У 2020 році світ сколихнула пандемія коронавірусу. Україна, і Вінниччина, зокрема, ввела нечувані заходи безпеки та карантинні обмеження. Проте досвід боротьби з масовими захворюваннями в регіоні був ще з кінця XIX століття.
У 1892 році на Вінниччині спалахнула епідемія холери. Редакція сайту Vinbazar.com опрацювала документи архіву Вінницької області: заходи по боротьбі з захворюванням у кінці XIX століття нагадують “коронавірусні” реалії. Як і зараз, тоді дезінфікували приміщення, забороняли проводити масові заходи та створювали надзвичайні комісії.
Холера проявляється розладами шлунку, сильною спрагою, слабкістю та судомами у м?язах. Зазвичай заражаються холерою через воду або їжу. Особливо розповсюджується у місцях, де немає належно обладнаних туалетів.
Хвороба швидко поширилася серед населення Поділля. Як йдеться у дослідженні історика Анатолія Войнаровського, у 1892 році створили Вінницьку повітову санітарно-виконавчу комісію. Її очолив голова повітового дворянства Павло Перевозніков. До складу органу по боротьбі з епідемією увійшли представники повітового громадського арбітражу Турчанович та Іваницький, повітовий справник та настоятель костелу. Серед лікарів учасниками засідань комісії були Микола Оводов (майбутній міський голова Вінниці - ред.), повітові, санітарні та вільнопрактикуючі лікарі.
Микола Оводов
Комісія наказала сформувати “летючі” загони екстреної медичної допомоги. До них входили: один лікар, двоє студентів, троє фельдшерів та 6 осіб прислуги. Лікар отримував платню в 200 рублів, студент – 100 рублів, фельдшер – 25, санітар – 15. Серед учасників санітарних загонів були студенти Київського університету Святого Володимира, Військово-Медичної академії, Варшавського університету.
Губернське правління вживало необхідні заходи, щоб запобігти скупченню людей. Зокрема, тимчасово зупинили роботу ярмарок у Пикові, Калинівці, Стрижавці і Мізякові. Також намагалися протидіяти проведенню поминальних обідів, які сприяли поширенню захворювання через їжу. Однак у XIX столітті заборонити такі заходи було практично неможливо.
Місцеве керівництво проводило профілактичні заходи. Збереглися відомості, що Вінницька міська управа виділила містечку Браїлів на боротьбу з холерою 200 рублів. Очільники міст закупали медичні засоби та обладнання. Зокрема, пульверизатори для дезінфекції. При волості облаштовували приміщення для медичних оглядів, проводили перевірки колодязів та їх захист від зовнішнього впливу (особливо поблизу річок).
Для проведення санітарної обробки приміщень залучали студентів-медиків. В архівних документах є відомості, що правління Уладівського цукрово-бурякового рафінадного заводу висловило подяку та грошову премію у 10 рублів студенту Богуцькому за проведені на території підприємства профілактичні заходи по запобіганню епідемії холери.
Тим часом, у 1893 році Данило Заболотний, уродженець Вінниччини, розробляв вакцину проти холери. Щоб підтвердили її ефективність, він провів дослідження на собі. Однак винайдення препарату залишилось на рівні вірусологічних лабораторій.
За даними, наданими істориком Анатолієм Войнаровським, у Подільський губернії під час епідемії холери з 1892 по 1894 рік зареєстрували 34 872 хворих. З них померло 12 445 осіб.