Народився Юрій Миколайович Фармагей 6 травня 1972 року в селі Огіївка Гайсинського району Вінницької області у сім’ї Миколи Трофимовича та Катерини Арсенівни Фармагей. Навчався в Кіблицькій середній школі. По закінченню 8 класу поступив в Теплицьке професійно-технічне училище №13, де здобув спеціальність плодоовочівник.
Після закінчення училища був призваний в лави армії. Строкову службу проходив у м.Севастополь у морському флоті.
Після демобілізації повернувся до рідного села. Працював у городній бригаді в місцевому сільськогосподарському підприємстві. Одружився, разом з дружиною Вікторією Петрівною виховували двох дітей – сина Сергія, який також проходить службу в зоні ООС, та дочку Ірину, мав двох онуків.
У 2015 році Юрій Фармагей був призваний на військову службу по мобілізації. Відслуживши 1,5 року, двічі продовжував службу за контрактом.
5 квітня 2019 року боєць Юрій Миколайович Фармагей отримав вогнепальне кульове проникаюче поранення грудної клітки, що стало причиною його загибелі.
Поховали захисника 9 квітня в с.Огіївка Гайсинського району.
(30 квітня 2019 року)
Народився Сергій 14.04.1966 року в селі Серебринець, Могилів-Подільського району в сім’ї колгоспників. Дитинство та навчання у школі пройшло в Серебринці. Після закінчення школи продовжив навчання у Мазурівському ПТУ.
У листопаді 1984 року був призваний на строкову військову службу до військово –морський сил. Служив на атомному підводному човні.
Після строкової служби одружився. Має дочку та двох онуків. Жив та працював у Могилеві-Подільському.
У січні 2015 року за власним бажанням був призваний на військову службу по мобілізації (4 хвиля). Служив у підрозділі спеціального призначення в зоні проведення АТО. У 2016 був звільнений.
У травні 2018 року добровільно вирішив підписати контракт на проходження військової служби у високо-мобільних десантних військах та обрав 79 десантно-штурмову бригаду.
30 квітня в опіковому центрі Дніпра від поранень, яких зазнав 29 квітня на Маріупольському напрямку, помер від несумісних із життям травмами.
До Дніпра 53-річного Сергія Гвоздієвського напередодні евакуювали гелікоптером. Армієць був важко поранений під час доставки води на позиції Маріупольського напрямку. Автівка, на якій він їхав, підірвалась на міні. Сергій Гвоздієвський отримав понад 70 відсотків опіків усього тіла та поранення кінцівок. Дніпровським лікарям його врятувати не вдалося.
На фронті з березня 2015 року.
Залишилися дружина, донька і двоє онуків.
Поховали Сергія Гвоздієвського на кладовищі в с.Немія Могилів-Подільського району.
(7 червня 2019 року)
7 червня внаслідок прицільного артилерійського обстрілу позицій спецпідрозділу “Азов” поблизу населеного пункту Новолуганське на Світлодарській дузі загинув козятинчанин 23-річний Максим Олексюк.
23-річний Максим «Максон» Олексюк долучився до полку 2017-го, за півтора року служби проявив себе відданим військовій справі, відповідальним та щирим побратимом.
Поховали Максима Олексюка 9 червня на міському кладовищі.
(6 серпня 2019)
6 серпня героїчно загинув під час виконання бойового завдання наш земляк, старший стрілець 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти Шандра Сергій Іванович, 30.03.1995 року народження.
За словами речника Міністерства оборони України Дмитра Гуцуляка, 6 серпня, російсько-окупаційні війська здійснили два провокаційних обстріли наших позицій. О 00:45 протягом майже години ворог застосовував озброєння БМП, гранатомети, великокаліберні кулемети та стрілецьку зброю по наших захисниках села Богданівки Донецької області. О 10:20 російські окупанти розпочали обстріл поблизу Павлополя.
24-річний юнак проживав у селі Торчин Хмільницького району. У 2013 році закінчив професійний ліцей сфери послуг, що у Хмільнику. До призову в ЗСУ працював механізатором в фермерському господарстві по місцю проживання. 28 листопада 2018 року був призваний Хмільницьким ОРВК до лав Збройних Сил України. Служив за контрактом.
У хлопця залишилася мама та сестра, батько помер.
(2 вересня 2019 року)
2 вересня, військовослужбовець мав заступати до чергування на блокпост. Однак, близько п'ятої ранку в нього влучив ворожий снайпер. Хлопець помер дорогою до лікарні в Маріуполі.
Хлопець був неодружений. В нього залишилась батьки та молодша сестра. Родом з Бохоників Вінницького району.
Похований на кладовищі рідного села.
(24 вересня 2019 року)
Старший солдат Андрій Сторожук, 1992 року народження, був родом з Хмільницького району. За офіційною інформацією, військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання від пострілу снайпера в районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області в зоні проведення ООС. Вогнепальне поранення несумісне з життям.
Бійця поховали в рідному селі Педоси Хмільницького району. У загиблого залишився син, 2017 р.н.
Читайте також: Герої не вмирають. Повний список вінничан, що загинули у зоні АТО (Оновлюється)
Підписуйтесь на наші канали
Telegram
Viber