Після двогодинного виступ перед вінницькою публікою Іздрику кортіло курити, тому наше спілкування відбулося просто на ґанку книгарні під звуки проїжджаючих автівок.
Як вам виступ у Вінниці?
- Я посуті вдруге у Вінниці, вперше був на фестивалі в квітні, здається, (йдеться про фестиваль «Artgnosis-2015», що організовув Beef Eater art pub - ред.). Я вдруге подивований. В квітні ми дивувалися, бо люди далекі від літератури, з бізнесу, започаткували літературний фестиваль просто через те, що хтось любить поезію і це само по собі фантастично, і унікально, не так часто таке трапляється. До цього у Вінниці я знав лише Катерина Калитко, яка влаштувала мені перед презентацією, якусь таку прекрасну прогулянку, якимись лише її відомими місцями і в мене залишилося вже вдруге таке світле, тепле враження від людей, від самого міста, якось так і погода сприяє, і якось все один до одного.
Чому у вашій творчості так багато нецензурної лексики?
- Ну де ж її багато, її небагато. Якби я писав літературу реалістичну та вживав би нецензурну лексику з тією інтенсивністю, яку вживають люди на вулиці, у громадському транспорті, то в мене було б набагато більше. Я думаю, що це звучало приблизно, як звучить Лесь Подерв'янський.
Людина яка пише вона послуговується словами, а слова для поета - це просто будівельний матеріал. Моя мама колись питала: "Ну що ти такий культурний хлопчик, а що ж ти матюкаєшся?" Я кажу: "Мама, ну подивись, уяви, що ти піаніст і тобі сказали грати лише на білих клавішах. Ну ти зіграєш і на білих, а хороший піаніст взагалі на трьох клавішах зіграє, але діапазон технічних засобів буде обмежений."
Так от, слова це є технічні засоби для письменника і він не може їх ділити на чорні та білі, на хороші та погані, на цензурні та нецензурні. Він їх вживає так як відчуває їхню доречність.
Скажіть чи можна в Україні письменництвом заробляти собі на життя?
- Нереально. Тому що схема абсолютної більшості видавництв, з абсолютною більшістю письменників полягає в тому, що автор отримує лише роялті (Роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори - ред.) Це зазвичай сім відсотків, які прописані в договорі, від того, що видавництво зуміє вторгувати. Ну і все, тобто як на це можна прожити? Ще до останнього часу говорили, що видавництво дай Боже, щоб щось заробили на книжках, але зараз, як бачимо, видавництво нормально заробляє і це хороший бізнес. Автор виявляється за бортом. Як рятуються - або це автори якогось першого рангу, наприклад, Заблужко, Жадан, Андрухович, які ще мають якісь лекції, якісь гонорари, публікації за кордоном, які мають премії, часті регулярні гранти - це, як я кажу, механізм підгодовування письменників, який є в західних країнах до нас потихенько прийшов, але разом із їхніми грошима, бо в нас тут мало хто шо підгодовує. А так, письменник мусить трудити, писати колонки якісь там щоденні, десь деінде свій літературний дар застосовувати, або просто якоюсь іншою працею заробляти.
Розкажіть про свої відносини із Любко Дерешем? Коли він приїздив, то дещо згадував про них.
- У нас було дуже добрі і дуже тісні стосунки приятельські, але потім Любко якось віддалився і географічно такби мовити, і може я в свою чергу також віддалився. В кожному разі, у нас майже немає жодних стосунків, але те, що Любко пише останім часом мені категорично неподобається. Я якось про це не дуже голосно говорю, ну бо шо мало шо неподобається. Я думає це якийсь проблемний час, буває в автора, може бути навіть довгий період кризи. Думаю, що цей період минеться і обернеться нам якимись новими здобутками.
Над чим ви сьогодні працюєте і що чекати найближчим часом?
- Десь на зиму плануємо з видавництвом Meridian Czernowitz спільний у мене такий книжковий проект з журналісткою Євгенією Нестерович називається Summa і це має бути такий в белетризованій формі поданий ось цей мій умовний світогляд, моє бачення світу, але в таком стьобному ключі, іронічному. Це має бути такий ніби довідник для тих, хто випадково потрапив на цю планету. Ну якось так, ще не дуже зрозуміло в що це вильється.
Що б ви порадили молодим письменникам, які лише пробують писати? Дайте якусь настанову?
- Та які настанови та пробувати далі та писати, тим біль сьогодні є можливість публікуватися завдяки Інтернету моментально. Показувати твори людям, яких вони вважають авторитетними, якомога більшій кількості людей, яких він вважає авторететом. Як кажуть підскакувати, підскакувати не зупинятися і все буде.
Розкажіть про свою співпрацю із видавництвами? Можливо у Вас є власний рейтинг?
- У мене є власний рейтинг українських видавництв, але я не буду цим ділити, бо від цього залежатимуть чіїсь гроші, а навіщо я буду маніпулювати цими речами. Я скажу таку генеральну річ, що в принципі, ми говрили, що заробляти літературою в Україні практично нереально, то для мене видавництво воно виникає, тому що в нього є бажання видати книжку і я кажу: "Окей видаваймо", а я ще на дизайні якусь свою копійку зароблю. Але моя авторська сатисфакція уже давно відбулася. Мені цілком вистачає мережі, цілком вистачає Фейсбуку, і тих фідбеків, і тих лайків, що там є - цілком. Якщо йдеться про спілкування з публікою, про комунікацію - це відбулося вже там. Ну а книжка - це інша історія, окрема приємність.
Коли ви ще приїдете до Вінниці?
- Як щойно відгукнуся на наступне запрошення. Тобто логічно ланцюжок такий: як тільки надійде запрошення я на нього подивлюся і тоді з'ясується коли. (сміється - авт) Я думаю, що напевно знову, якщо цей фестиваль буде («Artgnosis-2015» - ред) то або я, або з DRUMТИАТРом заїдемо.