Співробітники Музею Вінниці віднайшли декілька рідкісних світлин генерала Якова Гандзюка. Фото одного з творців української армії під час Перших визвольних змагань сторіччя тому передали нащадки.
Про це повідомляють у Музеї Вінниці.
Яків Гандзюк народився 21 березня 1873 року в селі Багринівці (сучасна Літинщина). Після п’яти класів пішов добровольцем до 47 піхотного Українського полку, який дислокувався у Вінниці. З цього моменту починає розбудову кар’єри військового.
У 1917 року Гандзюк отримав звання генерала і керував піхотною дивізію у складі армійського корпусу під командуванням Павла Скоропадського.
«У цьому бою в мене перебули дивізій 7 чи 8, але більшість із них битися не хотіли, інші ж робили вигляд, що б’ються, але за першого ж невеличкого натиску відходили. Моя 104-та дивізія [згодом Перша Українська дивізія] на чолі з доблесним генералом Гандзюком билася… Під кінець бою обидва начальники дивізії, генерал Ольшевський 153-ї дивізії і Гандзюк 104-ї дивізії, були важко поранені, особливо останній. Я гадав, що він загинув, але міцна його натура й цього разу витримала. Після страхітливої контузії вже через два місяці він став на чолі дивізії. Це був справжній герой. Дев’ять разів поранений, він усе ж вийшов з війни дієздатним…» - згадував про Гандзюка та бої з німецькою армією у липні 1917 року сам Скоропадський.
Після більшовицької окупації Києва у лютому 1918 року Гандзюк потрапив у полон. Йому пропонували перейти на сторону більшовиків, але український генерал відмовився. Після цього його та інших полонених повезли на страту.
Гандзюк, як старший за званням першим вийшов на розстріл і відмовився повертатися до стіни. Вважається, що його останніми словами було гнівне звернення до розстрільної команди: «Що? Совість не дозволяє вам дивитися нам в очі!». Після залпу його добивали багнетами: згодом на тілі нарахували 12 колотих ран.
Талановитий бойовий командир володів п’ятьма іноземними мовами, багато читав. Його було легко впізнати через високий зріст (понад 2 метри) та пишну, розчесану на дві сторони бороду. Був майстром стільби з револьвера.
У наш час його ім’я носить 59 окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка. Разом з рештою сил оборони України вона продовжує справу, розпочату генералом понад сто років тому.