У Вінниці більше 15 років діє громада рідновірів. Наразі у місті існує декілька їх течій. Вони не відносять себе ні до християн, ні до язичників. Прихильники такої віри сповідують погляди близькі давнім слов’янським традиціям.
Редакція сайту Vinbazar.com поспілкувалася зі жерцем однієї з течій цього вчення Велимиром Піхотою. Голова вінницької організації Рідної Української Національної Віри “Світло Дажбоже” розповів про погляди рідновірів на історію, а також де на Вінниччині можна знайти місця сили.
Біля 26-ї школи нас зустрічає чоловік у звичайному одязі: куртка, кашкет, шарф. Це Велимир Піхота - голова громади рідновірів Вінниці. Нічого незвичайного у зовнішньому вигляді жерця немає, лише довгі вуса та вживання нехарактерних висловів на кшталт “звичаєві розуміння”, “глибина родоводу” та інших видають у ньому людину не пересічних поглядів.
За словами Велимира РУНВіра є національною, родовою вірою всіх українців. Для того, щоб перейти до неї, необхідно відчувати себе українцем та прагнути пізнання власної історії, традицій, витоків, а також внутрішнє відчуття духовного пошуку. У Вінниці нараховується кілька сотень прихильників таких поглядів.
“Взаємодія з людьми зараз є більше ситуативна. Ми надаємо духовний супровід усім бажаючим. Але говорити про стабільне коло послідовників наразі не доводиться”, - говорить Велимир.
Хоча рідновіри не асоціюють свої погляди з Християнством, вони також сприймають одного Бога, де “Бог” є власним іменем творця світу. Всі язичницькі божества такі, як Перун, Дажбог та інші є лише означеннями єдиного Вищого Створіння, тому прихильники цього вчення не сприймають себе як язичників. Більшість свят рідновіри відзначають за звичним нам народним календарем, однак з трохи іншими назвами (наприклад, Водохреща - Водосвяття - ред.).
Відзначення Водосвяття
“Є Святий вечір, або, як його називають християни - Різдво. Однак, якщо поглянути на наші традиції святкування, вони кардинально відрізняються від інших народів. Це тому, що у нас збереглись прадавні традиції, на які пізніше наклало слід Християнство. От я дивлюсь, як відзначається це свято в Америці, але майже нічого спільного знайти не можу. У нас і колядки, і щедрівки. Нічого подібного в інших країнах немає. От і виходить назва одна, а свята зовсім різні відзначаємо”, - зауважує Велимир.
Жрець розповідає, що релігійна організація проводить знайомі усім духовні обряди: це і вінчання, і поховання, поминання, і іменонаречення та освячення новонароджених дітей та інше.
Вінчання за Обрядом РУНВіри, м.Львів
“Наприклад, нещодавно до мене звернулась родина з Тернополя. Вони просили їх повінчати та провести іменонаречення їхнім дітям. Так сім’я благословилася під рідними іменами: діти - Ладомира та Осмомисл, чоловік з дружиною - Ярополк та Ладослава”.
Своє мирське ім’я пан Велимир Піхота нам так і не сказав, як і рід власної діяльності. За його словами, він відділяє духовне від мирського.
“Моя особистість та ім’я в паспорті - звичайні. Вони нічим не відрізняються від інших”, - відповів чоловік.
Свій духовний шлях жрець рідновірів почав з пошуку відповідей щодо власної ідентичності.
“Після навчання в школі та технічному університеті, а також служби в радянській армії, я зрозумів, що мені багато чого не договорювали. Я завжди навчався на відмінно, і знав усю шкільну програму, але дати відповідь на питання: хто я та звідки мій рід, так і не зміг. Лише довгі пошуки привели мене до рідновір’я, де я і знайшов відповіді”.
Щодо місць сили на Вінниччині, то Велимир каже, що найбільшими є Скіфські вали: Сабарівське, Якушинецьке, Немирівське городища. Також такими місцями є давні поселення.
Немирівське городище
“Місцями сили також здавна були пагорби та гори, де земля найбільше наближена до неба та світла. Щодо Трипілля, то біля цього поселення в Київській області, знаходився лише третій ореол розповсюдження цієї культури. Мало хто знає, але центр знахідок Трипільської культури знаходиться у нас на Вінниччині у селі Кліщів Тиврівського району. На в’їзді до села стоїть табличка: “Селу Кліщів - 600 років. Поселенню Кліщів - понад 5000 років” - розповідає рідновір.