Двір біля однієї з п’ятиповерхівок по вулиці Коріатовичів нагадує казкове місце. На схилі Південного Бугу розташувалися скульптури різних персонажі, в “зеленій зоні” мешканці відпочивають та займаються йогою. Все завдяки старанням однієї вінничанки, яка вирішила не миритися з смітником під вікнами та гучними компаніями, які розпивали алкоголь.
Любові Кошелєвій 66 років. Десять з них їй знадобилося для того, щоб перетворити захаращену територію на затишний двір. Вінничанка поділилася з редакцією сайту Vinbazar.com, чому взялася за цю справу та з якими труднощами зіткнулася.
Любов Кошелєва
Пані Любов жила в будинку по Коріатовичів 127 з дитинства. Поряд з п’ятиповерхівкою розміщувавася фруктовий сад. Там росло близько 100 дерев. Згодом жінка переїхала, а коли повернулася, то не впізнала рідну місцевість.
“У 90-х роках сад занедбали. Люди виносили сміття, влаштували справжню помийку. У хащах збирался наркомани. Я казала, що так не можна жити. Але допомогла мені лише одна літня сусідка”, - розповідає Любов Кошелєва.
Протягом двох років, влітку, жінки прибирали та зрізали старі яблуні та груші. Проте деревину не викидали. Її залишили спеціально, щоб потім використати для скульптур. З виготовленням фігур допоміг знайомий.
Активістка називає свій двір “Сквером над скелею”. Почалося все зі старої яблуні. Коли її зрізали, корінь вирішили залишити. Його перевернули, намалювали обличчя. Так у дворі з’явився перший казковий персонаж - Лісовичок. Згодом компанію йому склав “Їжачок у тумані”.
“Потім зробили тачанку. На ній їдуть два персонажа. Ми їх переодягаємо. Зараз вони у вишиванках до Дня Незалежності. На Новий Рік гратимуть ролі Діда Мороза та Снігуроньки”.
Покручений ясен перетворили у ведмедя, який обіймає себе лапкою. Слива сусідам нагадала коня. Так сквер поповнився фігурою ще однієї тварини. З пустих пнів горіха виготовили клумби.
Також у дворі багато лавочок. Деякі з них мають свої назви: для закоханих, кабанчик, лавочка біля Мольфара.
Спочатку мешканці виступили кардинально проти будь-яких змін.
“Перші два роки все, що ми робили, сусіди знищували. Вони були дуже проти, що я порушила їх спосіб життя: перестала дозволяти виносити сміття, сварила тих, хто розпивав алкоголь біля будинку, залишав недопалки та пляшки”.
Незважаючи на спротив, пані Любов взялася за зелені насадження. Оскільки шар ґрунту на схилах Південного Бугу тонкий, щоб не зсунувся, виростили кущі та дерева.
“Ми висадили 25 берез, але зранку їх усіх поламали. Така ж доля спіткала власноруч плетений тин”.
Край галасливим компаніям та недобросовісним сусідам поклали камери, які пані Любов встановила в сквері. Зі свого помешкання вона бачить, якщо хтось веде себе неналежним чином. Поліцію жінка не викликає, конфлікт вирішує сама. Якщо відчуває, що не впорається, то виходить з великим псом, який раніше жив у будці поблизу будинку.
Незважаючи на всі зусилля, юридично “Сквер над скелею” не належить його творцям. Спочатку на схилах планували побудувати санаторій, потім житлові будинки та церкву. Мешканці створили ОСББ, щоб закріпити двір як свою прибудинкову територію, проте питання і наразі залишається невирішеним.