«Головне, щоб наші «прибамбаси» збивали ворога з пантелику» - начальник інженерної служби вінницького підрозділу Кемікс

Військовий на псевдо Кемікс – начальник інженерної служби вінницького підрозділу Національної гвардії. Разом з побратимами на фронті організовував фортифікаційні роботи, займався інженерними загородженнями, розміновував шляхи постачання, маскував техніку від ворожої розвідки. Нещодавно він повернувся з бойового завдання на передовій.

Про це повідомляють у військовій частині 3008 Національної гвардії України.

«Ми виконували завдання для забезпечення надійної роботи нашої артилерії. Щоб вона могла якісно знищувати скупчення російських військ і техніки. Ворог атакує хвилями і важливо, щоб наша вогнева відповідь була максимально ефективною», – розповідає Кемікс. - «Головне, щоб наші «прибамбаси» збивали ворога з пантелику або знищували його», – додає він із легкою іронією.

Інженерна справа на війні – це не лише розмінування чи мінні загородження. Це ще й фортифікаційні споруди, переправи, маскування техніки, забезпечення водопостачання. Втім, працювати в умовах, де противник застосовує тактику «випаленої землі», – завдання не з простих.

«Уявіть собі: на одному напрямку за день до 90 прильотів керованих авіаційних бомб. Це не просто небезпечно – це справжнє пекло. А від цих бомб мало що рятує», – ділиться гвардієць.

«Наші сапери – справжні фанати своєї справи. У цій професії треба постійно вчитися, розвиватися, бути зануреними в цю роботу сповна. Кажуть, що сапер може помилятися двічі: перший раз – коли обирає цю професію, другий – коли летить догори», – жартує офіцер.

Якщо не боятися, довго на війні не проживеш, каже гвардієць. Але найбільший страх приходить після, власне, небезпечного моменту. Коли є безпосередня загроза, то інстинкт змушує тебе якось діяти. А відчуття з’являються вже потім.

«Страх – це нормально. Він змушує бути уважним, не робити дурниць. Але найцікавіше, що найбільший страх приходить вже після події», – зізнається гвардієць, – коли під час обстрілу ховаєшся в окопі, ти не знаєш, чи наступний вибух буде твоїм останнім. «Чуєш: «бах!», і тебе засипає землею. Інстинкт виживання змушує закопуватися. І тільки потім, коли все скінчилося, приходить усвідомлення: ще трохи — і тебе могло б не бути».

Після повернення з виконання бойових завдань сапери вінницького підрозділу Нацгвардії мають певний час на відпочинок та відновлення. Далі починаються навчання для інженерних підрозділів й актуальний та цінний досвід з передової потрібно передавати бійцям, які готуються до виїзду.

«Є збори, польові виходи, ми ділимося досвідом. А коли хлопці виїжджають, їду разом із ними. Коли бійці бачать, що їхній командир стоїть поруч із ними на нулі, вони працюють більш впевнено. Ми разом, а це значить, що ми непереможні», – підсумовує Кемікс.

Зараз чоловік готується до нового виїзду в зону бойових дій. Каже: ворог вчиться, адаптується, а тому доводиться щоразу вигадувати щось нове, як для маскування, так і для мінування та розміновування.

«Маскування – складна справа і потребує значних сил та засобів. Тому, коли є найменша можливість, ми навчаємося, обмінюємося досвідом і вибудовуємо нову стратегію дій. Усе для того, щоб, виїхавши в зону бойових дій, якісно виконати завдання і повернутися живими», – пояснює Кемікс.

Читайте новини у нашому Telegram-каналі: https://t.me/vinbazar_fast 

Підписуйтесь на наші канали
Telegram     Viber

Джерело: Vinbazar.com