Поки кордони закриті, а людям доводиться сидіти у домівках та відкласти подорожі через коронавірус, редакція сайту Vinbazar.com продовжує travel-рубрику “З перших уст”. В ній вінничани, які виїхали жити за кордон, розповідають про особливості країн, де мешкають сьогодні. У цьому випуску історія про Канаду.
23-річна Ірина Медяна раніше в жила у мікрорайоні “Слов’янка”. Після закінчення університету поїхала на навчання до Канади. Понад два з половиною роки дівчина мешкає та працює у Торонто провінції Онтаріо. А ось 10 фактів про заокеанську країну від неї:
Ірина не приховує, що пристосуватися у Канаді тим, хто щойно приїхав, досить складно. На це впливають особливості місцевих норм, а також досить високі ціни.
“Було дійсно важко. Навчання виявилось не складним - скоріше безкорисним. Кошти пішли, наче вода крізь пальці. Доводилось влаштуватися на дві роботи, аби хоча б якось стояти на ногах. Працюючи на вихідних в банкетних залах, не маючи перерви на перекус, миючи посуд до третьої ночі, я все ще вірила, що мене скоро чекає щось краще,” - розповідає українка.
Читайте також: 10 фактів про Ізраїль від вінничанина (Фото)
За словами дівчини, ринок житла в Торонто просто непідйомний для студентів та молодих людей. Кімната не в найкращих районах коштує 700-900 $, а вартість оренди квартири починається від 1800 $ в місяць.
“Купівля житла - це взагалі далека мрія навіть для канадців. Однокімнатна коштує від півмільйона до 800 тисяч доларів, а будинки починаються від мільйона. Звісно з мінімальними зарплатами - це неможливо дозволити”.
Вінничанка згадує, що спочатку доводилося досить сутужно, але майбутні перспективи не дозволяли опускати руки.
“Жила я в абсолютно неприйнятних умовах. За кімнату в підвалі з павуками та пліснявою в душі платила 800 $ в місяць. Скажу чесно, разів зо п'ять хотілось просто зібрати речі та поїхати в Україну, додому. Проте переборола себе”.
Знайти роботу в країні без знайомств - проблематично, зауважує Ірина. Щоб твоє резюме розглянули, потрібно аби хтось замовив слово.
“В Канаді надзвичайно сильно розвинена система “рекомендацій”, що в нас називається простіше - “кумовство”, а канадською - “networking”. Поясню: ваші шанси потрапити на будь-яку роботу прирівнюються нулю, якщо в цій компанії не працює ваш кум, сват, брат, друг”.
У країні часто організовують заходи спеціального спрямування, де люди знайомляться, діляться контактами, візитівками, тощо. Існує навіть окреме поле в резюме, де можна вписати знайомого, який працює в цій установі та здатен поручитися за претендента.
“Наразі я працюю менеджером компанії, яка займається виготовленням різноманітних речей із заліза. Ми робимо красиві перила, ворота та паркани. Майже всі в колективі українці, які є дуже привітними та готовими допомогти. На вихідних підробляю бартендером (барменом - ред) в українському ресторані”.
Українська діаспора дійсно велика. У Торонто проходять десятки українських фестивалів, про які знають всі жителі міста та приходять подивитися на гарні вишиванки та скуштувати вареників. За словами Ірини у Канаді розрізняють українців та росіян, знаючи традиції та особливості кожної нації.
Вінничанка також зауважує на цікавий факт - канадці, які походять з України, навіть в 3-4 поколінні досі розмовляють українську та вважають себе українцями, знають традиції та обряди.
“Сьогодні я проживаю в районі Етобіко. Його називають українським кварталом Торонто. Тут можна запросто почути українську мову в автобусах, в магазинах, ресторанах, а ще дуже спокійно та зелено”.
Але українська община не єдина. За словами Ірини, тут можна зустріли людей із різних куточків світу.
“Канаду ще називають "країною іммігрантів", адже все збудували люди, які приїжджали сюди шукати кращої долі. На вулицях можна побачити представників ста національностей і почути ще більше різних мов”.
Подібне впливає на кухню країни. У місцевих ресторанах легко вивчати смакові уподобання різних народів.
