22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна. Війська Вермахту швидко просувалися територією Радянського Союзу. Вінниця опинилася під контролем гітлерівців вже 20 липня.
Цьогоріч виповнюється 80 років з моменту тих жахливих подій. Редакція сайту Vinbazar.com зібрала підбірку світлин, які зроблені після захоплення міста, а також спогади очевидця, який розповів про події, що передували ворожому наступу.
До Дня скорботи та вшанування пам’яті жертв війни колектив Музею вінницького трамвая оприлюднив спогади Мойсея Борисовича Гільберта - ветерана війни та працівника трамвайного депо з 47-річним стажем. Чоловік згадує, як війна “прийшла” у Вінницю.
Мойсей Борисович Гільберт
"У ніч на 22 червня 1941 року я працював в складі нічний бригади у трамвайному депо. Близько 4-ї години ранку ми почули гул літаків, які йшли в сторону Немирова і Сутисок, а через деякий час помітили заграву і глухі вибухи. Я та інші робітники не відразу зрозуміли що це таке, але через дві години військові, які взяли під охорону мости, сказали нам, що це почалася війна", - згадує чоловік.
В обід того ж дня в депо відбувся мітинг. Колектив слухав по радіо виступи керівництва країни. Значну частину працівників мобілізували. У Вінниці ввели комендантську годину з 21:00 до 6:00 ранку.
З 27 червня почалися постійні нічні нальоти німецької авіації на місто. З 1 липня бомбардували і вдень. 17 липня ворожі війська підійшли з боку Старого міста і почалися артилерійські обстріли, навколо вирували пожежі, почалася евакуація підприємств.
Вигляд на Вінницю з сторони Старого міста
"18 липня бої з німцями вже йшли на околиці міста з боку Барського шосе і Пирогова. Я попрощався з нашими товаришами і в 13:00 покинув територію трамвайного депо. Коли я переходив мости, то наші солдати вже розливали на них пальне і готували конструкції до вибуху. Я приєднався до військових, що відступали, і спільно з ними, з важкими боями до вечора залишив місто. Відходити і залишати Вінницю було дуже важко, я приєднався до однієї кавалерійської частини, яка мала наказ закріпитися в Іллінцях, але після короткого бою війська знову почали відхід на схід, і я з ними", - розповідав Гільберт.
Вінничанин пройшов Другу світову війну, а після її закінчення до 1951 року служив у 202 гвардійському артилерійському полку імені ордена Олександра Невського. Після демобілізації повернувся в трамвайне депо і знову почав працювати на посаді електрослюсаря з ремонту трамваїв. У 1953 році його було назначено на посаду начальника служби руху трамвая, а з 1970 року головним ревізором відділу безпеки. Загалом чоловік пропрацював на підприємстві 47 років.
Нагадаємо, раніше ми розповідали: "Про що писали газети Вінниці під час німецької окупації 1941 року". Деякі публікації дійсно можуть здивувати. Як, наприклад, заклики до населення приносити теплі речі для військовополонених, або їжу та воду. При чому наголошувалося, що лише кип'ячену, тому що чимало захоплених солдат були знесилені та могли захворіти.
Зруйнований при відступі міст через Буг
Перехрестя вулиці Київської та проспекту Коцюбинського. Вінниця після захоплення. На вулицях наслідки оборони міста. Орієнтовно липень 1941 року
Інший ракурс
Вигляд на сучасну площу Гагаріна. На фоні підбитий радянський танк
Німецькі та угорські війська вступають у Вінницю 1941 рік
Залишки імпровізованих барикад, які будували захисники міста
20-ті числа липня 1941 року. На передньому плані видно залишки знищених радянських вантажівок. Фото: Музей Вінниці
Читайте також: Ставка Гітлера Wehrwolf біля Вінниці: як з'явився міф про бункер та, чому досі не проводять розкопки? (Фото+Відео)
Підписуйтесь на наші канали
Telegram
Viber