В пошуках роботи вінничанин Володимир Гаврилюк подався до Києва, де його «промаринували» цілий день і «кинули» на гроші.
- Я зателефонував за об`явою в газеті «Ріа» стосовно роботи в Києві . Мене зацікавила вакансія фасовщика чаю, де при працевлаштуванні обіцяли забезпечити житлом,- каже Володимир. – Умови роботи і обіцяна зарплата в 400 гривень за зміну мені, в принципі, підійшли. Єдине, що насторожило – треба було одразу оплатити проживання в гуртожитку на місяць наперед, а саме 540 гривень.
Однак Володимир Гаврилюк все ж таки вирішив ризикнути і вже через кілька днів, взявши документи та необхідні речі, поїхав до Києва.
Перевірка на міцність
Першим, але як виявилося пізніше, не останнім пунктом його « веселої подорожі» була вулиця Тополева, де розміщувалось представництво, так званої, фірми-роботодавця «Промзбут». Ця фірма визначила себе як приватне підприємство, а не як кадрова агенція. Тому дивно, що там вінничанину запропонували підписати договір про надання послуг.
За цим договором фізична особа-підприємець Денис Куницький зобов’язувався надавати замовнику, тобто Володимиру Гаврилюку, інформацію про наявні вакансії та допомогу у пошуку житла для тимчасового проживання в Києві. Дивно, але ж Володимир їхав на конкретну роботу за вже визначеною вакансією. Але, не зважаючи на це, він все ж оплатив за умовами даного договору проживання в гуртожитку у сумі 540 гривень. До речі, половину цієї суми в разі розірвання договору з якихось причин, обіцяли повернути. Також, на випадок виникнення якихось питань, «роботодавці» дали номер телефону інформаційного центру головного офісу фірми, за яким, до речі, на дзвінки людей ніхто не відповідав.
Потім шукачів роботи, яких тут зібралось чимало, для оформлення анкети робітника відправили вже за іншою адресою.
Переїхавши мало не все місто, з важкими сумками, стомлені люди нарешті дісталися вказаного місця. Там, оформивши всім анкети, їм сказали, що треба їхати на поселення.
Направили на кінцеву станцію метро Сирець, яка, знову ж таки, знаходилась на іншому кінці міста. Дали номер телефону коменданта гуртожитку, якому люди за вказівкою, повинні були телефонувати після 16 години.
На вказану станцію метро всі прибули близько першої години дня. Прочекавши там три години, почали дзвонити до коменданта, щоб дізнатись куди їхати далі. Спроб додзвонитись було багато, але нарешті їм це вдалося і люди дізналися чергову адресу, за якою потрібно шукати гуртожиток.
За словами Володимира всі вже почали здогадуватись, що тут щось «не чисто». Дехто відсіявся ще в процесі поневірянь містом. Ті ж, хто залишився, чекали бодай якоїсь розв`язки подій.
Щоб дістатись до гуртожитку, люди поїхали вже на іншу кінцеву станцію метро. Звідти ще їхали автобусом. Та найцікавіше їх чекало попереду. Від кінцевої автобусної зупинки до «омріяного» гуртожитку вони йшли пішки ще близько трьох кілометрів.
По дорозі від місцевих жителів дізнавались багато цікавого. А саме, що таких «робітників» як вони, сюди приїзджає багато і регулярно. Ніякої роботи ніхто не надає. Ті, хто не поїхав звідси одразу, ще мають надію і чекають, що їм нададуть роботу. Деякі намагаються знайти її самотужки. Хтось наймається до місцевих мешканців для допомоги по господарству.
Володимир Гаврилюк вирішив не випробовувати долю і повернувся додому. До речі, обіцяну половину суми, яку він сплатив за гуртожиток з жахливими умовами проживання, йому так і не повернули.
Все чесно???
Диспетчер по прийому дзвінків за оголошеннями по роботі, куди дзвонив Володимир, інформує тих, хто телефонує, про умови конкретної роботи (в даному випадку про роботу фасовщика), про те, що треба оплатити надане житло та нагадує взяти з собою всі необхідні для поселення речі. Однак який саме договір там запропонують підписати - не зазначає.
У фірмі «Промзбут» кажуть, що підписувати договір ніхто нікого не примушує. Люди роблять це добровільно. А що стосується роботи - то її надають, просто люди, вочевидь, самі не хочуть там працювати.
- Ясна річ, що люди, які потрапили в таку ситуацію, не завжди афішують той факт, що їх просто «розвели». Адже ніхто не хоче лишній раз відчути себе «лохом», каже Володимир Гаврилюк. – Але я вважаю, що про це варто говорити, щоб хоч якось застерегти довірливих людей від подібних випадків.
Коментар юриста
Договір, який підписав Володимир Гаврилюк, було складено з порушеннями норм Цивільного кодексу. Тобто були недотримані всі необхідні умови його складання, зокрема не вказаний строк дії договору, - каже юрист Олег Пилипчак.
Цікаво, що договір складений не з фірмою – роботодавцем «Промзбут», а з фізичною особою-підприємцем, який не зрозуміло яким боком відноситься до цієї фірми, або взагалі ніяк з нею не пов'язаний. Адже в договорі дана фірма не згадується. Сума у 540 гривень визначена в договорі як плата за послуги по наданню інформації про наявні вакансії та потенційних роботодавців, а не як плата за житло.
Відверто шахрайську компанію інколи можна розкусити ще під час ознайомлення з її оголошеннями про працевлаштування. Переважно вони не інформативні, в них пропонуються занадто великі суми заробітку, відсутня назва посади і опис обов’язків співробітника. При цьому вкрай рідко зазначаються стаціонарні телефони, як правило, лише мобільні номери. Якщо й наводиться назва фірми, то навряд чи за нею вдається щось дізнатися. На жаль, у діючому в нашій державі законодавстві є суттєві прогалини. Винахідливі «роботодавці» користуються цим і часто подають в об`явах неправдиву чи неповну інформацію. А газети, що розміщують такі оголошення, відповідальності за їх зміст не несуть.
Також шахраїв можна виявити на співбесіді. По-перше, в нечесній компанії можуть сказати наперед за щось заплатити, по-друге, не надається часу на вивчення договору про працевлаштування, пропонується одразу ж його підписати. На жаль, в ньому буває занадто багато «підводних каменів», котрі помітні лише під час уважного вивчення.
У відкритій і чесній фірмі нададуть всі докази своєї легальної діяльності, пояснять все максимально просто і доступно, шахраї ж, швидше за все, будуть темнити.
Тому бажано скрупульозно вивчити діяльність компанії, зв’язатися з людьми, які працювали у ній. І, звичайно ж, не перераховувати наперед ніяких грошей. Серйозна фірма, яка зацікавлена в хороших працівниках, в таких випадках бере витрати на себе.