
Роботодавці нерідко пропонують працівникам звільнятися за угодою сторін, аргументуючи це тим, що такий варіант простіший і швидший. Однак фахівці наголошують: ці дві підстави для припинення трудових відносин мають різні правові наслідки. Тому перед тим, як писати заяву, варто знати, у чому полягає різниця і які права має працівник у кожному випадку.
Звільнення за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю) можливе лише тоді, коли працівник і роботодавець спільно домовилися про припинення трудових відносин.
Такий варіант має кілька переваг:
Водночас існує важливий нюанс. Верховний Суд неодноразово зазначав, що після досягнення домовленості та погодження дати звільнення працівник не може самостійно відкликати свою згоду. Скасувати таку домовленість можна лише за взаємною згодою працівника і роботодавця.
Саме через це суди часто відмовляють у поновленні на роботі працівникам, які після підписання домовленості про звільнення вирішили змінити своє рішення.
Якщо працівник звільняється за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), він повинен письмово попередити роботодавця не пізніше ніж за два тижні.
Однак закон передбачає для працівника додаткові гарантії. Якщо до дня звільнення людина передумала та продовжила працювати, роботодавець, як правило, не має права її звільнити за раніше поданою заявою. Винятком є випадок, коли на це місце вже запросили працівника, якому відповідно до закону не можна відмовити в укладенні трудового договору.
Крім того, у низці ситуацій працівник може вимагати звільнення без двотижневого відпрацювання. Зокрема, це можливо у разі переїзду, вступу до закладу освіти, необхідності догляду за дитиною або хворим членом сім’ї, виходу на пенсію чи порушення роботодавцем трудового законодавства або умов трудового договору.
Судова практика підтверджує: звільнення за угодою сторін є результатом взаємної домовленості, яку після її укладення не можна скасувати в односторонньому порядку.
Тому універсально кращого способу звільнення не існує.
Фахівці радять перед поданням заяви оцінити не лише швидкість оформлення, а й правові наслідки кожної із підстав звільнення.