
Ветеран Другої світової війни Федір Омельченко протягом 9 місяців воював у складі американській армії. Після звільнення з концтабору чоловік погодився приєднатися до військ союзників та став членом танкового екіпажу. Разом зі своїм батальйоном українець охороняв Нюрнберзький процес.
Непересічний історії ветерана присвячена одна з експозиції Історико-меморіального комплексу Wehrwolf. В ній представлені подаровані музею мундир, столовий набір та світлини.
Омельченко народився у 1925 році на Полтавщині. Коли розпочалася війна 16-річний хлопець увійшов до партизанського загону. Федора тричі намагалися забрати в Німеччину проте, він постійно переховувався.
У грудні 1942 року юнака все ж упіймати та відправити у Нюрнберг на примусові роботи. Протягом наступних двох років хлопець постійно переводили, під час одного з бомбардувань союзників отримав контузію та майже цілком втратив слух. Кілька разів він намагався втеки, але постійно потрапляв у руки гітлерівців. Омельченко пройшов через каральні табори Лангенцент та Флоссенбюрг, аж поки в лютому 1944 року не потрапив у Дахау.
Коли у вересні 1944 року концтабір звільнили війська США, Федір важив лише 28 кілограмів. Американські частини зупинились на два тижні для перепочинку та порятунку звільнених в’язнів. Окріплому молодому партизану запропонували йти добивати гітлерівців разом з солдатами.
“Омельченко згадував, що йому так сподобалася їжа, якою годували американці, що, коли запропонували приєднатися до військ, то він погодився”, - розповідає науковий співробітник Історико-меморіального комплексу жертв нацизму у Стрижавці Володимир Гереник.

Науковий співробітник розповідає про ветерана
Дев’ять місяців до кінця війни українець воював у складі армії США. Чоловік був кулеметником танкового екіпажу який складався також з американця, єврея та поляка. Служив у 610 танковому розвідувальному батальйоні 7 армії.
За два тижні Омельченко отримував 46 доларів платні, пізніше йому присвоїли звання командира відділення, а суму збільшили до 74 доларів. Після капітуляції Німеччини боєць у складі батальйону виконував охорону під час Нюрнберзького процесу, де вирішували долю нациських керівників.
Після приїзду в СРСР на Федора очікували допити в КДБ. Спецслужби побоювалися, що він американський шпигун. Залишили в спокої лише після того, як заступився Інститут історії міста Брно Чехословаччини. Вчені вказали, що Омельченко політичний в’язень.
Після розформування військ чоловіка відправили в місто Подольськ Московської області. Там в складі будівельного загону колишній боєць армії США зводив алюмінієвий завод. Згодом направили на відбудову Донбасу.
У 1980 році ветеран переїхав до Вінниці, на малу батьківщину дружина. За його плечима 64 роки трудового стажу, а серед нагород - орден Слави.
Відомості про долю чоловіка зберігають у експозиції Історико-меморіального комплексу пам'яті жертв нацизму на місці ставки Гітлера Wehrwolf у Стрижавці.