Як Тарас Шевченко подорожував Вінниччиною та збирав подільські легенди й перекази? (Фото)

Сьогодні, 9 березня, в Україні відзначають 207 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Визначний поет та художник став для українського народу національним символов, який залишається актуальним протягом століть. За життя "Кобзар" встиг побувати й на Вінниччині.  

Про це йдеться у праці наукового співробітника Тульчинського краєзнавчого музею Наталії Колісник. 

У 32-річному віці Тарас Шевченко працював художником у Тимчасовій комісії для розбору давніх актів, яка відносилася до Київської археографічної комісії. У вересні 1846 року він отримав завдання від генерал-губернатора Дмитра Бібікова на подорож до Київської, Подільської та Волинської губерній. Перед співробітником поставили завдання записати народний фольклор, зібрати відомості про могили та урочища, описати монументальні пам'ятки, придбати старожитності, письмові грамоти та папери, що стосувались історії краю. Частина маршруту подорожі пролягла сучасною територією Вінницької області. 

"Не одне покоління краєзнавців билося над з'ясуванням питання, через які населені пункти Вінниччини полягав маршрут поета? І лише в наш час український шевченкознавець, письменник і перекладач Петро Жур, який жив і працював у Петербурзі, розкрив цю загадку. У своїй монографії "Дума про огонь: 3 хроніки життя і творчості Т. Шевченка" він простежив шлях поета під час його відрядження. З Києва Тарас Григорович вирушив 25 вересня за маршрутом: Віта - Васильків - Біла Церква - Сквира й невдовзі опинився в межах сучасної Вінницької області. За кілька днів поет перетнув її з північного сходу на південний захід через поштові станції Морозівку, Плисків, Липовець, Жорнище. Брацлав, Шпиків, Джурин, Серби, Могилів-Подільський, Яришів і далі - на Кам'янець. Щоправда, у довоєнній книзі Павла Зайцева "Життя Тараса Шевченка" знаходимо інше твердження: "їхав через мальовничо положені Бердичів до Кам'янця- Подільського. Пошуки справжнього маршруту тривають". Але чітких документальних підтверджень нікому не пощастило віднайти", - йдеться у науковій статті "Т. Шевченко і Поділля" І. Крутенко.

Маршрут експедиції Тараса Шевченка: Київ - Віта - Васильків - Біла Церква - Сквира - Морозівка - Плисків - Липовець - Брацлав - Шпиків - Джурин - Серби - Могилів-Подільський - Яришів - Муровані Курилівці - Нова Ушиця - Дунаївці - Кам'янець-Подільський - Меджибіж - Хмільник - Уланів - Київ.

У Шпикові (колишній Тульчинський район - ред.) Шевченко зібрав фольклорний матеріал, який ліг в основу поеми "Марина" та повісті "Варнак", а в селі Серби (нині Гонтівка, колишнього Чернівецького району - ред.) зустрівся з живими свідками страти Івана Гонти. 

Частково враження від подорожі та природи Поділля знайшли своє відлуння у поемі "Гайдамаки" та "Між скалами, неначе злодій", а також віршах: "Ой виострю товариша", "Марку Вовчку", повістей "Варнак", "Художник", "Прогулка с удовольствие и не без морали" та "Щоденник".

Серед художніх робіт Шевченка можна знайти гравюру "Прощання Суворова з солдатами в Тульчині", яка є ілюстрацією до книги російського письменника Миколи Польового "Історія Суворова".