9 березня у Запорізькі області загинув 54-річний полковник Сергій Котенко з Гайсина. Легендарний командир батальйону "Вінницькі скіфи" захищав Україну з 2014 року. Про військового з позивним “Ратибор”, якому президент посмертно присвоїв звання "Герой України", з теплом згадує син, який також служить у Збройних силах.
Про це повідомляє видання Експрес.
“Пам’ятаю, коли був малий, тато вставав о 5:30 і біг у частину на зарядку. Потім повертався додому, забігав у нашу з братом кімнату та гукав: “Тривога, тривога, вовк украв зайченят”. Так тепер я роблю зі своїм маленьким сином, якого назвав на честь тата. Як же я любив свого батька!” — каже 31-річний син загиблого Ростислав Котенко, теж військовий.
У радянські час Котенка, який служив військовим інженером, скерували на службу в містечко Мирне в Якутії. Після розпаду союзу спеціалісту запропонували вибір — залишитись у Росії чи повернутись. Чоловік не вагаючись перевіз сім'ю до Гайсина. У місцевій військові частина став командиром взводу, потім очолив навчальний курс, мав у підпорядкуванні понад 200 солдатів.
“Мій батько був людиною наполегливою та рішучою, ще — веселим та романтичним. Чого тільки варта його історія знайомства з мамою! Вона саме вийшла по хліб, а він запропонував донести сумки додому — і більше вони не розлучались! — згадує Ростислав.
Син також пішов стопами батька. Спочатку планував служити у внутрішніх військах, але Котенко старший відмовив, певно зумів передбачити, що ці сили можуть використати проти мирних людей, так і сталося під час Майдану. Зрештою, Рома служить у Міноборони, а батько брав активну участь під час Революції Гідності.
У 2014 році Сергія Котенка призначили головою Гайсинської районної державної адміністрації. Але чоловік не зміг залишатися на державній службі, коли Росія напала на Донбас. Він відмовився від посади та пішов на фронт.
“Тато став командиром 9-го батальйону “Вінницькі скіфи”, — каже син Героя. — Тривалий час вони з побратимами несли службу на Луганщині — у Попасній, де вирівняли лінію оборони. Побували і на Світлодарській дузі. Воював завжди так, аби наші втрати були мінімальні”.
У 2019-му Сергій Котенко отримав орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Коли почалося повномасштабне вторгнення, батько з підлеглими перебували неподалік Криму.
"Накривали їх там кадирівці. Окупанти кілька разів намагались взяти батальйон у кільце, а це б означало загибель для всіх. Тож командир вирішив поділити батальйон на частини і з боєм прориватись. Батько зі своєю частиною батальйону пішов у напрямку Мелітополя. Вони мужньо тримали оборону там. Знищили чимало ворожої техніки...”
7 березня у боях загинув молодший брат Героя, Олександр Котенко, який також перебував на фронті.
“Тато дуже важко переживав цю втрату, — каже Ростислав. — А 9 березня, коли проводжали в останню путь дядька, ми дізнались, що і батько наш поліг... Сталося це у Запорізькій області. Батько пересувався по позиції. За метр від нього впав снаряд 152-міліметрового калібру...”
Сергій та Олександр Котенки
Чоловік розповідає, що щасливий з того, що в останній розмові з батьком встиг сказати про свою сильну любов та повагу. Ростислав обіцяє продовжувати батькову справу, захищаючи Україну від ворога.