У Львові хірурги врятували 66-річного волинянина з розривом гігантської аневризми аорти

Судинний хірург Університетської лікарні ЛНМУ (кампус ім. Мар’яна Панчишина), професор Ігор Кобза прооперував понад 1500 хворих з аневризмами аорти. І серед них було лише три пацієнти, у яких були гігантські аневризми аорти – 15 см. У двох пацієнтів були веретеноподібні аневризми, а у третього, 66-річного пацієнта з Волині, якого прооперували на початку грудня, – гігантська мішкоподібна аневризма аорти.

У практиці професора за 45 років роботи – це була перша мішкоподібна аневризма аорти, що мала у діаметрі 15 см. Це надзвичайно рідкісний випадок. До того ж, аневризма розірвалася в одному місці і почала надриватися в іншому. Оперувати чоловіка ніхто не наважувався, бо це надскладний випадок. Навіть лікарі не вірили, що пацієнт виживе. А він вижив. І Різдво святкуватиме в колі родини.

Напад був настільки сильний, що чоловік просто кричав від болю

66-річний Володимир Боганков і його дружина Тетяна – військовослужбовці. Володимир раніше звільнився зі служби, Тетяна – зовсім недавно, аби доглядати чоловіка після важкої операції. Тетяна – ветеран ЗСУ.

«Я була на службі, коли пізно ввечері подзвонив син і сказав, що татові погано. Він блідий і просто кричить від болю. Я відпросилася в командира, сіла за кермо авто і вночі помчала додому. Лікарі «швидкої» після обстеження сказали, що такий сильний біль дає аневризма, і чоловіка потрібно оперувати», – каже Тетяна.

УЗД, КТ, які згодом провели лікарі Луцька, підтвердили діагноз – аневризма черевного відділу аорти. При чому гігантських розмірів. Далеко не всі судинні хірурги беруться за таких пацієнтів. Кілька років тому Володимир переніс обширний інсульт, має й інші захворювання. Дружина запитувала у луцьких лікарів, хто ж може прооперувати її чоловіка.

«Лікар, з яким спілкувалася, сказав: у Львові є професор Ігор Кобза. Може він візьметься», – каже Тетяна.

У чоловіка виник ще один напад гострого болю і Тетяна з чоловіком поїхали до Львова. УЗД показало, що у пацієнта є не лише мішкоподібна аневризма гігантських розмірів черевного відділу аорти, а вона вже розірвалася ззаду, біля хребта. І починає надриватися спереду. Це був ургентний пацієнт, якого треба було оперувати негайно.

Мішкоподібні аневризми навіть малих розмірів слід оперувати через небезпеку розриву

Професор пояснив, що аневризми аорти бувають веретеноподібні, коли судина розширюється, випинається в усі боки, і мішкоподібні, коли випинання є лише з одного боку. Веретеноподібні зустрічаються частіше, мішкоподібні – рідше.

Аневризма до 5 см класифікується як мала, 5-7 см – середня, 7-10 см – велика, 10-12 – величезна, 12-15 см – гігантська. За великими і середніми веретеноподібними аневризмами можна спостерігати, всі інші – прямий показ для оперативного втручання

«Мішкоподібні аневризми треба оперувати у будь-якому випадку через небезпеку розриву. Тим паче, гігантські мішкоподібні аневризми. Якщо така аневризма розірветься спереду, то 10 секунд і людини нема», – каже професор.

Коли аневризма повільно розривається ззаду, біля хребта, то пацієнт може ще деякий час з цим жити. Коли тиждень, коли – три тижні. Хребет, м’язи спини утримують її. Більш небезпечний розрив спереду, тоді смерть настає раптово.

Та у пацієнта була комбінація аневризм: веретеноподібна на рівні ниркових артерій до 3,5 см, і мішкоподібна нижче ниркових артерій, 15 см, що суттєво ускладнювало ситуацію.

Ігор Іванович порадив пацієнту негайно лягати у лікарню, щоб підготувати його до термінової надскладної операції. У коли у назначений день він не прийшов до лікарні, професор подумав, що сталося непоправне. Та пацієнт приїхав наступного дня.

Оперував хворого судинний хірург Ігор Кобза. Йому асистували судинні хірурги Тарас Кобза, Василь Пелех. Анестезіологом був Роман Михальчук.

Тетяна каже, що перед операцією пробувала дізнатися у професора, який відсоток є надії на те, що операція буде успішною і чоловік витримає її. Та не отримала відповіді. У таких випадках прогнозувати щось неможливо.

Операція тривала понад п’ять годин. Судинні хірурги висікли проблемну ділянку черевного відділу аорти і на це місце вшили судинний протез.

Коли біда не ходить одна, а тягне за собою іншу

Після операції хірург проводить «ревізію» черевної порожнини, аби переконатися, що під час обстеження нічого не пропустили, чи не затаїлося десь не діагностоване захворювання. «Ревізію» Володимиру проводив його лікуючий лікар, судинний хірург Василь Пелех. Оглядаючи кишківник, лікар помітив дивертикул – мішкоподібне випинання стінки кишківника з надривом. За найгіршого прогнозу у цьому місці міг виникнути розрив і вміст кишківника вилився б у черевну порожнину. Та судинні хірурги попередили такий сценарій і зашили проблемну ділянку кишківника.

Днями у Луцьку Тетяна зустріла лікаря, який знав про діагноз її чоловіка. Він поцікавився станом Володимира.

«Живий. Готується до виписки», – відповіла Тетяна.

Жінка каже, що лікар щиро був здивований і чесно зізнався, що не вірив, що хворий виживе.

У четвер, 18 грудня, Володимира виписали з лікарні. Тож Різдво він святкуватиме вдома, у колі рідних.