
13 лютого виповнилася 117-річниця від дня народження режисера й постановника легендарної комедії «За двома зайцями» Віктора Іванова. Чоловік родом з Козятина.
Про це повідомляють в Українському інституті національної пам'яті.
13 лютого 1909 року в містечку Козятин Київської губернії (нині Вінницької області) народився відомий сценарист і кінорежисер, «батько» екранізованої комедії «За двома зайцями» Віктор Іванов. Олександр Довженко назвав його особливим режисером, «одним на мільйон».
Походив з простої родини. Батько, Михайло Спиридонович, був військовим фельдшером відділкової лікарні, мати, Тетяна Андріївна, займалася родиною. Під час епідемії холери у 1919 році батько, рятуючи хворих, сам заразився і помер, лишивши дружину з трьома дітьми. Щоб прогодуватися, Віктор у 13 років влаштовується працювати розсильним у відділі наросвіти.
Фото родини режисера зберігається у Музеї історії міста Козятина
Йому «світила» кар’єра залізничника. Закінчив Бердичівське ремісниче училище та Жмеринську профшколу. Пізніше у В’язьмі в Росії отримав спеціальність помічника машиніста. У 1932 році молодого перспективного працівника направляють до Московського інституту залізничного транспорту. Але юнак несподівано вирішує круто змінити свою долю і здає документи до Московського державного інституту кінематографії, вступивши у режисерське відділення, на курс відомого кінорежисера Сергія Ейзенштейна, який першим розгледів у ньому талант комедіографа.
Першим місцем роботи стала Київська кіностудія імені Довженка, де Іванов до війни працював асистентом режисера. Просився на фронт, проте йому відмовили. У 1942 році працівників кіностудії евакуювали до Ашхабаду.
Відправки на фронт він таки добився, отримавши благословення від Олександра Довженка. Війну пройшов командиром взводу вогнеметників, воював під Сталінградом (Волгоград у РФ), форсував Дніпро, Букринський плацдарм, першим «розписався» кулеметною чергою на воротах кіностудії Довженка, при вигнанні нацистів з Києва. Був двічі поранений, важко контужений, комісований за станом здоров’я.

В роботі, як людині з інвалідністю, на Київській кіностудії йому було відмовлено, тому після закінчення війни продовжував свою режисерську діяльність на кіностудіях Свердловська, Вільнюса, Каунаса. Лише в 1950 році він повернувся до кіностудії Довженка, де пропрацював до самої смерті.
Саме тут було знято його найвідоміші стрічки: «Шельменко-денщик» (1957), «Сто тисяч» (1959), «Олекса Довбуш» (1961), «Бджоли і люди» (1963), «Ключі від неба» (1965), «Непосиди» (1967), «Вулиця 13 тополь» (1970), «Веселі Жабокричі» (1975), та звичайно, комедія «За двома зайцями» (1962), яка побила всі рекорди касовості і зробила зірками Маргариту Криницину (Проня), Наталю Наум (Галя), Таїсію Литвиненко (Химка) та інших акторів. Також у фільмі знімалися відомі на той час актори Олег Борисов, Нонна Копержинська, Микола Яковченко. В оригіналі фільм було знято українською мовою.
Крім кінематографа, Віктор Іванов захоплювався літературою, особливо дитячою. З 1956 року – член Спілки письменників України. Автор збірок для дітей «Наша Наташа» (1954), «Доріжка» (1958), збірки віршів «Доделки-переделки», «Попади», «Сатирический патруль» (1960).
У фондах Музею історія міста Козятин зберігається книжечка Віктора Іванова про песика «Чіль», подарована сином режисера, оператором Михайлом Івановим із Києва
Попри талант, йому до кінця життя довелося боротися з чиновницькою бюрократією. Це позначалося на здоров’ї: переживши два інфаркти, Віктор Іванов помер у 1981 році. Офіційне визнання прийшло уже після смерті: у 1999 році режисерові було присвоєно Державну премію імені Довженка (посмертно). На одному із приміщень кіностудії колеги встановили бронзовий барельєф з портретом Іванова та його персонажами.
У 2007 році в Козятині меморіальну дошку встановили і на будинку першого приміщення відділкової лікарні, в якому народився кінорежисер.
Читайте новини у нашому Telegram-каналі: https://t.me/vinbazar_fast