Вбивцю з відомої фотографії «Останній єврей у Вінниці» ідентифікував німецький історик

Німецький історик Юрґен Маттеус, який працює у США, переконує, що зумів встановити особу стрільця з відомої фотографії «Останній єврей у Вінниці». У дослідженні допоміг штучний інтелект.

Про це пише The Guardian.

Автор опублікував дослідження в науковому журналі Zeitschrift für Geschichtswissenschaft («Журнал історичних студій»). Фотографія, зроблена на території сучасної України, довго була відома під помилковою назвою «Останній єврей у Вінниці» і протягом десятиліть залишалася оповитою таємницею. Маттеусу, який роками наполегливо збирав по шматках цю історію, вдалося не лише встановити точне місце зйомки, але ймовірно ідентифікувати ката на світлині.

За версією історика, розстріл було здійснено 28 липня 1941 року, найімовірніше у другій половині дня, у цитаделі Бердичева. У місті, яке знаходиться приблизно за 90 км на північ від Вінниці, проживала чимала єврейська громада. 

Команда Einsatzgruppe C, одна з кількох мобільних каральних груп, що діяли на щойно окупованих територіях СРСР, займалася «зачисткою» регіону від «євреїв і партизанів» напередодні візиту Адольфа Гітлера. Одним з її членів був Якобус Оннен (Jakobus Onnen) – вчитель французької, англійської та фізкультури, народжений у 1906 році в німецькому селі Тіхельварф біля нідерландського кордону.

«Збіг, як мені пояснюють технічні експерти, є незвично високим щодо відсотка, який показав алгоритм», – зазначив Маттеус.

Попереднє дослідження, опубліковане минулого року, дозволило йому визначити дату, місце та підрозділ, причетний до розстрілу, що викликало широкий резонанс у Німеччині. Один читач звернувся до історика і заявив, що вважає вбивцею свого дядька по дружині – саме Якобуса Оннена, ґрунтуючись на сімейному листуванні з того часу.

Хоча в 1990-х роках рідня знищила листи Оннена з фронту, у них залишилися його фотографії, які використали для аналізу зображень за допомогою ШІ. І хоч штучний інтелект не може дати стовідсоткову гарантію, але сильна схожість у поєднанні з великою кількістю непрямих доказів дозволила досліднику опублікувати результати.

Оннен, який приєднався до нацистської партії ще до приходу Гітлера до влади у 1933 році, походив з освіченої родини і в молодості любив «подорожувати та вивчати мови», каже Маттеус. Оннен так і не піднявся вище скромного звання і загинув у бою в серпні 1943 року.

Історик стверджує, що майже напевно фотографія бердичівської різанини (існує кілька її копій) була зроблена солдатом, а подібні знімки вважалися «трофеями» з кривавих акцій проти мирного населення.

«Я думаю, що це фото має бути не менш важливим, ніж зображення брами в Освенцімі, бо воно показує безпосередню зустріч убивці та його жертви».

Проєкт Маттеуса також включає спробу встановити особу жертви на бердичівській фотографії. Він співпрацює з українським колегою Андрієм Магалецьким, використовуючи радянські архівні записи про місцеві громади. Однак завдання надзвичайно складне. Якщо стосовно західноєвропейських євреїв нацисти педантично вели облік депортованих у концтабори, то більшість убитих на сході залишаються безіменними вже понад 80 років.

Маттеус описав це розслідування як «поступовий процес» – робота в архівах, щасливі випадковості, допомога колег і новаторська участь волонтерів з групи розслідувальної журналістики Bellingcat.

Читайте новини у нашому Telegram-каналі: https://t.me/vinbazar_fast