
Полтавщина продовжує утримувати лідерські позиції в Україні за кількістю великої рогатої худоби та виробництвом молока в аграрному секторі. Саме тут зосереджено найбільше поголів’я корів серед сільськогосподарських підприємств. Водночас протягом останніх п’яти років регіон демонструє стійку тенденцію до скорочення кількості тварин. Про це пише «Полтавська думка», що публікує новини Полтави.
«Полтавська думка» пише, що із 2020 по 2024 рік загальна кількість корів в області зменшилася зі 107,5 до 86,6 тисяч. У перші чотири місяці 2025 року спостерігалося невелике зростання – до 87,1 тисячі. Основне скорочення поголів’я зафіксували саме в особистих селянських господарствах, де кількість корів зменшилася з 53 тисяч у 2020 році до 33,5 тисяч у 2025-му. У той же час на підприємствах показник залишився стабільним – на рівні 52–54 тисяч.
У Полтавській обласній військовій адміністрації пояснюють, що така ситуація характерна не лише для області, а й загалом для всієї України. На скорочення поголів’я впливають економічні фактори – зокрема, ціни на продукцію, складнощі з логістикою та нестача кваліфікованих працівників.
Полтавщина не тільки має найбільше поголів’я корів серед підприємств, а й виробляє понад 15% усього молока в країні. За підсумками 2024 року, середній надій на одну корову в аграрних підприємствах області склав 8657 кілограмів – на 12% більше, ніж у попередньому році.
Для підтримки фермерів, які займаються тваринництвом в умовах війни, у 2025 році уряд запровадив фінансову допомогу – 7000 гривень на кожну корову. Для порівняння, у 2022 році дотація становила 5300 гривень за одну голову.
Скористатися державною підтримкою мали змогу власники від 3 до 100 корів, які зареєструвалися у Державному аграрному реєстрі. За даними ОВА, в Полтавській області понад тисячу домогосподарств відповідають цим критеріям і можуть претендувати на фінансування за умови вчасної подачі заявки.
Прийом заявок стартував 20 травня 2025 року. Проте вже 23 травня було оголошено про його призупинення, оскільки обсяг заяв перевищив доступне фінансування, передбачене міжнародною угодою з МБРР та Міжнародною асоціацією розвитку.
Фермер Вадим Гутиря з села Циганське, який понад 20 років займається тваринництвом і тримає шість корів, розповів «Полтавській думці», що у 2024 році подав заявку на дотацію. Однак через технічні труднощі з роботою електронного реєстру отримав кошти вже у 2025-му. Він визнає, що навіть 7000 гривень на голову не покривають усіх витрат, але допомога від держави все ж важлива.
Господар каже, що тримати корів стає дедалі складніше: вартість кормів зростає, а ціни на молоко майже не змінюються. Він годує худобу натуральними кормами – сіном, соломою, буряком і льоном. Частину вирощує самостійно, іншу – змушений купувати. За його словами, один тюк сіна коштує 80–100 гривень у сезон, а взимку – ще дорожче. На кожну корову потрібно два таких тюки щодня.
Щодо закупівельної ціни на молоко, фермер зауважує, що впродовж 2024–2025 років вона практично не змінювалася: взимку може зрости на гривню, а навесні знову знижується.