24-річна Катерина Кравець протягом останніх трьох років живе з пересадженим серцем. Трансплантація у Білорусі допомогла врятуватися від спадкової хвороби, яка забрали життя її матері та бабусі. Після цілковитого одужання дівчина планує переїхати до країни хлопця, який став донором, тому що відчуває “зв’язок та сум” за його Батьківщиною.
Катерина родом з села Чернятка Бершадського району. У п’ятирічному віці вона втратила маму. Молода жінка померла від гіпертрофічної кардіоміопатії - хвороби, яка потовщує м’яз міокарда. Бабуся дівчини також померла саме від цієї недуги. Проте в дитячому віці жодних проблем з серцем Катя не відчувала.
“Я росла, як звичайна дитина, постійно бігала та стрибала разом з друзями. Про проблеми з серцем навіть не думала”, - каже дівчина.
Після смерті дружини батько почав зловживати алкоголем, а згодом наклав на себе руки, тому Катю виховував дідусь. У 12-річному віці дівчина за державною програмою планувала поїхати на відпочинок до Іспанії. Родини за кордоном запрошували дітей з України на кілька місяців, але для цього потрібно було пройти медичне обстеження.
Катя з мамою
“У “Пироговці” лікарі сказали, що в мене вроджена хвороба серця, при якій заборонені перельоти. Так я дізналася, що маю гіпертрофічну кардіоміопатію, як і у мами. З того часу ми постійно по лікарнях. Мені навіть у дитячій обласній казали, що з часом я можу її перерости, але цього не сталося”.
Стан Катерини Кравець погіршувався. У неї з’явилася задишка та періодичні болі. Пігулки та процедури не допомагали. У 18-річному віці вінницькі лікарі направили її в Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова. Обстеження показало, що під час сну серце дівчини періодично зупинялося.
“Лікарі прийняли рішення поставити мені дефібрилятор. Коли ставалася зупинка, то він знову запускав серце. З ним я проходила три роки - з 2014 до 2017”, - розповідає дівчина.
Врятувати Катерину могла лише трансплантація. Пересадку могли зробити в Мінску. Вартість операції складала 150 000 доларів. Сирота таких коштів не мала, тому подала документи у Міністерство охорони здоров’я України, аби держава допомогла.
“В інституті Амосова дали направлення у Міністерство охорони здоров’я про те, що мені справді потрібна пересадка. Існувала державна програма, за якою пацієнтів відправляли на операцію за кордон. Зарахували. В черзі я була 147-ма і розуміла, що просто не доживу. В кращому випадку, отримати кошти вдалося б років через два. Я знала чоловіка, з яким познайомилася в лікарні, також хворів на гіпертрофічну кардіоміопатію. Він очікував на кошти від держави 12 років, але коли рішення вже практично прийнялі, помер. Знаю й про інших, які не дожили, тому що МОЗ не виділило кошти, або дали занадто малу суму на трансплантацію”.
Дівчина поїхала додому, але стан погіршився. Вона потрапила в лікарню Пирогова з асцитом. Катя згадує, що в той час виглядала ніби вагітна, тому що рідина накопичувалася у черевній порожнині. Жодні процедури не допомагали.
“Але через те, що сирота і маю інвалідність з дитинства, а мій стан значно погіршився, то до Білорусі мене відправили поза чергою. Але все сталося несподівано. Зателефонували в понеділок і сказали, щоб в середу я вже була в Республіканському науково-практичному центрі "Кардіологія". Зазвичай, вони попереджають за тиждень, а тут за два дні потрібно бути в іншій країні. Щоправда, допоміг рідний дядько. Вони з дружиною знаходилися в Польщі на роботі. Приїхали, зустріли нас у Києві, я з тьотьою поїхали звідти у Мінськ,” - каже дівчина.
Катерина згадує, що коли з її аналізами ознайомився головний кардіолог, то не повірив.
“Він сказав: “І ти ще досі жива?”, а мені аж плакати захотілося. Напевно, я ці слова пам’ятатиму до кінця життя”, - каже дівчина.
До медзакладу Катерина Кравець потрапила з двосторонньою пневмонією. Після п’ятиденного курсу лікування з’явився донор. Ним став хлопець, який загинув у ДТП біля міста Вітебськ. Медики констатували смерть мозку, що дозволило забрати потрібний орган. Поки за серцем вирушила бригада трансплантологів, дівчину готували до пересадки.
“У Білорусі діє “презумпція згоди”. Тобто той, хто не хоче бути донором, то ставлять спеціальний штамп у водійських правах чи паспорті. У всіх інших випадках органи після констатації смерті мозку можна вилучати, - розповідає дівчина. - Коли привезли серце, то я вже лежала під’єднана до апарату штучної вентиляції легенів та з розкритою грудною клітиною”.
Особисті дані хлопця, який “подарував” своє серце українці, не розголошують, але за словами медиків, швидше за все, ним став байкер. У країні їх чимало гине в аваріях. Дівчина розповідає, що тепер періодично відчуває сум за Білоруссю, тому планує переїхати жити до цієї країни.
Сьогодні Катерина Кравець навчається у Вінницькому медичному коледжі імені академіка Д.К. Заболотного на акушера, але планує по закінченню вступити у білоруський університет на “кардіологію”. Після операції пройшло 3 роки, але про неї нагадує лише шрам. У натовпі Катю не відрізнити від звичайних перехожих. Серед заборон, яких потрібно дотримуватися, лише помірні навантаження, прийом відповідних пігулок двічі на день, а також відмова від грейпфрута, який містить речовини, що спричиняють відторгнення органів.
“Після пережитого почала більше цінувати життя. Звичайні дрібниці: захід сонця, зустріч зі знайомими, морозиво - стають важливі. Ти розумієш, що сьогодні ти є, а завтра вже може не бути”, - говорить вінничанка.
До речі, 15 липня Кабінет міністрів України прийняв рішення додати до переліку медзакладів, в яких дозволено проводити трансплантацію органів Вінницька обласна клінічна лікарня імені М. І. Пирогова. Уряд профінансує пілотний проєкт.
Підписуйтесь на наші канали
Telegram
Viber