Марки парафіну: чим високоочищений відрізняється від технічного

Дві коробки з написом «парафін 56» можуть відрізнятися вчетверо за вмістом олії. Жодна з них при цьому не збрехала: цифра 56 означає лише температуру плавлення, і більше нічого.

Саме на цьому найчастіше горять закупівельники, які беруть сировину вперше.

Високоочищений парафін марки FR 56/58 у блоках

Чому «парафін 56» у різних постачальників — це різний товар?

Цифра 56 позначає лише температуру плавлення й нічого не говорить про чистоту. Два парафіни з однаковим числом у назві можуть належати до різних марок і відрізнятися вмістом олії вчетверо — від 0,45% до 2%. Чистоту задає марка й стандарт, а не цифра на етикетці.

Іноді це навіть не точка, а діапазон: у частини постачальників «56» означає 56–58 °C, у частини — усе, що плавиться десь у цьому районі. Уточнювати доводиться щоразу.

Різниця в ціні між такими двома парафінами доходить до півтора раза. І тут починається плутанина, бо систем маркування дві.

Як влаштовані дві системи марок?

Українська задана ДСТУ 4153-2003: буквені марки, де група Х і В — висока очистка з олією до 0,45%, а група Т — очищені, з допуском до 2,8%. Китайська позначає повністю рафінований парафін літерами FR і діапазоном плавлення. FR 56/58 приблизно відповідає українській марці В57.

Розібратися варто в обох, бо в специфікаціях зустрічаються і ті, і ті позначення. Почну з української.

Високоочищені — це група Х і група В. Х-1 призначений для тари та пакувальних матеріалів, що контактують із їжею за високих температур, а також для косметики й фармацевтики: точка плавлення від 54 °C, масова частка олії не більше 0,45%. Х-2 м'якший за вимогами, від 52 °C і до 0,8% олії, його місце — гнучке пакування харчових продуктів. Марки В53, В55, В57 і В60 — це та сама висока чистота, до 0,45% олії, але з жорстко заданим вузьким робочим коридором: 52–54, 54–56, 56–58 і 58–62 °C відповідно.

Очищені — група Т. Т-1 йде на свічки й побутову хімію: від 52 °C, олії до 1,7%. Т-2 з допуском до 2,2% — для хімічної та нафтохімічної промисловості. Т-3 із найширшим допуском, до 2,8%, використовують для просочування паперу, картону й текстилю. Окремо стоїть марка НС для сірників, там дозволено до 5% олії й навіть світло-коричневий колір.

Китайські виробники, а через них і більшість імпорту в Україну, користуються іншим позначенням: FR і два числа. Дві літери означають «повністю рафінований», числа — той самий діапазон плавлення. FR 56/58 плавиться за 56–58 °C, рафінований парафін цієї марки й закриває більшість завдань, де потрібна чистота.

Якщо накласти шкали одна на одну, FR 56/58 відповідає українській марці В57 — той самий діапазон, той самий порядок вимог до чистоти. Не сертифікат, звісно, а відповідність за суттю: китайський парафін випускають за стандартом GB/T 446-2023, чинним з квітня 2024 року.

Куди подівся парафін П-2?

Марки П-2 в чинному українському стандарті немає — вона залишилася в радянській номенклатурі, яку ДСТУ 4153-2003 закрив ще у 2003 році. Найближчий за призначенням аналог — Х-2: висока очистка, температура плавлення від 52 °C, вміст олії до 0,8%. Сам напис «П-2» сьогодні не гарантує нічого.

Проблема не в тому, що марка застаріла. Проблема в тому, що вона застаріла, а користуватися нею не перестали.

При цьому запит «парафін П-2» досі живий, і постачальники продовжують писати П-2 на етикетці. Проблема в тому, що ці дві літери сьогодні не гарантують нічого — стандарту, який би їх нормував, не існує. Під виглядом П-2 приїжджає і чесний високоочищений парафін, і технічний із олією під 2%.

Перевіряти треба не напис на коробці, а документ на партію. Це єдиний документ, у якому написані фактичні цифри, а не побажання.

Скільки олії допустимо?

Межа для повністю рафінованого парафіну — 0,5%. Від 0,5 до 1,5% він вважається напіврафінованим, вище — технічним. Для харчового контакту потрібні ті самі 0,5% і точка плавлення не нижче 50 °C, а український ДСТУ до групи Х-1 і В іще жорсткіший: там межа 0,45%.

Олія — головний показник, за яким парафіни взагалі розділяють. Вона визначає колір, запах, липкість поверхні й придатність до контакту з їжею.

Чому межу провели саме там, а не на цілому відсотку, питання історичне: 0,5% — це той рівень, нижче якого олійна фракція перестає впливати на смак і запах кінцевого продукту.

