23-річна Тетяна Іванова єдина жінка-штурман у Бригаді транспортної авіації імені Героя України Дмитра Майбороди, яка дислокується у Гавришівці. Дівчина із “золотою медаллю” закінчила Харківський національний університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, а в листопаді 2020 року підписала десятирічний контракт зі Збройними силами України. Обрати військову професію та підкорювати небо переконав батько.
“До Вінниці ми переїхали зі Старокостянтинова, що на Хмельниччині. Батько служив офіцером з бойового управління, а згодом начальником командного пункту. Свого часу він також навчався на штурмана, але на другому курсі їх почали переводити на інші, “наземні” спеціальності. У випускному класі дослухалася до його поради та подала документ на льотний факультет. В той рік було три місця для жінок-військовослужбовців і я пройшла”, - розповідає штурманка.
Тетяна згадує, викладачі під час навчання ставилися по-різному, проте завжди вдавалося довести, що вона заслуговує здобувати обрану спеціальність. У дівчині не відразу вдається розгледіти лейтенанта авіації з 220 годинами нальоту на військових літаках.
“Мій зріст 156 сантиметрів. Ношу найменший розмір берців - 36. Пригадую, під час фізпідготовки тренували вестибулярний апарат на колесі, то мені не вистачало висоти, щоб дотягнутися до металевої основи. Доводилося триматися за кріплення. Або коли виїздили на польові збори і потрібно було носити повний бойовий набір та зброю, то мала синці на ключицях”, - зізнається Тетяна.
Фізичну тендітність військова компенсує розумом. З 120 випускників льотного факультету лише четверо закінчили університет з відзнакою. “Золоту медаль” з рук командувача повітряних сил Сергія Дроздова отримала й Тетяна.
Випуск авіаторки збігся з трагедією у Чугуєві. 25 вересня під час навчального польоту розбився літак з Ан-26Ш, на якому проводили підготовку курсантів льотної та штурманської спеціальностей. Загинуло 19 курсантів та 7 членів екіпажу. Серед них Максим Хом’ячук з Оратівського району та Роман Корчовський з Крижополя.
“Я знала майже всіх, тому що до п’ятого курсу проходила льотну практику як штурман саме в Чугуєві. Ми разом жили, ходили в їдальню, на польоти. Пам’ятаю той вечір. Стояла тепла погода. Коли мені зателефонували і сказали, що впав літак - це стало справжнім ударом”, - згадує дівчина.
Тетяна Іванова також проходила практику на літаку, який розбився. За словами військової, тренувальний Ан-26Ш мав не найкращий стан.
Сьогодні лейтинантка проходить службу в Бригаді транспортної авіації імені Героя України Дмитра Майбороди. Під час польоту вона відповідає за місцезнаходження літака в повітрі, звіряється з картою та навігаційними приладами. Тетяна - єдина жінка на цій посаді.
“Серед чоловіків, з якими служу, виглядаю як дитина. Інколи навіть жартують, що хтось привів на службу доньку”, - посміхаючись розповідає військова. - “Але мене всі підтримують і навчають. Пощастило з колективом. В ескадрильї, якщо ти зі совістю підходиш до своєї роботи, то і до тебе ставляться по-людськи. Я працюю на рівних з усіма. Під час польоту прокладаю маршрут. Слідкую за тим, де ми знаходимося у просторі. Якщо бачу на локаторі хмару, надаю пропозицію командиру, як краще її оминути. Вираховую схему заходу на посадку, а коли складні погодні умови та доводиться летіти практично всліпу, то робота штурмана виходить на перший план”, - зауважує авіаторка.
Дівчина виконує польоти на Ан-26. Хоча зізнається, не відмовилася б випробувати свої сили на конвертопланах НАТО чи американському транспортному літаку C-130 "Геркулес", які минулого року приземлялися у Вінниці під час спільних навчань.
Має Тетяна й власні традиції та забобони в роботі. Наприклад, перед польотом проводить рукою по носі літака “на щастя”, а щоб кількість злетів завжди збігалася з кількістю приземлень, ніколи не фотографується перед тим, як піднятися на борт.
“Перед вильотом фотографуватися не можна. Це таке негласне правило. Колись на другому курсі навчання зробила знімок перед тренувальним польотом. Хотілося “скинути” знайомим світлину в льотній формі, розумієте.... Так в той день, коли ми піднялися в небо, відмовив один з двигунів. Довелося виконувати аварійну посадку. Після цього на все життя запам’ятала - жодних фото”.
Про вибір професії дівчина не шкодує, а навпаки - бажає відточити власні здібності до ідеалу, тому що “небо не пробачає помилок”. Каже, для цього докладає максимум зусиль.
“Як військовослужбовець я хочу досягти конкретних результатів та показати, що жінки в армії здатні на більше”, - запевняє Тетяна.
Поряд з цим штурманка готується одягнути весільну сукню. Наречений дівчини також служить у Вінниці, але в штабі управління польотами. Через карантині обмеження парі довелося перенести святкування на наступний рік.
Читайте також: Жінка 7 років водить таксі у Вінниці: “Кращого подарунку за нові чохли чи коврики в авто - немає” (Фото)