Віталій з позивний "Череп" родом з Вінниччини. Цьогоріч його мобілізували під час відпочинку з сім'єю на Закарпатті. Спочатку чоловік служив у місцевому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, але потім потрапив на передову, як пілот дронів. Чоловік зізнається, що служба та бойова робота на сході подобається більше, ніж тилова посада.
Про це повідомляють у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді.
На початку цього року Віталій разом з дружиною й 4-річним сином поїхав відпочити на Закарпаття, де йому вручили повістку. Перші пів року боєць відслужив у роті охорони ТЦК, а далі потрапив у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду.
"Командири сказали, що буду служити в підрозділі безпілотників, – каже Віталій. – До відправки в зону бойових дій залишалося півтора місяці, і я вирішив використати цей час для самонавчання. Купив FPV-дрон, пульт, FPV-окуляри, акумулятор, зарядний пристрій, симулятор та інше обладнання – витратив більше 70 тисяч своїх грошей. І щодня вечорами, після нарядів та інших службових завдань, тренувався. Починав фактично з нуля, але за цей час дуже «насобачився». Тому коли мене разом із 5-ма бійцями відправили на професійні курси операторів дронів у Київ, сертифікат про закінчення отримали тільки двоє, в тому числі я", - розповідає боєць.
Після закінчення курсів Віталій потрапив у підрозділ безпілотників 128 бригади у зону бойових дій. І як тільки показав свій рівень, його на третій день відправили на бойове завдання.
"Перший виїзд був ознайомчий – я дивився, що до чого, як працюють товариші. Зізнаюся, було страшно – коли чув вибухи, рефлекторно присідав. Але спостерігав за хлопцями, котрі поводилися спокійно і впевнено, то й самому ставало спокійніше. Під час наступного бойового виїзду я вже займався реальною роботою. Аеророзвідка дала координати цілі – ворожий бліндаж із піхотинцями в посадці, і я направив туди дрон-камікадзе з фугасом. То був хороший вибуховий заряд – бліндаж аж підняло від вибуху, є відео аеророзвідки. Після того були ще бойові виїзди. Думаю, у мене гарно виходить, тому що хлопці у всьому допомагають. Дуже хороший колектив, мені тут набагато краще, порівнюючи зі службою в ТЦК, хоча там глибокий тил, а тут зона бойових дій".
Після мобілізації Віталія дружина з сином виїхали за кордон. Однак вони постійно на зв’язку.
"Я воюю за своїх рідних, – каже Віталій. – Дружина з сином змушені були виїхати за кордон, бо бояться російських ракет. І я тут для того, щоб усе це припинити".
До війни чоловік працював монтажником-висотником у київській фірмі «Євровікнобуд», яка зводить хмарочоси. Найвище в будівельній фасадній люльці він піднімався на 106 метрів (це 32 поверх). Віталій досі спілкується зі своїми колишніми колегами-будівельниками з Києва і після війни планує повернутися на роботу.
"Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси – інші варіанти навіть не розглядаються!"
Нагадаємо, раніше розповідали історію сержанта Роман з Вінниччини, який командує відділенням у Закарпатському легіоні. Бійцеві довелося проводити операцію із захоплення "язика", щоб дізнатися більше про позиції ворога.
Читайте новини у нашому Telegram-каналі: https://t.me/vinbazar_fast
Підписуйтесь на наші канали
Telegram
Viber