік пенсійного віку, стоячи на двох милицях у центрі села Кирнасівка на Вінниччині.

Він приїхав після дзвінка свого сина, якого зупинили на вулиці співробітники Тульчинського районного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Літній чоловік із лайкою пояснював, що справді є людиною з інвалідністю і його сина чіпати не можна. 

Перевіривши в базі, вони зʼясували, що чоловік хоча й має бронь як опікун батька з інвалідністю, та перебуває в їхньому розшуку, бо не поновив військово-облікові документи. А це слід робити кожні пів року.  

Військовослужбовці Тульчинського ТЦК кажуть: найбільше сперечаються ті, які мають бронь і знають, що їх не мобілізують. Так, мовляв, самостверджуються.

Упродовж двох років повномасштабної війни медіа фактично не висвітлювали роботу ТЦК (колишніх військкоматів). Керівництво в областях відмовлялося давати інтерв'ю та коментувати ситуації, коли їхні працівники перевищували свої повноваження (як от «пакували» чоловіків у машини), або ж корупційні скандали окремих очільників ТЦК.

Зрештою, ставлення суспільства до самої структури та її співробітників значно погіршилося.  

Особливо це відчули учасники бойових дій, яких після поранень перевели працювати в тил — роздавати повістки. І тепер замість подяк за захист вони інколи чують у свій бік прокльони.   

Саме з таким ставленням зіштовхнулись і працівники Тульчинського ТЦК, де до 90% співробітників — ветерани. Дехто — після важких поранень. 

«Кажуть: “Чого ти повернувся, чого тебе там не вбили, що тепер тут повістки роздаєш?”. Я минулого року, коли був після шпиталю у відпустці, мене люди вітали, а тепер багато хто і не вітається», — розповідає співробітник ТЦК Дмитро. 

«У мене барабанної перетинки немає, у голові дзвенить, коли кричать», — описує складності тилової роботи після бойових дій Олександр, якого лікарі витягли після важкого поранення. А його напарник Юрій після конфліктних ситуацій з чоловіками мобілізаційного віку п'є пігулки від тиску. 

Проте дехто на ТЦК, навпаки, покладає надії, щоб розв'язати сімейні проблеми. 

«Бувало, що телефонує жінка і каже, що в неї чоловік — ухилянт, чи можемо його мобілізувати. Але ми так не працюємо. Нам і без того вже створили імідж карального органу», — каже Катерина Губрій, військовослужбовиця Вінницького обласного ТЦК та СП. 

За день з ТЦКа журналісти на власні очі побачили, як люди не лише не сприймають їх роботу, але й часто перекривають рух автівці з «військкомами», або погрожують розправою. 

Читайте новини у нашому Telegram-каналі: https://t.me/vinbazar_fast