Вінничанин Вадим служить навідником міномета 82 мм калібру. Разом з побратимами чоловік стримує окупантів у складі однієї із механізованих бригад на Авдіївському напрямку. До війни працював на кондитерській фабриці.
Про це повідомляє АрміяInform.
"24 лютого я працював у першу зміну на кондитерській фабриці у Вінниці. Нас усіх розпустили по домівках. Відвіз дружину і двох своїх дітей у село. Сам повернувся, почав долучатися до волонтерських проєктів для допомоги нашим воїнам, дитячим і пологовим будинкам. 5 березня отримав дзвінок із військкомату, 6 вже був у навчальному центрі в Старичах, потім нас відправили на Черкащину, де формувалась бригада", - розповідає чоловік.
Нещодавно вінничанин втратив друга-піхотинця Ігоря Янзюка, тому на мінах маркером пише послання до росіян. Таким чином Вадим зберігає пам'ять про приятеля та мститься окупантам.
"Ми до війни не знали один одного, познайомилися вже тут. Ігор не мінометник, він у піхоті служив. Хорошою людиною був, справжнім другом, патріотом, розумним був і мріяв багато про те, чим займатиметься і що робитиме після того, як росія згине. Це вже не перший мій «кабанчик» оркам в пам’ять про друга", — розповів Вадим.
Сам він каже, що до широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну ніякого досвіду військової служби не мав взагалі. Проте зараз вправно нищить окупантів. Мінометник пригадав один з випадків під час роботи підрозділу.
"Відчуваю себе сьогодні на своєму місці. Пишаюся тим, що служу в чудовому бойовому колективі, що б’ємо орків не шкодуючи сил і щедро їм насипаємо. Іноді ті навіть зуби почистити не встигають, а ми вже тут, — каже Вадим. — Йшли троє з рушниками вранці, вмитися хотіли. Побачили наш дрон, почали щось махати, вигукувати і… домахалися. Ми з козаками зробили їм: «Орка тіло ляже в ґрунт — допоможе… 82-мм міномет». Так зі щітками в руках, рушниками на шиї і полягали в нашу землю, назавжди".