Пораненого молодого танкіста вдалося «повернути з того світу» військовим лікарям у Вінниці

24-річний танкіст Іван Дикун отримав складне поранення на Донеччині. У хлопця були опіки, довелося перенести 30 операцій, видалення ока та провести чотири місяці в реанімації, два з яких – на апараті штучної вентиляції легень, але попри низькі шанси - вижити. Врятувати життя бійця вдалося старанням військових медиків у Вінниці.

Про це повідомляють у Командуванні Медичних сил Збройних Сил України.

Навідник-оператор гармати Т-64 старший солдат Дикун виконував бойове завдання, коли російські окупанти почали масований артобстріл. Захисник дивом евакуювався із палаючої машини після влучання.

"У той день, 27 січня, в мене було день народження, – розповідає сестра захисника Вікторія. – Ваня повернувся із бойового виходу, зателефонував додому, привітав мене. А після цього, як ми дізнались уже згодом, сам визвався знову йти в бій. Він загалом горів військовою справою. Сам пішов на контракт в 2021 році до 28-ї омбр, брав участь у звільненні Херсонщини. Згодом перевівся до «Азову», дуже захопився цим підрозділом, ретельно готувався до вступу. Про те, що Івана поранено, ми дізнались від командира підрозділу, який подзвонив і сказав, що брат в реанімації у вкрай важкому стані. Лікарі давали мінімальні шанси, що він буде жити".

Після стабілізації хлопця перевели до одного з лікувальних закладів на Вінниччині. Важкий стан пораненого захисника потребував перебування в умовах відділення анестезіології, реанімації, інтенсивної терапії та детоксикації. У нього було важке поєднане комбіноване поранення – опіки верхніх та нижніх кінцівок, обличчя, голови, забій головного мозку, перелом кісток склепіння та основи черепа, перелом щелепи, проникаюче поранення черевної порожнини, осколок в тазу, множинні рани м’яких тканин. 

У момент надходження до шпиталю хлопець перебував у медикаментозній комі.

"Перші перев’язки Івана тривали до 2 годин, їх виконували 3 бригади хірургів, – розповідають нейрохірурги закладу на чолі із начальником відділення Анатолієм Гайструком. – Прогноз на життя був песимістичний. Водночас лікарі не втрачали надії на одужання Івана і робили для цього усе можливе. На початку ми активно співпрацювали з хірургами обласного опікового центру, перші некректомії (вилучення нежиттєздатних тканин) на голові, правій нозі, стегні виконували разом із ними. Перша первинна хірургічна обробка була настільки радикальною, що були видалені майже всі змертвілі тканини. Згодом раз в 2-3 дні виконували етапні хірургічні обробки, щодня – перев’язки".

"Ваня близько двох місяців був підключений до апарату штучної вентиляції легень, стільки ж часу ми годували його через зонд та вводили відповідні препарати внутрішньовенно. Кілька разів хлопець був на межі, його стан погіршувався до критичного – зупинки серцевої діяльності, – каже очільник клініки Андрій Корсун. – Він переніс дві клінічні смерті, під час однієї з них ми 5 разів проводили дефібриляцію, і, скажу відверто, у випадках, коли доводиться вживати подібних заходів, лікарі здебільшого не досягають позитивної мети. Під час лікування нашим завданням було дати людині сили витримати тривалий важкий період за допомогою медикаментів та внутрішніх резервів організму. На щастя, дії лікарів та внутрішня жага Івана до життя, шалена підтримка близьких і побратимів, а в чомусь – і зовнішні сили, створили чудо".

На фоні загальних проблем у пораненого розвинувся тромбоз магістральних судин лівої верхньої кінцівки, тож постало питання ампутації лівої руки. Після боротьби за її збереження забрали лише пальці. Також боролись лікарі і за праву нижню кінцівку, яку в підсумку вдалось врятувати. На жаль, не вдалось зберегти праве око, яке було пошкоджене через важкий опік.

Окрім того, у Івана тривалий час був порушений показник цукру в крові, розвинулась нечутливість до антибіотиків. Завдяки величезній роботі анестезіологів і ці проблеми були подолані.

Допомагали відновлювати психоемоційний стан Івана. Спочатку хлопець на будь-які емоційні навантаження реагував плаксивістю. З ним щоденно працювали психологи. Його заспокоювали, просили перестати плакати. У певний момент нейрохірург порадив не переставати плакати, а згадати, як потрібно посміхатися.

До реабілітаційної клініки Іван Дикун перевівся в свідомості, з відновленими комунікативними навичками – хлопець почав говорити, усміхатись, реагувати на співбесідників. Наново вчиться ходити. Хірурги закладу привели його рани до того стану, коли можна проводити пластичні оперативні втручання, та закрили всі дефекти.

"Сьогодні наш Ваня розмовляє, у нього відновились всі навички, він навіть вже почав вставати на ту ногу, що була дуже обпечена, – розповідають мама оборонця Інна та сестра Вікторія. – Так, важко, вчимось сидіти, ходити, але якщо порівняти стан, що був 5 місяців тому, бачимо величезний прогрес.

Читайте новини у нашому Telegram-каналі: https://t.me/vinbazar_fast

Підписуйтесь на наші канали
Telegram     Viber

Джерело: Vinbazar.com