10 грудня минуло сторіччя з дня народження бразильської письменниці та журналістки Клариси Ліспектор. Творчість жінки стала яскравим внеском у літературу двадцятого століття. Критики порівнюють її з Кафкою, Борхесом та Вірджинією Вулф свого часу, а своєрідний стиль письма часто називають "дискурсом тиші". Народилася майбутня зірка на Вінниччині.
Клариса походила з єврейської сім'ї, яка на початку ХХ століття потерпала від погромів під час революційних подій на теренах України. Зі спогадів відомо, що батьки дівчини в 1911 році мешкали в Саврані Балтського повіту. У 1915 переїхали до Теплику Гайсинського повіту з двома дочками — Лією та Танею. Під час втечі з країни 10 грудня 1920 року в містечку Чечельник народжується третя дитина, яку назвали Хая.
Спочатку сім'я потрапила до Румунії, а далі у 1922 році через Гамбург вирушили до невеликого портового містечка Масейо у Бразилії, де мешкали родичі матері. Після прибуття до Латинської Америки вся родина змінила традиційні єврейські імена на місцевий лад. Батько Пинхас став Педро, Манія - Марієтой, Лія - Ельзою, а наймолодша Хая взяла - Клариса. Лише середня з дочок залишилася Танею, тому що ім'я було досить популярним у країні.
Сім'я Ліспектор, Хая-Клариса наймолодша
У 1935 році батько перевозить родину в Ріо-де-Жанейро, де Клариса вступила на юридичний факультет Університету Бразилії.
У 19-річному віці дівчина публікує свою першу розповідь "Тріунфо" будучи ще студенткою. В 1945 році видає роман "Близько дикого серця", який написано в стилі "потоку свідомості". Твір викликав резонанс, критики називали його аморальним, але вже за два роки він отримав відзнаку престижної премії фонду Граса Аран, заснованого бразильської літературної академією.
Всього у творчому доробку письменниці 8 романів, 8 збірників оповідань, літературознавчі статті, переклад на португальську роману Оскара Вайлда "Портрет Доріана Грея". Найбільший успіх Кларисі Ліспектор приніс збірник оповідань "Сімейні узи", в яких вона всебічно відобразила проблеми жінок.
Журналіст і письменник Іван Лессі писав: "Клариса підкидає слова вгору, щоб вони впали туди, куди вона вкаже". А поет Карлос Друммонд де Андраде був ще категоричніше :"Вона не пише, а левітирує над прірвою".
Американський перекладач Грегорі Рабасса, який познайомився з Кларисою Ліспектор в середині 1960-х років на конференції по бразильської літератури в Техасі, згадував:
"Я був приголомшений зустріччю з жінкою, яка виглядає як Марлен Дітріх, а пише як Вірджинія Вульф".
Клариса Ліспектор в молодості, а також добірка її творів
Письменниця не любила публічність, тому часто уникала інтерв'ю, телепередач та розповідей про свою творчість. Через це навколо Клариси утворилася аура таємничості, що привело до появи теорії про групу авторів, які пишуть під псевдонімом письменниці. Час від часу письменниця погоджувалася на фото, аби довести критикам, що вона "не міф".
Клариса Ліспектор сьогодні є однією з найбільш цитованих письменниць в Інтернеті. Часто її авторству приписують навіть ті фрази, які вона ніколи не писала. Ось лише кілька з них:
Пам'ятник на честь Клариси Ліспектор в Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Померла письменниця у 1977 році від раку. Ліспектор не дожила до свого 57-річчя один день. Похована на єврейському кладовищі в Каджая, Ріо-де-Жанейро.
Читайте також: Американський журналіст відвідав Вінниччину під час Голодомору. Ексклюзивні уривки з книги спогадів (Фото)