Податок на нерухомість у різних країнах

У всіх країнах ЄС, крім Ірландії та Мальти, податок на майно сплачують власники нерухомості. Експерти склали огляд податкових правил та ставок, пов'язаних з нерухомістю в Європі. Розрахунок цього податку в кожній країні здійснюється за власними правилами.

Особливості обчислення податків на майно

Обчислення податку здійснюється по-різному в усіх країнах. Ставки можуть сильно відрізнятися навіть між сусідніми державами.

Ставка найчастіше розраховується виходячи з кадастрової вартості, яка зазвичай нижча за ринкову вартість. За загальним правилом податок сплачується раз на рік. У більшості країн ЄС мінімальна ставка не перевищує 1%. Власники платять в середньому 100 – 400 євро на рік.

Податок на нерухомість розраховується двома способами:

1. За прогресивною шкалою визначається ставка, пропорційна вартості майна. Слід зазначити, що це найпоширеніша система.
2. Ставка встановлюється за квадратний метр. Ця система діє в Польщі, Словаччині, Чехії та частково в Угорщині.

Серед країн, де заведено брати певний відсоток від вартості об'єкта, найменше платять власники дешевої нерухомості на Кіпрі. Згідно Global Property Guide (GPG), будинки вартістю до 120 тисяч євро не оподатковуються. Власники нерухомості із ринковою вартістю від 120 до 800 тисяч євро платять за ставкою від 4 до 7%. Якщо об'єкт коштує понад 800 тисяч євро, він оподатковуватиметься за максимальною ставкою — 8%.

В Угорщині в деяких випадках також не стягується податок на майно. Ці правила використовуються у кількох муніципалітетах щодо міського житла. Місцева влада сама вирішує, якою має бути ставка, тому розмір податку залежить не тільки від типу нерухомості, але й від місця розташування об'єкта ринкової вартості.

У Греції податок не поширюється на об'єкти оцінною вартістю менше ніж 200 тисяч євро. Все, що дорожче, підлягає сплаті у розмірі 0,2 – 2,0%. Крім того, місцеві муніципалітети додають ще 0,025 – 0,035%.

У Болгарії, Нідерландах, Словенії та Естонії мінімальна ставка становить 0,1% від вартості нерухомості. Крім того, за ставкою менше ніж 1% (нижній поріг) власники сплачують податки в Австрії, Іспанії, Італії, Латвії, Люксембурзі, Португалії, Румунії, Фінляндії та Швеції.

За фіксованою ставкою 1% від оцінної вартості платять власники у Литві. У Бельгії ставка трохи вища — 1,25 – 2,5%. Найвищі податки в Німеччині та Данії. За даними GPG, у цих країнах мінімальна ставка податку становить 2,6% від оцінної вартості та досягає 10%. У Берліні орендар чи власник однокімнатної квартири сплачує від 200 до 500 євро на рік. За даними GPG, у країнах ЄС ставка визначається за квадратний метр: у Польщі власники платять 0,17 євро, у Словаччині — 0,033 євро, у Чехії — від 0,08 до 0,4 євро за квадратний метр на рік. У Великій Британії та Франції фіксовані ставки податку на нерухомість встановлюються муніципалітетами. У Великобританії немає єдиного податку на нерухомість. Однак власники платять муніципальний збір, доходи від якого йдуть на прибирання вулиць, утримання поліції та державних установ. Його розмір залежить від регіону та коливається від 200 до 2500 фунтів стерлінгів (близько 230 – 3000 євро) на рік.

У Франції існує два види податку на нерухомість: taxe foncière (платять власники незалежно від того, чи проживають вони в будинку) та taxe d’habitat (платять орендарі чи власники). Розмір податку залежить від району проживання та регіону. Розмір оплати — від 400 до 1500 євро на рік.