Назвала доньку ім'ям полеглого чоловіка: дружина береже пам'ять про загиблого десантника з Калинівської громади (Фото)

Дружина загиблого на війні захисника вирішила назвати новонароджену доньку на честь полеглого батька. Десантника смертельно вразив ворожий дрон у день, коли жінка дізналася, що у них буде дівчинка. Сім'я проживає у Калинівській громаді. 

Про це повідомляє місцеве видання Калинівка.city. 

10 квітня маленькій Віталінці Лавренишиній виповнився один місяць від народження. Про недавню появу на світ цієї крихітки нагадує велика рожева повітряна кулька, що досі висить у домі. На ній написане ім’я дівчинки, дата і час її народження, зріст і вага – Віталінка, 10.03.2025, 18:20, 54 см, 3700 гр.

Дівчинку та її маму Альону після виписки із пологового відділення зустрічали дідусь із бабусею, братик Артурчик, його хрещена. Не було лишень тата. Батько Віталій Лавренишин загинув на війні з РФ за п’ять місяців до народження донечки.

Віталій Лавренишин став на захист України від російських загарбників у липні 2024 року. Місяць навчався у навчальному центрі на Чернігівщині, а потім влився у лави 77 окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади і боронив рідну землю від окупантів на Донеччині. 14 жовтня 2024 року поблизу села Максимільянівки Покровського району Донецької області боєць загинув внаслідок вогневого ураження ворожими FPV-дронами. Йому було 35 років.

"Після того як Віталій загинув, вирішила, що донечку назву на його честь - Віталіною, - каже мама дівчинки Альона Лавренишина. - Іншого імені навіть не розглядала".

Коли Віталій йшов у військо, Альона уже була при надії. Перед самою відправкою чоловіка вона дізналася про вагітність. Про те, що народиться дівчинка, Альоні стало відомо 14 жовтня, як згодом з’ясується, у день, коли загинув Віталій.

"14 жовтня я поїхала у Вінницю на обстеження. Обстеження показало, що у нас буде дівчинка. Думала, як тільки Віталій вийде на зв’язок, скажу йому цю новину. Він був би дуже радий, адже дуже мріяв про дівчинку", - пригадує Альона. - "Нашому старшому синові Артурові - п’ять років. Перші пологи у мене були дуже важкими. Лікарі навіть казали, що після того я можу більше не мати дітей. Після народження сина я справді кілька років не могла завагітніти другою дитиною. Але Віталій все казав, що у нас обов’язково ще буде дівчинка. На жаль, він її не дочекався. Він навіть не знав, хто народиться - хлопчик чи дівчинка".

Альона та Віталій хоч і жили в одному селі, Черепашинцях, спілкуватися почали після того, коли дівчина закінчила школу.

"Це був 2010 рік. Відтоді ми були разом. У 2019 одружилися, потім у нас народився син Артур. Віталій був позитивною, дуже доброю людиною. Діти дуже його любили. Варто йому було з ними заговорити, як вони відразу, навіть незнайомі, йшли до нього. Він для мене був усім. Після народження сина мені протипоказані були найменші фізичні навантаження, не можна було навіть підіймати дитину. Тоді Віталій взяв на роботі на місяць відпустку і постійно був з дитиною - носив, переодягав, купав Артура, мені приносив тільки годувати сина. Відтоді вони з Артуром були нерозлийвода, між ними був дуже тісний емоційний зв’язок".

Тепер Артур спілкується із татовою фотографією, яка стоїть на столі у світлиці. Тут Альона облаштувала куточок пам’яті Віталія. Окрім фотографії є маруновий берет десантника, шеврон 77 бригади, прапор.

До них згодом мають додати Віталієву нагороду - орден «За мужність» ІІІ ступеня. Цією відзнакою Віталія Лавренишина посмертно нагородили у грудні 2024 року. Як зазначено в указі президента України, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку.

Син постійно розмовляє з батьком, розповідає як його справи, що робив у дитсадку, якого подарунка подарувала хрещена. Артур знає, що його тато став зірочкою, і він зараз на небі. І новонародженій сестричці розказує, що їхній тато став зірочкою.

"Мені казали, народиться дитина - стане легше. А легше не стає. Ще важче. Дивлюся на дитину, уявляю, як би Віталій грався з нею. Він був би на сьомому небі від щастя. Він так мріяв про дівчинку", - каже Альона, колихаючи на руках донечку.

Аби виносити і народити дитину після такої втрати і потрясіння, Альона доклала величезних зусиль.

"Перед тим, як Віталій мав заступити на бойову позицію, він мені зателефонував і сказав: «Ти у мене сильна, ти все витримаєш. Бережи дітей!», - каже Альона, ледь стримуючи сльози. - Це були його останні слова. Ніколи він мені такого не казав раніше. Він ніби відчував, що не повернеться".

Альона каже, що період від загибелі чоловіка до народження донечки був дуже важким.

Після 40 днів по загибелі чоловіка у жінки почалася кровотеча - маленьке життя, що билося у лоні матері, опинилося під загрозою. Медики разом з Альоною доклали чимало зусиль, щоб зберегти вагітність і врятувати життя плода. До народження дитини жінка навіть ні разу не була на могилі чоловіка - як могла береглася від емоційних потрясінь.

"Віталій сказав, що я сильна, і я була сильною, трималася. Я дала собі слово, що обов’язково маю виносити дитину, про яку так мріяв чоловік. Заради нього я не мала права здатись чи зневіритись".

Альона все пережила, витерпіла і тепер ніжно тримає на руках крихітну дівчинку Віталіну. Її ім’я означає життєва, пов’язана із життям. Тепер у цій дівчинці та її імені продовжує жити тато-захисник.

Читайте новини у нашому Telegram-каналі: https://t.me/vinbazar_fast 

Підписуйтесь на наші канали
Telegram     Viber

Джерело: Vinbazar.com