Істина у вині: сомельє з Вінниці розповідає про особливості незвичного ремесла (Фото)

У Вінниці сьогодні працює близько десяти сомельє. Представники рідкісної професії дають поради щодо елітного алкоголю та можуть лише з одного ковтка визначити, в якому ґрунті ріс виноград, що став сировиною для вина. Про міфи та особливості романтичного ремесла погодився розповісти фахівець, який понад 8 років вивчає тонкощі напоїв по всьому світу.   

Професійний сомельє Ігор Шемчишен встиг побувати в шести європейських країнах, де вивчав тонкощі роботи. Він з легкістю орієнтується у різних видах вина та алкогольних напоях загалом. Знає, що смакуватиме до тих чи інших продуктів, а що краще не поєднувати. Чому та як почав займатися такою справою, знавець поділився з редакцією сайту Vinbazar.com.

Ігор працює в одному з гастро-винних маркетів Вінниці. Він одразу уточнює, що зазвичай сомельє входять до персоналу ресторанів. Їх завданням є складення винної карти закладу та представлення напоїв відвідувачам. Такий працівник рекомендує не лише вино, але й страви під відповідний сорт напою. Але в нашому місті він не знає жодного закладу, де утримували б такого фахівця у штаті.

“Ніколи не думав, що зв’яжу своє життя з цією сферою. Спочатку просто продавав алкогольні напої. Але зрозумів, що не розібравшись в тонкощах, не зможеш порадити людині дійсно щось хороше. Тому почав вивчати цю тематику. Відкрив для себе різноманіття та історію вин. Коли пішов навчатися цій професії, вже зрозумів, що це моє. Потім були поїздки до Іспанії, Португалії, Німеччини, Італії, Франції, Бельгії. Постійно доводиться розвиватися, бо смаки вин змінюються, як і вподобання людей”, - поділився досвідом Ігор Шемчишен. 

Одне з найдорожчих вин, які можна придбати у Вінниці - Chateau Margaux, 2012 року урожаю.
Ціна - майже 20 тисяч гривень за пляшку.

Подібною до сомельє професією є вітольє - консультанта із сигар. А людей, які займаються продажем алкоголю в спеціалізованих магазинах, називають кавістами. 

“Кавісти можуть лише поверхнево розповісти про той чи інший напій. Я, в свою чергу, здатен порадити не лише вино, але й відповідні страви, які найкраще розкриють смак та аромат напою. Окрім цього, закінчив відповідні курси та навчання саме як сомельє. Я раджу покупцям не за своїми вподобаннями, а за тонкощами смаку кожного напою. Таким чином, людина вже сама обирає”.

Ігор також запевняє, що здатен визначити ґрунт, в якому дозрівав виноград для вина, навіть, якщо спробував його лише раз.

“Кожна нотка смаку розповідає історію вина. Наприклад, кислинка чи терпкий присмак означають, що виноград ріс на глиняних чи інших ґрунтах. Таке вино називають теруарним, тобто таким, в якому відчувається смак місцевості, де його виробили”.

Сомельє також високо оцінює смак та якість “Вінницького вина”. З 2016 року його виготовляють у винному дому Гігінеішвілі, що знаходиться біля Калинівки.

Щодо міфів про роботу сомельє, чоловік каже, що в людей чимало стереотипів та надто спрощене розуміння професії.

“Ми не п’ємо алкоголь у звичному розумінні. - зауважує Ігор, - Головна мета - це зрозуміти особливості смаку напою. Для цього вистачає 20-30 грамів. Зазвичай, алкоголь не ковтаємо, а лише пробуємо на смак”.

У Вінниці кілька разів на місяць проводять дегустації для охочих дізнатися більше про вишукані напої та спробувати рідкісні зразки. На захід потрібно попередньо реєструватися. Коштує така лекція від 300 гривень.

“Зазвичай пропонуємо 5-6 позицій. В кожній по 25-30 грамів  алкоголю. Цього достатньо аби покуштувати та не “затупити” рецептори. Також пропонуємо еногастрономію, тобто рекомендуємо вино під певні продукти. В залежності від напоїв це можуть бути, як різні види сирів, так і випічка та навіть морозиво”.

Дегустаційний зал

Для сомельє заходи подібного типу проходять дещо інакше. Їх організовують представники компанії, що виводять на ринок нову продукцію. В професійному колі часто проводять “сліпі” дегустації, коли про напій нічого не повідомляють. Під час них можуть навіть використовувати затемненні бокали.

Про смаки вінничан, сомельє відзначив, що останніми роками, вони все більше наближаються до європейських.

“Можливо це безвіз так вплинув, однак люди стали більше подорожувати та відкривати для себе різноманіття смаків. Раніше, популярністю користувались одні й ті самі напої. Зараз люди не бояться експериментувати та куштувати щось нове”.