Що дає ця різниця на практиці. Парафін з олією 0,4% горить у свічці без кіптяви й не залишає жирного сліду на картоні. Парафін з олією 2% дасть жовтуватий відтінок, слабкий нафтовий запах і масну плівку, яку видно на світлій упаковці. Для просочення ящиків це не критично. Для контакту з сиром чи кремом — неприйнятно.

Різниця в ціні між цими двома парафінами — відсотків 20–30. Різниця у вартості зіпсованої партії продукції — на порядки більша.

Грубо оцінити олійність можна прямо на складі, без лабораторії. Розтопіть шматочок і крапніть на білий папір, дайте охолонути. Чистий парафін лишає матову білу пляму з чіткими краями. Що більше олії, то виразніше навколо плями проступає прозорий масний обідок. Метод не дає цифри, але відрізнити 0,4% від 2% дозволяє впевнено.

Що саме дивитися в паспорті партії?

Паспорт показує фактичні заміри конкретної партії, а не норму зі стандарту: номер партії, дату виробництва, методи випробувань і підпис. Ключові рядки — вміст олії, точка плавлення, колір і запах. Позначка «за звітом» означає, що показник міряють, але не нормують, і це нормально.

Виглядає це на практиці так: у нашій партії 20260331 температура плавлення виміряна як 56,70 °C, вміст олії — 0,44%, колір за шкалою Сейболта +30, пенетрація 17 при 25 °C, бензол — 0,00 мг/кг. Норма при цьому вимагає олії не більше 0,5%, а кольору не менше +28. Тобто фактичні значення йдуть із запасом. Паспорт якості на цю партію відкритий, у ньому вказані й методи випробувань — GB/T 2539 на плавлення, GB/T 3554 на олію.

На що дивитися насамперед:

Паспорт якості партії: норма за НД проти фактичних значень

Якщо в паспорті замість цифри стоїть «за звітом» — це не привід відмовлятися. Так позначають показники, які вимірюють, але не нормують. А от відсутність самого паспорта — привід.

Одна пастка з пенетрацією, на якій плутаються навіть досвідчені. Її міряють двома різними способами: голкою і конусом. Цифри виходять різні, і порівнювати їх між собою не можна — конус завжди дасть більше. Якщо у двох постачальників пенетрація 17 і 45, це не означає, що другий парафін утричі м'якший; цілком можливо, у нього просто інший метод у паспорті. Дивіться не на число, а на позначення методу поруч із ним.

Яку марку брати під конкретну задачу?

Свічки преміум, косметика й харчове паковання — тільки високоочищений, FR 56/58 або еквівалент групи Х і В. Побутові свічки, гумові суміші, антизлежувач для добрив і гідрофобізація деревини — технічний, він же напіврафінований. Переплачувати за чистоту, якої ніхто не побачить, сенсу немає.

Логіка розділення проста: там, де матеріал бачить або відчуває кінцевий споживач, економія на марці б'є по продукту напряму — кіптява, запах, плями на світлій упаковці.

Харчова переробка — окрема історія. Парафінове покриття тримає вологу в сирі, захищає ящик від розмокання, працює як бар'єр у пакованні. Вимога тут одна й жорстка: контакт із продуктом означає високоочищену марку, без варіантів. Для регіону з розвиненою переробкою це не абстракція — у нинішньому сезоні на Вінниччині запустили п'ять цукрових заводів, і кожне таке виробництво тягне за собою пакування, а разом із ним і вимоги до сировини для нього.

Побутові свічки, гумові суміші, антизлежувач для добрив, гідрофобізація деревини — технічний, він же напіврафінований. Переплачувати за чистоту, якої ніхто не побачить, немає сенсу.

Окремий випадок — виробництва, де парафін іде у два різні продукти одночасно. Тут спокуса взяти одну марку «щоб не плутатися» коштує дорого: або переплата на технічному напрямі, або брак на харчовому. Дешевше тримати дві позиції на складі.

Фасування стандартне — коробка 25 кг. Для невеликого цеху це запас на місяці, і зберігання проблем не створює — парафін не окислюється й не втрачає властивостей роками, аби не було прямого сонця й пилу. До речі, про пил: у Вінниці працює «Вінницяпобутхім», і побутова хімія — саме той сегмент, де марку парафіну підбирають під конкретну рецептуру, а не за принципом «що було на складі».

Повернуся до двох коробок із початку. Відрізнити їхній вміст на око не вийде — обидва парафіни білі, обидва тверді, обидва плавляться за 56 °C. Різниця буде видно тільки в паспорті. Ну, або в готовій продукції — але це вже дорожчий спосіб дізнатися.