Історія шталагу №329 у Вінниці (Фото)

Вінничанам та гостям міста добре відомо про ставку “Верфольф”. З приїздом Гітлера місто перетворилося на центр німецьких штабів. Зворотною стороною медалі стали арешти населення та створення мережі концтаборів. Радянські військовополонені рядового військового складу розміщувалися в установі під назвою “Шталаг №329” на Немирівському шосе. 

Сьогодні мало хто знає, що у Вінниці функціонував концтабір для військовополонених. Його існування замовчували, оскільки радянська пропаганда переконувала - бійці Червоної Армії у полон не здаються. 

Як “працював” концтабір?

За різними даними, у шталазі №329 утримувалися від 13 до 19 тисяч осіб. Німці використовували їх для ремонтних та господарчих робіт у місті та на ставці “Вервольф”. Більшість військовополонених табору померли від виснаження, хвороб, холоду, голоду, значну кількість розстріляли.

Сьогодні більшу частину колишнього табору займає військова частина А2287. На території нинішніх армійських складів простягається декілька довгих низьких будівель. Як розповів редакції сайту Vinbazar.com заступник командира військової частини з морально-психологічного забезпечення підполковник Ігор Коржанський, до Другої світової війни у цих спорудах утримувалися конюшні для радянських кавалерійських частин. Після окупації міста та створення шталагу приміщення облаштували як бараки для військовополонених. Зараз вони використовуються у якості складів, але всередині досі збереглися нари. 

Неподалік від Немирівського шосе знаходиться гуртожиток для військовослужбовців. Триповерхова будівля збудована ще за сталінського керівництва у 1936 році. Нацисти облаштували у ній адміністрацію шталагу. 

Будинок, в якому розміщувалася адміністрація табору

Управління табору вело облік страчених військовополонених, але без прізвищ та імен. Їх розстрілювали поруч із заздалегідь викопаною 45-метровою траншеєю або кидали у неї полонених живцем. 

Після визволення Вінниці від нацистів на цій території розмістили табір для німецьких військовополонених. 

Подальша доля шталагу

Ігор Коржанський розповідає, що у 80-х роках на частині території шталагу побудували гаражний кооператив.

“Коли вінничани отримали землю під забудову гаражів і почали копати, то натикалися на кістки страчених полонених. Ветерани писали звернення до місцевої влади про створення на цьому місці меморіалу”. 

Гаражний кооператив

Як зазначає вінницька дослідниця Ірина Батирєва, лише у 1994 році українська влада поставила залізний хрест, але без зазначення кому він призначений.

Комплексне дослідження місцевості почалося лише у 2006-2007 роках, коли питанням зацікавилися німецькі історики. Тоді на місці масового поховання побував і Віктор Ющенко.

Розкопки на території колишнього концтабору

У 2008 році за клопотанням міської ради та ветеранської організації міста Вінниці, спеціалісти підприємства "Пам'ять і слава" провели пошуково-дослідницькі роботи. 

Вшанування пам’яті 

Наразі на території військової частини А2287 знаходиться пам’ятник, присвячений страченим у шталазі.

Пам'ятник на території військової частини

У провулку Чехова, за гаражним кооперативом, розташований меморіальний комплекс. Він складається із залізного хреста, червоної зірки і поховань страчених військових. На стенді поруч вказано, що братських могилах знаходяться тіла майже 7,2 тисяч загиблих. Але це лише їх невелика частина. Решту в 2009 році перепоховали під містом Славута Хмельницької області, де створено меморіальний комплекс “Поле пам’яті”. А інші досі не ексгумовані та знаходяться під гаражною забудовою. 

Меморіальний комплекс у провулку Чехова