Наприкінці листопада в Україні вшановують пам’ять загиблих під час Голодоморів. Американський журналіст Мендель Ошерович у 1932 році відвідав радянську Україну. Повернувшись у США, репортер випустив книгу, де описав побачене. У ній є згадки присвячені Вінниччині.
Мендель Ошерович народився 1888 року у Тростянці Вінницької області. У 1910 році опинився в Нью-Йорку, де розпочав кар'єру журналіста. Писав для єврейської газети “Forward”. Він добре володів українською та російською мовами, тому редакція направила його до Радянського Союзу.
У 1932 році журналіст розпочав подорож із відвідин рідного міста на Поділля. Спогади про візит увійдуть до книги: “Як живеться люду в Радянській Росії”, опублікованій після повернення. В ній Ошерович згадує, зокрема, про голод, який панував у містечку.
Титульна сторінка книги “Як живеться люду в Радянській Росії” англійською та на івриті. Книга оцифрована Yiddish Book Center
Книга написана мовою їдиш, тому широкого розголосу не отримала. У 2017 році Оксана Щерба переклала її на українську. Наразі книгу готують до друку в одному із українських видавництв.
Перекладачка надала редакції сайту Vinbazar.com частину твору, який ще не опублікували, аби розповісти читачам про засвідчені факти Голодомору на Вінниччині.
За спогадами Менделя Ошеровича, більшість, з ким йому доводилося спілкуватися у Тростянці, скаржилися на голод. Він часто не впізнавав знайомих з дитинства людей, які носили лахміття та мали змарнілий вигляд. Голодна смерть стала буденною справою і нікого не дивувала, окрім приїжджого.
“Селяни на ярмарку майже нічим, окрім харчів, не торгують; продають черствий хліб за десять, дванадцять, а то й п’ятнадцять рублів за хлібину; продають редьку, засушені грушки, яйця, цибулю, часник, і таке інше. І все це страшенно дороге, все на вагу золота, і коли жінка може собі дозволити купити птицю за 10-12 рублів, вона боязко озирається довкола, щоби птицю в неї не вихопили по дорозі...” - із спогадів журналіста.
Репортер згадує і про стан промисловості. Зокрема, про цукровий завод у Тростянці, один з найбільших у Південно-західний регіон, який постачав продукцію в Росію та за кордон, а також забезпечував роботою місто та навколишні села. Мандрівник побачив підприємство зупиненим.
“Автомати стоять нерухомо... Склади спорожніли. Комини більше не гудуть. Шляхи перетворились в багнюку. Помешкання почорніли. Усе тут перебувало в запустінні, брудне й запаскуджене,” - зазначає він.
Але Ошерович зазначає, що одна частина все ж працювала. На ній у три зміни трудились 24 робітники.
“І знаєте, що вони виробляли? Продукт, в котрому була велика потреба, бо без нього, боронь Боже, не протягнеш — там виробляли горілку…” - резюмує автор.
Мендель писав для “Щоденної єврейської газети” (Jewish Daily Forward - ред.), тому чималу увагу приділяв побуту євреїв в Україні. Він часто бачив, що вони та взагалі люди навколо, пиячать без причини. Не зважаючи чи свято на дворі, чи будній день. Згодом пояснення знайшлося.
“Тоді я збагнув, чому євреї в моєму містечку так багато п’ють, і коли згодом я узрів такі ж сумні явища і в інших відвіданих мною містечках, я вже знав їх причину: Хліб коштує дванадцять з половиною рублів; літр горілки, одначе, коштує тільки два рублі. Євреї купують горілку, напиваються та засинають на день, а часом і на два, та забувають, що вони голодні…”
Мендель Ошерович
Цікаво, що факт голоду самі жителі Тростянця намагалися виправдати. В розмові з одним чоловіком американець почув, що живеться його родині погано та часто доводиться голодувати, але у всьому винна “контрреволюція”. Ось як він доводив свою думку:
“Контра” означає «контр-революція»... Розумієш, це вона, “контра”, зводить нас у могилу, накликає на нас усі біди світу, перешкоджає нам на кожному кроці, весь час займається підривною діяльністю, не дає нам підняти голови, вкорочує нам віку, і тому ми так потерпаємо, тому нам так гірко й паскудно, і в нас нема чого їсти і чого вдягнути. Як тільки ми здолаємо “контру”, і зсередини, і ззовні, в нас почнеться зовсім інше життя. От побачиш! От що-що — а ніхто не може заперечити, що у нас тут будівництво, що у нас розбудова! В газетах пишуть, що весь світ дивується з наших будівництва й розбудови. Ну, світ же не з’їхав з глузду, хіба ні? Будують же ж! Таки правда, у нас в маленькому містечку цього не видно. Зате в великих містах!... Головне тільки — здолати “контру”! - фрагмент із книги.
Заголовки вінницької газети "Більшовицька правда" за 1932 рік
Як розповіла редакції сайту Vinbazar.com перекладачка Оксана Щерба, з українських міст Ошерович їздив також у Харків та Одесу. Як іноземний кореспондент він перебував під наглядом НКВС, тому міг пересуватися тільки за чітко визначеним маршрутом. Тим паче, сталінські спецслужби робили все, щоб показати йому благополуччя нової держави. Мендель згадує, як у готелі на сніданок подавали тарілки з чорною ікрою, а до хліба цілі кавалки масла. З голодними селянами стикався на залізничних станціях і в переповнених потягах, в одному став свідком смерті жінки від голоду.
Мендель Ошерович після подорожі повернувся до США. У 1948 році також опублікує книгу “Міста та містечка в історії євреїв на Україні”. Працював у редакції міським редактором газети та на посаді штатного робітника по “російському напрямку”. Займався цим до виходу на пенсію в січні 1965 році. Того ж року він помер.
Читайте також: Новини з минулого: про що писали газети Вінниці в 1932 році (Спецпроект)
Підписуйтесь на наші канали
Telegram
Viber