Алкоголізм - захворювання, яке потрібно лікувати комплексно

Щоб дійти до залежності від алкоголю, людям потрібно витратити різну кількість грошей, часу та здоров’я. Алкоголізмом страждають далеко не всі, хто довго п’є. Справа в тому, що алкогольна залежність діагностується не лише за частотою вживання спиртних напоїв і дозами, що випиваються, але й за станом, в якому людина знаходиться до і після вживання алкоголю.

Про людей, які багато п’ють, але не мають залежності, кажуть, що вони “зловживають алкоголем”. Цей стан не можна назвати хворобою, але й здоровим воно теж не є: починає формуватися патологічний потяг до спиртного, людина все частіше шукає привід випити, поступово для досягнення алкогольного сп’яніння потрібно все більше спиртного. Це називається зростання толерантності до алкоголю. Подальший розвиток подій залежить від генів, обставин, оточення та особистих якостей людини. У когось період зловживання розтягнеться на багато років, а хтось уже за рік місяців стане залежним від алкоголю. 

Стадії

Що змінюється, коли у людини виникає залежність? Критичним у переході від зловживання до захворювання вважається момент, коли людина перестає контролювати кількість алкоголю. І не має значення, рідко чи часто це відбувається. Якщо, випиваючи невелику дозу, людина вже не в змозі зупинитися, - це ознака I стадії алкогольної залежності. Її можна визначити за допомогою експрес-тесту для діагностики алкогольної залежності (CAGE) та тесту на виявлення порушень, пов’язаних із вживанням алкоголю. 

Якщо людина може випити 150-200 мл/ чистого етанолу на день (приблизно 400-500 мл. міцних спиртних напоїв, 1,5-2 л. вина чи 4-5 л. пива), значить в її організмі вже відбулася перебудова і підвищилася витривалість. Відтак, вона ризикує перейти у ІІ стадію захворювання.

На І стадії захворювання можна припинити пити чи скоротити споживання алкоголю самостійно. Людина може боротися з бажанням випити - відволікатися, перемикатися чи отримувати задоволення від інших здорових занять. Але тут, звичайно, стала б у нагоді допомога психотерапевта. Людині потрібно зрозуміти, чому їй хочеться випити, які проблеми вона вирішує вживанням алкоголю. Можливо, вона має розлади настрою, які можна коригувати в інший спосіб, зокрема медикаментозними. А допомжуть у цьому на порталі https://union-centr.com.ua/uk/.

Американський Національний інститут боротьби зі зловживанням алкоголем та алкоголізмом дає такі поради на допомогу всім тим, хто вирішив самостійно дійти до нормальних доз: фіксуйте, скільки ви п’єте, ставте конкретні цілі, не пийте на порожній шлунок, уникайте ситуацій та місць, які провокують на вживання алкоголю. А британська Національна служба охорони здоров’я також пропонує розповісти близьким про свій намір, щоб вони підтримали і не провокували, і перейти на менш міцні напої. Якщо за два-три місяці скоротити кількість споживаного алкоголю не вдалося, варто припинити пити взагалі або звернутися до фахівця.

Пройти через відміну на II стадії захворювання буде значно складніше. Багато лікарів рекомендують одразу орієнтуватися на повну відмову від алкоголю. У цій ситуації людина вже не зможе пити потроху. І це підтверджують більшість пацієнтів: вони знають, якщо почнуть пити, то не обмежаться однією чаркою. У цьому допомагають сучасні рецептурні препарат. Лікування блокаторами опіатних рецепторів у поєднанні з психотерапією - основне у боротьбі з алкогольною залежністю. Але є й інші підходи. Це, наприклад, сенсибілізуюча терапія, зокрема препарат дисульфірам. 

При спробі різко перервати вживання алкоголю на II стадії залежності організм, не отримуючи чергової порції спиртного, видає серцебиття, пітливість, тривогу, тремтіння всередині та в руках, загальне тремтіння, відсутність апетиту, втрату сну тощо. Це і є синдром відміни. У тих випадках, коли фізичний стан тяжкий, людині потрібна госпіталізація на кілька днів. Зазвичай синдром відміни проходить за три-чотири дні, але в окремих випадках залишкові явища (слабкість, пригніченість, безсоння) можуть зберігатися до семи-десяти днів. Щоб полегшити стан при синдромі відміни використовують бензодіазепіни (рецептурні препарати), але без спостереження лікаря приймати їх не рекомендується: від них може виникнути залежність.

Лікування

Деякі люди, намагаючись самостійно полегшити стан при синдромі відміни, використовують корвалол чи валокордин, які містять дуже сильну снодійну та протисудомну речовину - фенобарбітал. Внаслідок цього вони перевищують терапевтичні дози і таким чином формують у себе залежність ще й від фенобарбіталу. Без грамотно підібраних ліків позбавитися захворювання дуже складно. Щонайменше у 70% людей, які зловживають алкоголем або мають залежність, без медикаментозного лікування трапляється зрив.

Без психотерапії у лікуванні залежності теж непросто. Особливо якщо людина не розуміє, в чому проблеми і чому родичі так переймаються. Щоб домогтися стійкої ремісії, потрібно зрозуміти, в якому настрої людина вживає алкоголь і для чого. Наприклад, так вона намагається протистояти стресу чи лікувати поганий настрій. Тоді людину навчають способам справлятися з цим без спиртного та усувати причину, що викликає потяг до алкоголю. Звичайно, алкоголь - хороший транквілізатор, він усуває тривогу та напругу навіть швидше, ніж деякі медикаменти. Але він нічого не лікує - навпаки, якщо людина почала лікувати свою тривогу алкоголем, в результаті у неї збережуться тривожні розлади, але до них згодом додасться ще й алкогольна залежність. Так, алкоголь полегшує стан на короткий період часу, але потім він виявляє свій депресогенний ефект, тобто лише поглиблює депресію. І виходить замкнене коло.

Для жінок психотерапія особливо важлива. Уявлення про те, що жіночий алкоголізм не лікується - не більше ніж міф. У жінок із цією залежністю можна впоратися тими самими шляхами, що й чоловіки. Але в період реабілітації потрібно враховувати, що у жінок може бути менш стійке емоційне тло та сильніше виражений комплекс провини за вживання спиртного. Нерідко жінки вживають алкоголь саме на тлі емоційних вагань. І із цим потрібно працювати.