Міжнародні траси та об’їзні дороги в Україні часто стають місцем для роботи секс-робітниць. Вінниця не виключення. Осередки, де жінки продають кохання за гроші, незмінні роками. Попит породжує пропозицію та охочих її задовольнити.
Про дівчат, які стоять обабіч дороги, не з чуток відомо Олені Бубулич. Жінка є директором Вінницької обласної філії всеукраїнської благодійної організації “Легалайф-Україна”, яка займається захистом прав секс-працівників. Вона понад двадцять років допомагає жінкам, що заробляють на життя продажем власного тіла.
За словами Олени, сьогодні на її власному умовному обліку перебуває понад півтори тисячі дівчат, які працюють у Вінницькій області. Бубулич відразу зауважує, що називати її підопічних “повіями”, “нічними метеликами” чи “проститутками” - некоректно. Ці поняття дискримінують та сприймаються в суспільстві, як клеймо. Натомість зауважує, що доцільно вживати “секс-працівник”, тому що кожен з них має права.
- Я починала працювати, як соціальний працівник із профілактики захворювань на ВІЛ та СНІД. Займалася саме дівчатами, що стоять на трасі, які найменше захищені. Поспілкувавшись більше, зрозуміла, що вони вийшли та почали цим заробляти не через те, що їм так подобається, не через те, що ледачі і не хочуть іти на роботу, а тому що не можуть знайти такої роботи, щоб проплатити житло та заробити на прожиття. Серед них були жінки з дітьми, чимало інтернатовських, із сіл. Згодом стало зрозуміло - іншого виходу в них просто не було, - розповідає Олена Бубулич редакції сайту Vinbazar.com.
Олена Бубулич, директор Вінницької обласної філії всеукраїнської благодійної організації “Легалайф-Україна”
Більшість тих, хто стоїть на трасі, виховують дітей від колишніх невдалих стосунків, або потрапили в скрутне життєве становище. Дехто починає пити, тому що не витримує. “Я не можу вже на тверезу голову,” - зізнаються вони правозахисниці.
- Не скажу, що там всі бідні-нещасні. Є ті, кому це “їхнє”, але таких одиниці. Більшість виходять працювати через безвихідь.
Олена Бубулич продовжує перевіряти працівниць, які знаходяться у групі ризику, на ВІЛ та СНІД. Якщо говорити про цифри, зауважує, що з 600 осіб у області, яких вона знає, позитивними є 2%, дехто з них продовжує надавати послуги сексуального характеру.
Кілька років тому, масовим явищем стала поява на узбіччях студенток, які намагалися торгувати собою. Загалом, йшлося про неповнолітніх дівчат, які приїхали на навчання із сіл. Але сьогодні ситуація змінилася.
- Скажемо так, за останній рік жодної студентки я не зустріла, - говорить очільниця місцевого осередку “Легалайф”.
Щодо віку жінок, які займаються “ремеслом” на Вінниччині, то Бубулич називає від 20 до 58 років. У найстарших є не лише власні діти, але й внуки. Навіть ті, хто бажає покинути, рідко влаштовуються на звичайну роботу через брак освіти чи досвіду.
Час від часу з’являються нові люди, які починають працювати, а колишні йдуть “на пенсію”.
- За пів року може нікого нового не бути, а потім за цей же час 5-6 людей виходить на трасу.
Найбільше працюють на міжнародних автошляхах М12 та М21, що проходять через регіон. Проблемною зоною є, зокрема, прикордонний Могилів-Подільський. Інтим купують від різноробочих до VIPів.
Чоловіки також працюють на секс-ниві. Правозахисниця розповідає, що знайома з п'ятьма представниками, які у Вінниці задовольняють панянок за гроші. Це люди, які працюють на нормальних роботах, але час від часу надають сексуальні послуги. Із ними намагаються підтримувати зв'язок, але ця група доволі закрита.
Олена Бубулич зауважує, що сьогодні у Вінниці жінок ніхто не примушує сплачувати відсоток за роботу. Кожна представниця заробляє в такий спосіб добровільно. Щодо правоохоронців, зауважує, що в останні роки їхні повноваження розширили. Поліцейські можуть затримати будь-кого лише за підозрою, а не фактом надання секс-послуг.
- Бувають випадки, коли ми просто стоїмо з дівчатами на зупинці, п'ємо каву та спілкуємося, а під'їжджають поліцейські та вимагають підписати адміністративні протоколи. Можуть двічі на тиждень так їздити, тричі. Що робити? Підписують.
Протоколи відправляють до адмінкомісії, яка визначає розмір штрафу. Він складає від 180 до 320 грн. Щоб розрахуватися також доводиться надавати секс-послуги.
З 2006 року зайняття проституцією в Україні декриміналізоване. З Кримінального кодексу усунули статтю за заняття індивідуальною проституцією, одночасно посиливши відповідальність за торгівлю людьми. Залишається стаття 181-1 Адміністративного кодексу, згідно з якою жінки за надання послуг комерційного сексу можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності з максимальним покаранням — штраф у розмірі до 15 неоподатковуваних мінімумів.
Близько десяти років у Вінниці діє кризова квартира, де дівчата за потреби отримують допомогу. Її оплачують спільним коштом із членських внесків учасників “Легалайф”. В місяць - 20 гривень з особи. За домовленістю з господарем, розраховуються лише за комунальні послуги, а не оренду. Тут можна відпочити, залишитися на ніч, випрати одяг, або просто поїсти та зібратися з силами.