“Дуже великих вибір кухонь світу. Від азійських супів до індійського карі, грузинських хінкалі до українських вареників (їх тут називають “пироги”, від польського perogies, адже вони заявляють, що це їхня страва), від американських бургерів до диких канадських оленів,” - каже Медяна.
Вінничанка запевняє, що часто доводиться розраховувати на себе, тому що канадці неохоче пускають у своє коло спілкування будь-кого іншого.
“В Канаді дуже важко знайти справжніх друзів. Суспільство побудоване на системі кожен “сам за себе”, хоча всі привітно будуть вітатися і казати по тисячу разів “дякую”.
У країні розвинена бюрократія. Під ліцензування підпадає практично кожна діяльність і за неї потрібно платити.
“Будь-яка робота потребує спеціальної ліцензії, за яку треба заплатити. Хочеш будувати будинки? Потрібна ліцензії по безпеці. Хочеш робити сантехніку? Треба ліцензія. Зареєструвати авто? Плати. А тепер моє улюблене - ліцензія на собаку. Так, у нас є пес і на нього потрібно щорічно оформлювати ліцензію. До речі, ветеринарія тут дуже дорога, так само, як і дантисти та окулісти. Все інше покриває безкоштовна медицина. Тут її мають всі резиденти, а також ті, хто отримав дозвіл на роботу,” - каже Ірина Медяна.
Торонто сьогодні переживає будівельний бум, тому чимало тих, хто приїздить влаштовуються працювати у цю сферу. Вона досить прибуткова.
“Місто розвивається просто аномальними темпами. Тому існує мільйон будівельних компаній, тисячі дизайнерів, купа людей, які виконують монтаж газових систем, сантехніки, роблять ремонти і так далі. Більшість українців, поляків та європейців, які приїжджають, йдуть саме в будівельну справу. Це достатньо зрозуміла неважка сфера, за яку добре платять”.
Ірина розповідає, що у країні всі дотримуються правил та встановлених законів. Це стосується і дорожнього руху.
“Канадці дуже привітні та чемні люди. В магазинах подякують декілька разів, всі тобі завжди посміхнуться. Хоча іноді здається, що це вдавано. Я не раз знаходила гаманці та повертала їх власникам, так само, як і мої речі мені повертали без жодних проблем. Тут спокійно і безпечно. Більшість людей не замикають автомобілі та двері в дім”.
Дівчина зауважує, що подібне зумовлене багатьма правилами та законами, яких дотримуються. Це стосується також сплати податків. Існує навіть спеціальна професія, коли спеціалісти допомагають підсумувати та надіслати податкову інформацію CRA- Canada Revenue Agency.
“Кожен долар має бути показаний. Залежно від того, скільки ти заробив і скільки заплатив, тобі або повернуть частину коштів, або ж ти мусиш доплатити. Податки дуже високі. Також діє прогресивна ставка оподаткування: більше заробляєш - більше плати”.
Канада достатньо консервативна щодо алкоголю та нічного життя. Випивку дозволено продавати лише в одному ліцензійному магазині, який рано закривається.
“В нашій провінції повноліття настає в 19 років. Документи перевіряють завжди, навіть якщо реально виглядаєте на 30. Якщо ви працюєте в барі, то мусите наглядати за тими, кому наливаєте. Якщо людина вип'є забагато і потім сяде за кермо або щось з нею станеться (впаде чи розіб'є голову), то на вас чекає, в кращому випадку, штраф в декілька тисяч, в гіршому - в'язниця. О другій ночі починає діяти заборона на сервірування алкоголю в усіх закладах. Навіть те, що є на столах, мусить бути прибрано”.
У Канаді часто на свята випадає додатковий вихідний.
“Інший цікавий факт - це канадські вихідні. Тут вони називаються “long weekend”, адже завжди припадають на понеділок, тобто ви маєте “довгі вихідні”. Їх є 9 в році, враховуючи два на Різдво та один на Новий рік. До речі, тут Різдво - велике свято, а Новий рік майже не святкують”.
Сьогодні Ірина отримала документи на постійне проживання, що називаються Permanent Residency. За декілька років матиме право претендувати на громадянство. Вінничанка зауважує, що наразі має всі ті самі права, як і громадяни Канади - лише без можливості голосувати на виборах.
Читайте також: 10 фактів про Йорданію від вінничанки (Фото)