26 лютого виповнилося 130 років з Дня народження історика, краєзнавця, громадського діяча та “батька історії Вінниці” Валентина Отамановського. Дослідник був не лише видатним науковцем, а й молодим борцем за волю України - членом Центральної ради та учасником бою під Крутами.
Про це повідомляють у “Музеї Вінниці”.
Валентин Отамановський народився 26 лютого 1893 року. Щодо місця єдиної думки немає, втім історики припускають, що це могло бути село Мала Яблунівка, що на Черкащині. Невдовзі родина перебралася до Києва, де у 1912 році він вступив на юридичний факультет Київського університету. Наступного року науковець перевівся до Київського політехнічного інституту, де приєднався до напівлегальної Української студентської громади.
Згодом Отамановський став співорганізатором осередку скаутського товариства “Пласт” у Києві та належав до київської філії таємної та глибоко законспірованої організації “Братства самостійників”. “Братчики” працювали серед молоді, закликаючи бойкотувати російську мову і культуру та поширюючи націоналістичні ідеї. Під час Першої світової війни організація почала видавати нелегальний друкований орган “Вільна думка”, а 8 вересня 1916 року вони заснували кооперативне видавництво “Вернигора”, котре яке поширювало переконання, що українська культура має орієнтуватися на Західну Європу, а не на Росію.
Валентин Отамановський часів боїв за Крути
15 березня 1917 року з ініціативи Валентина Отамановського у Києві почали формувати штаб української міліції та першу кінну сотню. Чоловік також брав участь й у створенні Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка та організував військовий клуб “Батьківщина”. Таким чином на той час 24-річний Валентин Отамановський став одним із фундаторів українських збройних сил.
21 квітня того ж року Український національний конгрес обрав Валентина Отамановського до Центральної ради від “Братства самостійників”. Однак після гетьманського перевороту він склав депутатські повноваження і зайнявся організаційно-партійною та літературною діяльністю. Під його керівництвом видавництво “Вернигора” випускало листівки з портретами гетьманів та патріотичними цитатами. Пізніше там надрукували серію українських казок, а також переклади художніх творів. Наприклад, англійську легенду “Чайльд Горн” та “Пригоди Робінзона Крузо”, які також переклав Валентин Отамановський.
29 січня 1918 року у складі Студентського куреня Січових Стрільців чоловік брав участь у бою під Крутами. Командир розташованих там українських сил сотник Аверкій Гончаренко залишив такі спогади про Валентина Отамановського:
“Отамановський був дуже відважний і що було в нім найбільш цінне - це завжди прекрасний гумор. І в цю вирішальну хвилину він почав порівнювати наш бій з боями під Полтавою шведів і наших з москалями… Та не було часу… Отамановського відрядив я ще завидна до Студентської сотні з наказом про відступ на вказане їм місце”.
Портрет, створений Артуром Орльоновим для фондів Музею Вінниці. На ньому Валентин Отамановський представлений в образі учасника бою під Крутами
Невдовзі Валентин Отамановський виїхав до Відня, де навчався у Віденському університеті та організував роботу видавництва “Вернигора”. Окрім цього він працював дипломатичним кур’єром на громадських засадах у Міністерстві закордонних справ Української держави.
Валентина Отамановського називають “батьком історії Вінниці”, однак його ім’я довго лишилося невідомим. Нині на честь дослідника названа найбільша бібліотека області та вулиця у центрі міста.
До України чоловік повернувся у червні 1920 року і разом з родиною оселився у Вінниці. Тут Валентин Дмитрович працював завідувачем українського відділу Вінницької філії Всенародної бібліотеки Всеукраїнської академії наук, яку й сам очолив у березні 1922 року
Саме у Вінниці чоловік створив перший в Україні краєзнавчий центр та започаткував комплексні наукові дослідження про Поділля. За його сприяння у Вінниці відкрили й меморіальну садибу-музей, де жив Михайло Коцюбинський, упорядкували склеп Миколи Пирогова та зберегли комплекс “Старі мури”.
У 1934 році науковця вислали в Казань. Там чоловік викладав латинську мову у вищих навчальних закладах Краснодара, Ташкента, Cімферополя, Cаратова та Ленінграда. У 1958 році Валентин Отамановський став завідувачем кафедри латини в Харківському медичному інституті
Валентин Отамановський помер 10 березня 1964 року. Лише 11 серпня 1989 року науковця реабілітували посмертно.
Варто зазначити, що 1992 році в московських архівах знайшли кандидатську дисертацію Валентина Отамановського, яка була присвячена Вінниці у ХIV-ХVII століттях.
Валентин Отамановський з дружиною у Харкові 1963 рік
Нагадаємо, одна з найвідоміших письменниць Бразилії народилася на Вінниччині. Творчість Клариси Ліспектор стала яскравим внеском у літературу двадцятого століття.
Підписуйтесь на наші канали
Telegram
Viber