Як зрозуміти, що у дитини можуть бути глисти, та зменшити ризик зараження?

Гельмінти в дітей — поширена проблема, з якою стикаються найчастіше через недотримання гігієни. Глисти виснажують, оскільки забирають собі корисні речовини, вітаміни та мікроелементи. Вони отруюють організм токсинами та порушують роботу внутрішніх органів, що в майбутньому може призвести до зниження імунітету, затримки росту й інших проблем.

Як дитина може заразитися гельмінтами?

Зараження відбувається фекально-оральним шляхом — через брудні руки чи іграшки, контакт із ґрунтом, немиті овочі та фрукти. Малюк проковтує паразитів разом із їжею чи коли бере руки в рот. Джерелом гельмінтів можуть бути також тварини, заражені глистами. Яйця паразитів потрапляють у ґрунт разом з фекаліями.

Які зміни у самопочутті та поведінці дитини мають насторожити батьків?

Серед типових ознак наявності гельмінтів https://www.nestlebaby.com.ua/glysty-u-ditey-profilaktyka-ta-oznaky виділяють такі:

● здуття, біль у животі, нудота;

● закреп або діарея;

● свербіж у зоні анального отвору, який посилюється вночі;

● зміни апетиту — дитина його втрачає чи, навпаки, починає набагато більше їсти.

Окрім того, малюк може стати дратівливим, часто в дітей погіршується сон.

Чому за симптомами не можна точно визначити наявність глистів?

Без результатів аналізів точно визначити, що в дитини глисти, неможливо, адже симптоми збігаються з ознаками деяких захворювань шлунка, алергій і навіть стресу. До того ж глистова інвазія може проходити взагалі безсимптомно, тому профілактичні обстеження потрібні, навіть коли конкретних скарг немає.

Які обстеження допомагають перевірити дитину на паразитів?

Основний аналіз, який допомагає виявити глистів, — це дослідження зразка калу. Саме у фекаліях містяться яйця паразитів. Оскільки гельмінти відкладають яйця не щодня, дослідження проводиться тричі з певним інтервалом. Гостриків можна помітити навіть неозброєним оком — вони нагадують тонкі білі ниточки довжиною до 1 см. Інших паразитів можливо виявити лише під мікроскопом.

Також діагностика охоплює:

● Зішкріб (скотч-тест) на ентеробіоз. Вранці до шкіри біля анального отвору прикладають липку стрічку, яку потім передають до лабораторії.

● Імуноферментний аналіз крові. Його результати показують наявність антитіл до позакишкових і тканинних паразитів, таких як токсокари чи ехінококи, а також лямблій.

● ПЛР-тест калу. Це сучасний метод, який виявляє ДНК кишкових паразитів навіть на ранніх стадіях інвазії з високою точністю.

У деяких випадках призначають загальний аналіз крові, адже високий рівень еозинофілів та анемія можуть вказувати на наявність паразитів. При підозрі на лямбліоз лікар рекомендує УЗД органів черевної порожнини для оцінки стану печінки, жовчного міхура та підшлункової залози.

Як правильно діяти батькам при підозрі на гельмінти?

Інструкція проста — не давати дітям самостійно жодних препаратів і звернутися до фахівця. Всесвітня організація охорони здоров’я наголошує, що приймання протипаразитарних ліків без призначення є недоцільним, адже вони мають досить високу токсичність і підбираються залежно від типу гельмінтів.

Які щоденні звички допомагають знизити ризик зараження?

Головне правило — особиста гігієна. Миття рук з милом є обов’язковим після вулиці чи туалету та перед їжею. Не забувайте мити овочі, фрукти та ягоди перед вживанням. Пам’ятайте, що хатні тварини також потребують регулярного огляду у ветеринара та профілактики паразитів. І врахуйте, що коли в дитини виявили глистів, лікування потрібно пройти всім членам сім’ї.