Щорічно на Буковині влаштовують своєрідне святкування Маланки. Дійство ще називають Гуцульським карнавалом через ходу жителів, які переодягаються у костюми ведмедів, циганів, євреїв та інших персонажів. Найвідоміше з них проходить у селі Красноїльськ, що на кордонні з Румунією. Проте на Вінниччині проводять схожий обряд, який зберігся з прадідівських часів.
Про це повідомляють у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї.
У селі Попова Гребля, що в колишньому Чечельницькому районі, зберігся звичай підготовки та проведення обрядового комплексу "Маланки", який походить з архаїчних подільських традицій. Проводять дійство з вечора 13 січня і наступного дня до обіду. Село обходять гурти молоді, яка переодягається у своєрідну "циганську сім'ю". До неї має входити "старий" - батько, "стара" - мати та синки. Окремо обирають "Маланку" – миловидного хлопця 13-14 років.
Учасники одягають завчасно підготовленні архаїчні маски та костюми. До них входять: вивернутий вовною наверх кожух, хутряна маска з бородою, полотняна торба і, обов’язково, горб, набитий соломою. До реквізиту "циган" належить і "файда" – своєрідний батіг з товстою дерев’яною ручкою і міцним канчуком з "билом" на кінці. Науковці зауважують, що у вигляді молоді "циганського" в сучасному розумінні мало, а більше дідівського та предковічного.
"Старий" іде з коров'ячим рогом, сурмлячи в який скликає своїх дітей. В руках персонаж тримає палицю із загнутим кінцем. "Ключку" має і "стара", яку одягають в широку яскраву спідницю та хустку, а на пояс чіпляють ляльку й діряве решето.
Виконавець ролі "Маланки" не прикриває обличчя маскою, натомість наводить брови та наносить густий рум’янець тощо. Кужіль з веретеном і конопляне прядиво – невід’ємна ознака карнавальної "Маланки".
"Новорічна церемонія за участю маскованих "циган" складається з двох основних частин. Під час першої обходять село, під час якого співають традиційних новорічних пісень, віншують і виконують старожитні обрядово-ігрові дійства. Друга передбачає ритуальні змагання, на які збирається все село. На час свят між вуличними угрупуваннями виникає своєрідний стан війни. Протиборство має виразно ритуальний характер і точиться в межах певних ігрових правил", - вказують музейники.
У Поповій Греблі також до наших днів зберігся відмінний порядок щедрування. Тут прийнято співати не тільки хлопцям, але і одруженим чоловікам. Активно діє не лише парубоцтво, а й уся чоловіча громада.
"Обряд «Маланки» своєю назвою зобов’язаний дню святої Меланії, яку за старим церковним календарем вшановують 13 січня. Якщо день святої Меланії завершує рік, то наступний за ним день святого Василія (Василя) його відкриває. Символізуючи новоліття, життєдайний зв’язок жіночого і чоловічого начал, ці образи персоніфікувалися в українській народній творчості й перетворилися на стійку фольклорну пару", - вказують дослідники.