28 лютого в Житомирському військовому госпіталі перестало битися серце військовослужбовця 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України молодшого сержанта, добровольця із зони ООС жителя с.Ратуша Ямпільського Ігоря Михайловича Джигринюка. Військові лікарі боролися за життя десантника до останнього, провели необхідні реанімаційні заходи, зробили все, що було в їхніх силах. Однак врятувати його не вдалось… Всього 44 роки відміряла доля військовику…
Увечері 1 березня вантаж 200 на кордоні з Томашпільським районом зустрічали ратушани на чолі з сільським головою та учасники АТО. На колінах томашпільчани проводжали автомобіль з тілом Ігоря Джигринюка, вшановуючи полеглого героя.
А 2 березня усі жителі села, представники районної влади, бойові побратими провели в останню путь мужнього воїна, гарну людину, зразкового сім’янина, люблячого чоловіка, турботливого батька. У покійного залишилася дружину і четверо дітей.
Після траурного мітингу у центрі села похоронна процесія вирушила до центрального шляху, де чекали два автомобілі, які доставили героя на малу батьківщину на Івано-Франківщину, де його поховали в рідному с.Саджівка біля могили матері, як заповідав Ігор Джигринюк. Стоячи на колінах проводжали люди військовика, який віддав життя за волю і незалежність нашої України.
Вже восьмого свого сина провела в останню путь Ямпільщина.